Постанова № 37315663, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 лютого 2014 року 16 год. 23 хв. № 826/20009/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 10 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" (також далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 вересня 2013 року № 0000384030 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Ухвалою суду від 25 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні письмової заяви представника позивача про призначення судової експертизи.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 27 січня 2014 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складане відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача помилок при заповненні ним податкової звітності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 20 серпня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 серпня 2013 року складено акт № 1043/40-30/30265338 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем не виконано умови самостійного внесення змін до податкової звітності за квітень 2013 року, чим порушено п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.п. 1-3 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 25 листопада 2011 року № 1492 (далі - Порядок № 1492).

На підставі акту перевірки, 19 вересня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2968105,00 грн.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 20 серпня 2013 року № 346, копію якого разом із письмовим повідомленням від 20 серпня 2013 року № 59 вручено уповноваженій особі позивача 20 серпня 2013 року до початку перевірки.

Стосовно оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року від 17 травня 2013 року (реєстраційний № 9028613762) (далі - декларація), у рядку 25 "сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" якої зазначено суму ПДВ у розмірі 59362100,00 грн.

Відповідно до п. 46.5 ст. 46 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Нова форма декларації з ПДВ затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1342 та вперше повинна подаватися платниками податку на додану вартість ПДВ починаючи із 01 квітня 2013 року.

Новою формою декларації рядок 25 "сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду" розподілено на два рядки - 25.1 та 25.2:

- рядок 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" повинен заповнюватися платниками податку, які сплачують ПДВ до загального фонду державного бюджету (код декларації 0110), а також платниками, які частково сплачують ПДВ до спеціального фонду державного бюджету (код декларації 0140);

- рядок 25.2 "залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок" повинен заповнюватися платниками податку, які перераховують ПДВ на спеціальний рахунок (коди декларацій 0121-0123 та 0140) або залишають у власному розпорядженні (код декларації 0130).

Отже, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками звітного періоду, відображається у рядку 25 декларації.

При цьому, сума ПДВ, обчислена до сплати у бюджет, відображається у рядку 25.1 (для коду декларації 0110), а сума ПДВ, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, - у рядку 25.2 (коди декларацій 0121 - 0123 та 0130). Платники, які подають податкову декларацію з кодом 0140, розподіляють значення рядка 25 одночасно між двома рядками - 25.1 та 25.2.

У ході перевірки виявлено, що позивачем не задекларовано у рядку 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" суму ПДВ у розмірі 59362100,00 грн.

Позивачем 07 червня 2013 року подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року (реєстраційний № 9033329458), яким виправлено помилку щодо відображення у рядку 25.1 декларації суми ПДВ у розмірі 59362100,00 грн.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.п. 3, 7 Порядку № 1492 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п. 50.1 ст. 50 глави 2 розділу ІІ ПК України. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Як зазначено у листі Міністерства доходів і зборів України від 13 травня 2013 року № 3318/7/99-99-19-04-02-17-06 "Про не заповнення строк 25.1, 25.2 декларації з ПДВ", допущена при заповненні декларації помилка може бути виправлена платником податку самостійно шляхом подання уточнюючого розрахунку, як це передбачено ст. 50 ПК України.

При виправленні помилки, допущеної при заповненні рядків 25.1 та/або 25.2, платник податків повинен заповнити уточнюючий розрахунок за відповідний звітний (податковий) період, вказати в ньому правильні показники та самостійно визначити суму штрафу (рядок 26 уточнюючого розрахунку). При цьому для кожного з видів податкової декларації (коди 0110, 0121 - 0123, 0130 та/або 0140) заповнюється окремий (з відповідним кодом) уточнюючий розрахунок.

При поданні уточнюючого розрахунку, як самостійного документу, штраф нараховується у розмірі 3%.

Якщо виправлення помилки відбувається через уточнюючий розрахунок, як додаток до декларації, штраф нараховується в розмірі 5%.

Однак, незважаючи на викладені положення та обставини, позивачем самостійно не визначено у рядку 26 уточнюючого розрахунку суми штрафу, яка повинна бути нарахована платником податків самостійно у зв'язку з виправленням помилки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією уточнюючого розрахунку.

Слід зазначити, що представник позивача не надала суду доказів сплати самостійно визначеної позивачем суми ПДВ до бюджету.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про правомірність нарахування відповідачем позивачу штрафу та, як наслідок, правомірність складання оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2014 року