Ухвала суду № 37326549, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 591/6965/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.12.2013р. по справі № 591/6965/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Сумської області , Державна казначейська служба України

про про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди.,

ВСТАНОВИЛА:

12 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди.

Разом з уточненими позовними вимогами позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, як пропущеного з поважних причин, на обґрунтування якого позивач послався на ті обставини, що про порушення його прав, наведених вище, йому стало відомо з моменту отримання ним відповідей від відповідача, при переписці з вимогою поновлення його прав, зокрема, в березні 2013 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Сум від 24 грудня 2013 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, треті особи: Державна казначейська служба України, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції України в Сумській області, про визнання незаконними дій, зобовязання вчинити дії та стягнення коштів, відмовлено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, в частині вимог про: визнання незаконними дій ГУ ПФ України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачу з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року пенсії в розмірі меншому, ніж раніше призначений за рішенням суду; визнання незаконними дій ПФ України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати позивачу пенсії за рішенням суду від 23 березня 2010 року за період з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року; зобов'язання ГУ ПФ України в Сумській області поновити нарахування та виплату з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року раніше призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, згідно вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язання ПФ України, як розпорядника коштів, виділити ГУ ПФ України в Сумській області кошти для виплати недоплаченої позивачу пенсії за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року; стягнення з ГУ ПФ України в Сумській області на користь позивача недоплаченої пенсії з серпня 2011 року по грудень 2012 року - залишено без розгляду.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Сум від 24 грудня 2013 року та направити справу для продовження розгляду судом першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції не повно та не всебічно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні та листопаді 2012 року, а також в січні 2013 року позивачу вже було відомо про порушення його прав (не виключаючи, що він повинен був дізнатись про порушення його прав раніше, як зазначено вище), що вбачається з наданих суду відповідей відповідача на адресу позивача.

Інших доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не було надано надано.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що фактичним предметом спору є оспорення розміру виплат, вже отриманих позивачем та не виплата цих коштів, стосовно чого позивач повинен був дізнатись в момент їх отримання, тобто отримуючи кожного місяця пенсію.

Керуючись ст. 100 КАС України, в задоволенні клопотання, про поновлення строку звернення до суду, судом відмовлено, а поданий ним позов в частині вимог, пов'язаних з визнанням неправомірних дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, підлягає залишено без розгляду

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у жовтні та листопаді 2012 року, а також в січні 2013 року позивачу вже було відомо про порушення його прав (не виключаючи, що він повинен був дізнатись про порушення його прав раніше, як зазначено вище), що вбачається з наданих суду відповідей відповідача на адресу позивача (а.с. 17, 53, 54).

Отже, позивач знав про порушення його права, отримуючи пенсію в меншому розмірі, ніж він вважає, за кожен з місяців періоду наведеного ним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 12 серпня 2013 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що приймається ухвала.

Згідно п.9 ч.1 ст. 155 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З матеріалів справи не вбачається жодних підстав, які б перешкоджали йому для звернення до суду в цей період, а також доказів на обґрунтування причин нездійснення таких дій, суду надано не було.

Колегія судді погойдується з судом першої інстанції що, не є підставою для поновлення строку для звернення до суду той факт, що в спірний період позивач звертався з відповідними листами до відповідачів, оскільки такі дії не виключали у нього можливості для своєчасного звернення до суду і не перешкоджали їх вчиненню.

Фактичним предметом спору є оспорення розміру виплат, вже отриманих позивачем та не виплата цих коштів, стосовно чого позивач повинен був дізнатись в момент їх отримання, тобто отримуючи кожного місяця пенсію.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.12.2013р. по справі № 591/6965/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.