Ухвала суду № 37320483, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/21707/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мост»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

у справі № 2а-14074/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мост»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мост» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002792270 від 06 липня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Мост» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з Приватним підприємством «Бізнес-Резонанс», Приватним підприємством «Торгівельно-комерційна фірма «Міран-Трейд», Приватним підприємством «Торгова фірма «Арт-Експопром» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 177/1-22-70-33594189 від 14 червня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002792270 від 06 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 385 418,00 грн. (2 708 334,00 грн. - основний платіж, 667 084,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, поставлених на його адресу ПП «Бізнес-Резонанс», ПП «ТКФ «Міран-Трейд», ПП «ТФ «Арт-Експопром», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності укладених правочинів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальників позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а також неперебування вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку за спірними господарськими операціями, відповідач посилався на висновки спеціалістів, в яких за результатами проведених судово-почеркознавчих досліджень вказано, що підписи від імені засновників та директорів ПП «Бізнес-Резонанс», ПП «ТКФ «Міран-Трейд», ПП «ТФ «Арт-Експопром» в первинних документах виконано іншими особами, а також на пояснення вказаних осіб щодо їх непричетності до фінансового-господарської діяльності зазначених підприємств.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про безтоварність проведених господарських операцій з підстав відсутності у ПП «Бізнес-Резонанс», ПП «ТКФ «Міран-Трейд», ПП «ТФ «Арт-Експопром» адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання господарських зобов'язань щодо укладених з позивачем договорів, а також відсутності, на думку судових інстанцій, фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (металоконструкцій, металопрокату, балок прогонних будов) у контрагентів, а обмежились виключно посиланням на недоліки правореалізуючих документів та відсутність у постачальників ТОВ «ТД «Мост» основних фондів і трудових ресурсів, необхідних, на думку судових інстанцій, для виконання обумовлених зобов'язань.

Проте, слід враховувати, що у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленими особами є свідченням недобросовісності постачальників та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

При цьому варто звернути увагу на те, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування контрагентів за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій суб'єкта господарювання з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

А відтак в розглядуваній ситуації суду варто витребувати у ТОВ «ТД «Мост» та дослідити докази на підтвердження транспортування та зберігання придбаних у ПП «Бізнес-Резонанс», ПП «ТКФ «Міран-Трейд», ПП «ТФ «Арт-Експопром» товарів у відповідній кількості, а також подальшого використання платником продукції у власній господарській діяльності, зокрема, перевірити доводи товариства про використання ним придбаних матеріалів при виконанні будівельних робіт.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мост» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Цвіркун Ю.І.