Ухвала суду № 37323215, 19.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р.Справа № 820/5412/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 820/5412/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

треті особи - національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , публічне акціонерне товариство "Укргазвидобуток"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, треті особи - національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та приватне акціонерне товариство «Укргазвидобуток», в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 року №0000054701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 11122111,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 7414741,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3707370,5 грн.) та № 0000064701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7715478,0 грн. (у т.ч. за основним платежем - 5143652,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2571826,0 грн.) винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 року №0000054701, № 0000064701.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 135.5.4 ст. 135, пп. 138.1.1, 138.8.1, 138.8.6 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.1-146.3, 146.5 ст. 146, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

СДПІ з ОВП у м. Харкові зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено завищення витрат на суми собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), до яких віднесено вартість безоплатно отриманого природного газу та суми амортизації основних засобів, придбаних у постачальників, взаємовідносини з якими визнано не пов'язаними з фінансово-господарською діяльністю позивача. Крім того, податковим органом встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість із заборгованості, яка визнана безнадійною та по якій створено резерв сумнівних боргів, а також завищення податкового кредиту з огляду на відсутність зв'язку взаємовідносин з постачальниками товарів/послуг до фінансово-господарської діяльності позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Харківміськгаз» 24.02.1995 року взято на податковий облік і знаходиться на обліку в СДПІ з ОВП у м. Харкові.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Харківміськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 18.02.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 18.02.2013 року.

За результатами перевірки 01.04.2013 року складено акт №188/471/03359552, яким зафіксовані наступні порушення:

- пп. 135.5.4 ст. 135, пп. 138.1.1, 138.8.1, 138.8.6 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.1-146.3, 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7414741 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 143 652 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень 17.04.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000054701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 11122111,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 7414741,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3707370,5 грн.) та № 0000064701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7715478,0 грн. (у т.ч. за основним платежем - 5143652,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2571826,0 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування витрат на суми собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), до яких віднесено вартість отриманого природного газу, що не є безоплатно отриманим, суми амортизації основних засобів придбаних у постачальників, з огляду на непідтвердження відсутності зв'язку таких взаємовідносин з фінансово-господарською діяльністю позивача, безпідставності висновків відповідача про необхідність декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по заборгованості, яка визнана безнадійною та по якій створено резерв сумнівних боргів, а також з правомірності формування податкового кредиту по операціях з постачальниками товарів/послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Харківміськгаз» та НАК «Нафтогаз України» укладено договори від 30.09.2011 року № 14/2628/11 та від 30.03.2012 року № 7/3-Н на купівлю-продаж природного газу для потреб населення, якими передбачено зобов'язання НАК «Нафтогаз України» передати ПАТ «Харківміськгаз» природний газ, а зобов'язання ПАТ «Харківміськгаз» прийняти та оплатити отриманий природний газ.

З метою транспортування природного газу ПАТ «Харківміськгаз» укладено договір №1109011073/Н-40 від 27.09.2011 року з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз» (газотранспортне підприємство), згідно якого останній зобов'язується надати послуги з транспортування магістральними газопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій.

Податковим органом під час перевірки встановлено, що акти приймання-передачі природного газу для потреб населення на 2012 рік, підписані ПАТ «Харківміськгаз» та НАК «Нафтогаз України», містять на 64837,767 тис.м.куб. переданого природного газу власного видобутку більше, ніж відображено в актах здачі-приймання транспортних послуг від ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», підписаних позивачем та Харківським ЛВУМГ.

Вказаний обсяг природного газу 64837,767 тис.м.куб. від ПрАТ «Укргазвидобуток» було передано ПАТ «Харківміськгаз» на підставі технічних угод від 10.11.2009 року № 92/8 та від 01.06.2012 року № 48/4 і використано на потреби населення.

Враховуючи відсутність документів, що підтверджують транспортування природного газу газотранспортним підприємством ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від ПрАТ «Укргазвидобуток» до ПАТ «Харківміськгаз», відповідачем зроблено висновок, що такий газ є фактично отриманим не від НАК «Нафтогаз України», а від ПрАТ «Укргазвидобуток» на безоплатній основі.

Внаслідок наведеного податковий орган дійшов висновку, що, оскільки по вищезазначеному обсягу газу відсутні документи на транспортування, то фактично він в розподільчі газові мережі позивача від НАК «Нафтогаз України» не надходив та не був реалізований населенню, тобто не використовувався підприємством у власній господарській діяльності, а тому завищено витрати в частині собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг) - природного газу на загальну суму 17 648 931,0 грн.

Відповідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Положеннями пп. 138.8.6 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати з придбання природного газу, що формують собівартість послуг гарантованого постачальника з постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом у звітному податковому періоді, визначаються в розмірі суми коштів, що перераховані власнику природного газу з відкритого у банку відповідно до закону гарантованим постачальником поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Після оформлення акта приймання-передачі природного газу між власником природного газу та гарантованим постачальником витрати, включені до собівартості постачання природного газу, підлягають коригуванню (у сторону збільшення чи зменшення) відповідно до суми вартості придбаного природного газу гарантованим постачальником, визначеної в акті приймання-передачі природного газу за звітний податковий період.

Наведені положення законодавства визначають, що суми коштів за придбаний газ відносяться ПАТ «Харківміськгаз» до витрат за умови перерахування коштів власнику природного газу, із подальшим обов'язком корегування таких витрат відповідно до актів приймання-передачі, оформлених учасниками таких операцій.

Наявність в актах приймання-передачі природного газу для потреб населення на 2012 рік, підписаних ПАТ «Харківміськгаз» та НАК «Нафтогаз України», серед іншого, і обсягу газу в розмірі 64837,767 тис.м.куб., що були передані позивачу від ПрАТ «Укргазвидобуток», а також здійснення розрахунків, що підтверджується звітністю за формою 7-НКРЕ-газ за поставлений НАК «Нафтогаз України» газ, свідчить про виконання господарської операції з постачання цього газу саме від останнього.

Твердження податкового органу про відсутність доказів транспортування через магістральні мережі ДК «Укртрансгаз» та проведення збалансування (шляхом заміщення) обсягів природного газу колегія суддів не приймає в якості доказу його фактичного отримання не від НАК «Нафтогаз України», а від ПрАТ «Укргазвидобуток» на безоплатній основі з огляду на наступне.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» газотранспортне підприємство суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу магістральними газопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні, та виконує щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» Єдина газотранспортна система України - виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу.

Пунктом 14 ч. 1 с. 1 цього Закону визначено, що оператор Єдиної газотранспортної системи України - газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.

Відповідно до положень Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» НАК «Нафтогаз України» є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

Виконання обов'язку із забезпечення гарантованих постачальників, до яких відноситься ПАТ «Харківміськгаз», ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі здійснюється оператором єдиної газотранспортної системи України (НАК «Нафтогаз України») шляхом балансування обсягів природного газу та здійснення функцій оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою з транспортування, зберігання та розподілу природного газу.

Балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ здійснюється шляхом фізичного балансування, комерційного балансування чи заміщення обсягів газу (п. 2.9 Порядку доступу до ЄГТСУ затвердженого Постановою НКРЕ № 420 від 19.04.2012 року)

Згідно з п. 1.3 вказаного Порядку заміщення - процес, пов'язаний з особливостями функціонування ЄГТСУ, при якому постачання природного газу здійснюється незалежно від наявності фізичної можливості транспортування природного газу від точки входу до точки його виходу. При цьому природний газ одного власника (походження) може використовуватись другим власником за умови надходження еквівалентного обсягу природного газу для цього власника в іншій точці входу в ЄГТСУ.

Аналіз положень Порядку доступу до ЄГТСУ, що визначають порядок заміщення обсягів природного газу для потреб населення дозволяє дійти висновку, що оператор може використати газ, який належить іншому суб'єкту ринку газу та знаходиться або надходить до єдиної газотранспортної системи України, для надання гарантованому постачальнику за умови повернення власнику відповідного обсягу природного газу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що передача природного газу в обсязі 64837,767 тис.м.куб. відбувалась від ПрАТ «Укргазвидобуток» з Бистрівського блоку Островерхівського ГКР в точці балансового розмежування газопроводу ПрАТ «Укргазвидобуток» та ПАТ «Харківміськгаз».

Відповідно до положень п. 7.3, п. 8.2.1 Порядку доступу до ЄГТСУ, затвердженого Постановою НКРЕ № 420 від 19.04.2012 року взаємовідносини газодобувного підприємства (ПрАТ «Укргазвидобуток») та газорозподільного (ПАТ «Харківміськгаз»), які здійснюють приймання-передачу газу на газорозподільні станції, регулюються технічною угодою та оформлюються актами приймання-передачі, що підписуються не пізніше п'ятого числі місяця, наступного за звітним представниками ПрАТ «Укргазвидобуток» та ПАТ «Харківміськгаз», оскільки їх газові мережі безпосередньо приєднані одна до одної.

Можливість застосування вказаного порядку приймання-передачі природного газу підтверджується умовами п. 3.1 Договорів від 30.09.2011 року № 14/2628/11 та від 30.03.2012 року № 7/3-Н, де визначено, що в разі передачі природного газу власного видобутку продавець (НАК «НАК «Нафтогаз України») передає покупцю природний газ в пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств, а також безпосередньо НАК «Нафтогаз України» у відповіді № 6-5107/1.2-12 від 07.09.2012 року на звернення позивача № 21/3550 від 21.08.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що технічні угоди № 92/8 від 10.11.2009 року, № 48/4 від 01.06.2012 року та акти приймання-передачі природного газу в обсязі 64837,767 тис.м.куб., складені ПрАТ «Укргазвидобуток» та ПАТ «Харківміськгаз», які не передбачають перехід права власності на газ, можливість такої передачі без залучення послуг газотранспортних підприємств, в тому числі шляхом заміщення, а також включення до актів приймання-передачі природного газу оформлених між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Харківміськгаз» вказаного обсягу - 64837,767 тис.м.куб., є належними доказами підтвердження договірних зобов'язань саме між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Харківміськгаз» за договорами від 30.09.2011 року № 14/2628/11 та від 30.03.2012 року № 7/3-Н.

Відсутність доказів фізичного заміщення обсягів газу не спростовує саму обставину його здійснення, з огляду на відсутність законодавчо визначеного обов'язку їх складання та/або зберігання не тільки гарантованим постачальником (ПАТ «Харківміськгаз»), а і продавцем (НАК «Нафтогаз України»).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПАТ «Харківміськгаз» не занижено доходи, оскільки правомірно сформовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) шляхом включення до її складу сум вартості придбаного природного газу в розмірі 17648931,0 грн., визначених в актах його приймання-передачі за 2012 рік, оформлених з НАК «Нафтогаз України» на підставі договорів від 30.09.2011 року № 14/2628/11 та від 30.03.2012 року № 7/3-Н.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що іншою підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2013 року №0000054701, став встановлений відповідачем в ході проведення перевірки висновок про порушення ПАТ «Харківміськгаз» пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144. п.п. 146.1-146.3, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «НВФ «Діакон» та ПП «Ольяна», що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 10430,0 грн.

Так, ПАТ «Харківміськгаз» у ТОВ «НВФ «Діакон» в травні 2012 року було придбано товарно-матеріальні цінності (касети гнучкі подвійні та флуорометалеві екрани для рентгенівської плівки) на суму 9816,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 1636,0 грн.).

Вказані ТМЦ позивачем були віднесені до малоцінних необоротних матеріальних активів, почали використовуватись в травні 2012 року, а тому витрати на їх придбання в сумі 8180,0 грн. були віднесені на витрати 2 кварталу 2012 року.

Також, позивачем у ПП «Ольяна» в лютому 2012 року придбано намет зварювальника за вартістю 14400,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 2400 грн.), який був введений в експлуатацію та віднесений до складу основних засобів в березні 2012 року. На суму в розмірі 12000,0 грн сплачену з придбання цього намету з квітня 2012 року нарахована амортизація і до витрат позивачем віднесено у другому - четвертому кварталах віднесено по 750 грн. (всього 2250,0 грн.).

З огляду на висновки акту перевірки, підставою для висновку завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) і, як наслідок завищення витрат в загальній сумі 10430,0 грн., стали висновки про відсутність зв'язку взаємовідносин позивача з ТОВ «НВФ «Діакон» та ПП «Ольяна» до його фінансово-господарської діяльності, які обумовлені інформацією, отриманою від інших податкових органів про можливі порушення вчинені контрагентами ПАТ «Харківміськгаз».

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в ході перевірки були надані усі первинні документи, які підтверджують факт реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «НВФ «Діакон» та ПП «Ольяна» та докази подальшого використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності підприємства.

Так, передача ТМЦ і отримання їх ПАТ «Харківміськгаз» підтверджено видатковими та податковими накладними, довіреностями, платіжні доручення на перерахування коштів за вказаними господарськими операціями.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації, серед іншого, підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Положеннями пп. 145.1.6 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України визначено, що амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що товари придбані у ТОВ «НВФ «Діакон» та ПП «Ольяна» були використані в господарській діяльності ПАТ «Харківміськгаз», а тому позивачем правомірно віднесено до витрат амортизаційні нарахування.

Також з матеріалів справи вбачається, що однією з підстав для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2013 року №0000064701 слугував висновок СДПІ з ОВП у м. Харкові, зроблений в ході проведення перевірки про порушення ПАТ «Харківміськгаз» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по заборгованості населення, по якій сформовано резерв сумнівних боргів та яка визнана підприємством безнадійною, на загальну суму 5121793,0 грн.

Податковий орган вважає, що з огляду на вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 року за № 725/4018 дебіторська заборгованість позивача по населенню, за якою сформовано резерв сумнівних боргів у розмірі 30730760,89 грн., згідно фінансової звітності не є активами підприємства, по яких ПАТ «Харківміськгаз» в майбутньому будуть отримані економічні вигоди чи грошові кошти.

Враховуючи, що дебіторська заборгованість з постачання послуг, не є активом підприємства, то послуги, за якими вона утворилась є наданими на безоплатній основі.

Колегія судів не погоджується з такими висновками СДПІ з ОВП у м. Харкові з огляду на наступне.

Згідно з п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; є) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які постачають, зокрема, природний газ та надають послуги з його транспортування для населення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань за касовим методом.

Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Резерв сумнівних боргів створюється на підприємстві у відповідності з п.п. 8, 9 П(С)БУ 10 «Дебіторська заборгованість». Створення резерву відповідає одному з принципів бухгалтерського обліку, а саме принципу обачності, і служить для цілей правильного розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності підприємства та прийняття управлінських рішень. При цьому не відбувається ніяких змін в обліку дебіторської заборгованості на 361 рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, створення резерву сумнівних боргів не підпадає під визначення безоплатно наданих товарів та послуг, оскільки не свідчить про відмову постачальника таких товарів (послуг) від грошової компенсації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вимоги на оплату заборгованості, незалежно від періоду її виникнення, висуваються ПАТ «Харківміськгаз» щомісячно шляхом надання абонентам рахунків на оплату заборгованості, тобто підприємство вважає дебіторську заборгованість активом, очікує сплати такої заборгованості і працює над її стягненням.

Так, станом на 01.01.2010 року заборгованість населення перед ПАТ «Харківміськгаз» становила 96590000,0 грн., а станом на 01.01.2013р., заборгованість, що утворилася до 01.01.2010 року становила 31973000,0 грн., тобто за період 2010-2012 років було погашено 63617000,0 грн. заборгованості, яка утворилася до 01.01.2010 року. Оплачуючи заборгованість минулих років, в тому числі і заборгованість до 01.01.2010 року населення таким чином визнає свої зобов'язання без використання термінів позовної давності визначених ст. 257 Цивільного кодексу України, застосування який здійснюється судом тільки за умови подання відповідної заяви стороною у справі, в даному випадку, боржником згідно ч. 4 ст. 267 цього кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновків відповідача щодо виникнення у ПАТ «Харківміськгаз» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в грудні 2012 року - періоді формування резерву сумнівних боргів по заборгованості населення, що утворилась станом на 01.01.2010 року, оскільки створення платником податку резерву сумнівної заборгованості не підпадає під визначення операції з постачання товарів чи послуг, а тому при створенні такого резерву у платника податку на додану вартість не виникає об'єкта оподаткування та, відповідно, податкових зобов'язань з цього податку.

Іншою підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2013 року №0000064701 слугував висновок СДПІ з ОВП у м. Харкові, зроблений в ході проведення перевірки, про порушення ПАТ «Харківміськгаз» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «НВФ «Діакон», ПП «Оляна», НВФ «Промкомплект» та ПВП «Аркада» в частині завищення податкового кредиту в загальній сумі 21859,0 грн.

Податковий орган зазначає, що правочини з вказаними постачальниками були здійснені без мети настання правових наслідків і обґрунтовує вказаний висновок інформацією, отриманою від іншого податкового органу про порушення вчинені контрагентами позивача, відсутністю доказів транспортування та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками СДПІ з ОВП у м. Харкові з огляду на наступне:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у ТОВ «НВФ «Діакон» придбано касети гнучкі подвійні та флуорометалеві екрани для рентгенівської плівки на загальну суму 9816,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 1636,0 грн.).

ПП «Ольяна» було поставлено ПАТ «Харківміськгаз» намет зварювальника на суму 14400,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 2400 грн.).

У НВФ «Промкомплект» позивачем придбано колону вимірювальну (ковер) у кількості 20 шт. на загальну суму 3200,4 грн. (в т.ч. ПДВ - 533,4 грн.).

ПВП «Аркада» на підставі договорів № 23/04-М-68/4 від 23.04.2012 року, № 22/05-М-44/5 від 22.05.2012 року та № 69/5 від 12.06.2012 року, укладених з ПАТ «Харківміськгаз», виконано роботи з монтажу систем кондиціювання та систем опалення на загальну суму 103740,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 17290,05 грн.).

Позивачем під час перевірки, що підтверджується матеріалами справи, надано всі необхідні первинні документи, а саме: договори, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ робітниками ПАТ «Харківміськгаз», акти виконаних робіт, докази сплати вартості товару на виконаних робіт та використання їх в власній господарській діяльності, а також письмові пояснення щодо взаємовідносин з вказаними постачальниками, що в повній мірі підтверджують реальність здійснення таких господарських операцій.

Відповідно до висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач, фактично, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Проте згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення.

Акт перевірки №188/471/03359552 від 01.04.2013 року, складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань ПАТ «Харківміськгаз» з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ПАТ «Харківміськгаз» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року №0000054701 та № 0000064701.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо повно і всебічно встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 820/5412/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.