Ухвала суду № 37318031, 18.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р.справа № 2а-1981/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі №2а-1981/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-Інжинірінг»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000062301/0 від 29.03.2010 року та від 29 березня 2010 року №0000062301/1, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків ДПІ про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті процентів за користування кредитом, який був отриманий у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Позивач вказував, що відповідно до п.п. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" він має право віднести зазначені витрати до складу валових витрат підприємства, оскільки такі витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що кредитні кошти не використовувались підприємством у власній господарській діяльності, так як були передані іншим суб'єктам господарювання у вигляді безвідсоткової поворотної допомоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ДЕМЗ -Інжинірінг" зареєстровано у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, ідентифікаційний код 33377987 (державна реєстрація проведена 25.01.2005р., запис № 11031050002002940) і є платником податків.

У період з 11.12.2009 року по 12.01.2010 року повноважними особами ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ -Інжинірінг" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт №4/23-5/33377987 від 15.01.2010 року, в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог п. 1.32. ст. 1, п. 5.5. пп. 5.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 51936грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року у розмірі 51 936грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що на їх думку підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті процентів за користування кредитом, який був отриманий у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", оскільки ДПІ вважає, що вказані кредитні кошти не використовувались позивачем у власній господарській діяльності, так як були передані іншим суб'єктам господарювання у вигляді безвідсоткової поворотної допомоги згідно з договорами про надання поворотно - фінансової допомоги, які укладено позивачем: 23.09.2008 року -з ТОВ «Хам стер Клаб Інтернешнл», 19.09.2008 року -з ВАТ "Випробувально -експериментальний механічний завод", 10.03.2009 року -з ТОВ «Запорізька ливарно-механічна компанія».

За результатами перевірки та на підставі складеного акту податковим органом було винесено податкове повідомлення -рішення №0000062301/0 від 25.01.2010 року про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 62323,2грн., у тому числі за основним платежем 51 936,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10387,2грн.

У порядку адміністративного оскарження скарга ТОВ «ДЕМЗ-Інжинірінг»залишена без задоволення та податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 29 березня 2010 року №0000062301/1.

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про визначення позивачу податкових зобов'язань є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суду першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про неправомірність віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті процентів за користування кредитом, який був отриманий позивачем у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", є необґрунтованими та спростовані встановленими обставинами справи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, невід'ємною підставою для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів підприємством у власній господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитних договорів від 15.07.2009 року №010/02-19/59/19 та від 17.08.2009 року №010/02-19/012/13, укладених між ТОВ «ДЕМЗ-Інжинірінг»та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», підприємству надано кошти на фінансування витрат, пов'язаних з поточною господарською діяльністю. Банківській установі сплачено відсотки за користування кредитними коштами, у 3-му кварталі 2009 року.

На підтвердження використання кредитних коштів у прямій господарській діяльності представником позивача були надані копії контрактів від 16 березня 2009 року №45/В7/139/Р/3-1 та від 16 березня 2009 року № 45/В7/139/Р/3-1, які були укладені ТОВ "ДЕМЗ -Інжинірінг" з ТОВ "ВОСТОКЕНЕРГО" з метою виконання робіт, які включають в себе демонтаж, проектування, виготовлення, доставку обладнання і запасних частин до нього, матеріалів для монтажа доставленого обладнання, виконання монтажних, пуско -налагоджувальних робіт, проведення випробувань, приймання в експлуатацію, передачу технічної документації і інструкцій, навчання персоналу заказника та послідуюче гарантійне обслуговування.

Для виконання умов контрактів ТОВ "ДЕМЗ -Інжинірінг" уклало з ВАТ "Випробувально -експериментальний механічний завод" договір про поставку металоконструкції від 02.02.2009 року №02/02-09. На виконання зазначеного договору, відповідно до видаткової накладної від 29 липня 2009 року, позивачем сплачено вартість поставленої продукції у сумі 4284000,00грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про використання підприємством кредитних коштів у власній господарській діяльності, а відтак позивач правомірно включив витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами до складу валових витрат підприємства.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції надано вірну оцінку доводам ДПІ щодо укладення позивачем угод про надання фінансової допомоги іншим суб'єктам господарської діяльності.

Так, договори про надання поворотно - фінансової допомоги укладені позивачем: 23.09.2008 року -з ТОВ «Хам стер Клаб Інтернешнл», 19.09.2008 року - з ВАТ "Випробувально -експериментальний механічний завод", 10.03.2009 року -з ТОВ «Запорізька ливарно-механічна компанія», в той час, як кредитні договори між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладені 15.07.2009р. та 17.08.2009р., тобто укладення договорів про надання фінансової допомоги мало місце до укладення кредитних договорів і зв'язок між укладенням договорів про надання фінансової допомоги та отримання позивачем кредитних коштів відсутній. Відповідачем не доведено того факту, що саме кредитні кошти були передані іншим суб'єктам господарської діяльності в межах виконання договорів про надання фінансової допомоги.

Таким чином, договори поворотної фінансової допомоги не можуть свідчити про відсутність мети використання отриманих кредитних коштів у власній господарської діяльності позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі №2а-1981/10/0870 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 21.10.2010р..)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк