Постанова № 37315659, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 лютого 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/18850/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство Промтехвод" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 10 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18850/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство Промтехвод" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 07 серпня 2013 року № 0003252220/2234 та № 0003242220/2235 (також далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року задоволено відповідну письмову заяву представника позивача та відведено суддю Шулежка В.П. від розгляду даної справи.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду, для подальшого розгляду та вирішення даної справи 11 грудня 2013 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 12 грудня 2013 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю. Стверджували, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на податковому законодавстві.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 06 грудня 2013 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені у зв’язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 червня по 16 липня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 23 липня 2013 року складено акт № 26-51/22-01/30978672 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1578442,25 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року - 11281,25 грн.; І квартал 2011 року - 208301,54 грн.; ІІ квартал 2011 року - 43071,19 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 365647,99 грн.; IV квартал 2011 року - 857322,88 грн.; І квартал 2012 року - 9373,28 грн.; ІІ квартал 2012 року - 41491,02 грн.; IV квартал 2012 року - 41953,10 грн., чим порушено п. 4.1 ст. 4, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 1372133,02 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 31666,67 грн.; грудень 2010 року - 9025,00 грн.; січень 2011 року - 21472,02 грн.; лютий 2011 року - 15312,00 грн.; березень 2011 року - 104074,81 грн.; квітень 2011 року - 27589,54 грн.; червень 2011 року - 86044,34 грн.; липень 2011 року - 102022,10 грн.; серпень 2011 року - 57700,00 грн.; вересень 2011 року - 82052,00 грн.; жовтень 2011 року - 206317,50 грн.; листопад 2011 року - 281100,30 грн.; грудень 2011 року - 259359,22 грн.; лютий 2012 року - 8926,93 грн.; квітень - 2012 року - 39515,26 грн.; жовтень 2012 року - 26648,00 грн.; листопад 2012 року - 13307,33 грн., чим порушено підпункт 7.3.1 п. 7.3, підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 07 серпня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0003252220/2234, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1340466,35 грн. за основним платежем та у розмірі 534077,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003242220/2235, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1578442,25 грн. за основним платежем та у розмірі 26025,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 жовтня 2013 року № 5136/10/26-15-10-04 залишено без змін оскаржувані рішення в частині основного платежу та збільшено суми грошових зобов’язань в частині штрафних санкцій, а саме: № 0003252220/2234 - 6653,67 грн.; № 0003242220/2235 - 23204,00 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15 листопада 2013 року № 15383/6/99-99-10-0515 оскаржувані рішення, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинних скарг, залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.4 ст. 77 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що позивач про проведення перевірки повідомлений шляхом направлення йому 22 травня 2013 рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу від 22 травня 2013 року 512-П та письмового повідомлення від 22 травня 2013 року № 8025.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Зокрема, у ході перевірки виявлено, що позивач у перевіряємому періоді мав фінансово-господарські взаємовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю "Берніс Продакт", товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія № 2", товариством з обмеженою відповідальністю "Юван ТА", товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське протипожежне товариство - Дніпро", товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосфера", товариством з обмеженою відповідальністю "Так-Ю", товариством з обмеженою відповідальністю "КПД-Будтехніка", товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Україна" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм).

На підставі складених у результаті таких взаємовідносин документів, позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати.

У ході перевірки відповідачем взято до уваги результати перевірок контрагентів позивача.

Зокрема, перевірками ТОВ "Юван ТА", ТОВ "УБК № 2", TOB "Берніс Продакт", ТОВ "КПД-Будтехніка", ТОВ "ДПТ-Дніпро", ТОВ "Голден Україна" виявлено, що вказані товариства мають ознаки "фіктивності".

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв’язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Стосовно ТОВ "Юван ТА", ТОВ "УБК № 2", TOB "Берніс Продакт", ТОВ "Так-Ю" та ТОВ "КПД-Будтехніка" виявлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Не виявлено фактів передачі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Юван ТА", ТОВ "УБК № 2" та TOB "Берніс Продакт" контрагентам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

ТОВ "ДПТ-Дніпро" та ТОВ "Енергосфера" визнано банкрутами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпунктами 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

У матеріалах справи наявні копії документів, наданих представниками позивача як докази реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме по відносинах із:

- ТОВ "Берніс Продакт": рахунків-фактур; банківських виписок з рахунку позивача; видаткових та податкових накладних;

- ТОВ "УБК № 2": рахунків-фактур; банківських виписок з рахунку позивача; видаткових та податкових накладних;

- ТОВ "Юван ТА": рахунків-фактур; банківських виписок з рахунку позивача; видаткових та податкових накладних;

- ТОВ "ДПТ-Дніпро": рахунків-фактур; видаткових та податкових накладних;

- ТОВ "Енергосфера": рахунків-фактур; видаткових та податкових накладних;

- ТОВ "Так-Ю": рахунку-фактури; банківських виписок з рахунку позивача; видаткової та податкової накладних;

- ТОВ "КПД-Будтехніка": рахунків-фактур; видаткових та податкових накладних;

- ТОВ "Голден Україна": видаткових накладних.

У матеріалах справи містяться копії документів, укладених між позивачем та третіми особами, які, за переконанням представників позивача, підтверджують факт використання позивачем у своїй господарській діяльності отриманих результатів фінансово-господарських відносин із ТОВ "Берніс Продакт", ТОВ "УБК № 2", ТОВ "Юван ТА", ТОВ "ДПТ-Дніпро", ТОВ "Енергосфера", ТОВ "Так-Ю", ТОВ "КПД-Будтехніка" та ТОВ "Голден Україна".

Представниками позивача надано суду копії податкової звітності позивача, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, реєстраційно-облікових документів контрагентів.

Перелічені документи, за переконанням представників позивача, підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій.

Однак, суд не погоджується з викладеною позицією та зазначає, що суду не надано інших письмових доказів, зокрема укладених між позивачем та ТОВ "Берніс Продакт", ТОВ "УБК № 2", ТОВ "Юван ТА", ТОВ "ДПТ-Дніпро", ТОВ "Енергосфера", ТОВ "Так-Ю", ТОВ "КПД-Будтехніка", ТОВ "Голден Україна" договорів, актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, дослідивши які суд міг би прийти до висновку про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

До того ж, виявлений у ході перевірок контрагентів факт наявності у них ознак "фіктивності" викликає у суду сумнів щодо добросовісності складання та достовірності наданих представниками позивача документів.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство Промтехвод" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство Промтехвод".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2014 року