Постанова № 37315532, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 лютого 2014 року 17 год. 06 хв. № 826/19860/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним (протиправним) та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 10 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 вересня 2013 року № 0003522201 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Ухвалою суду від 16 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 29 січня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшли письмові уточнення до позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 січня 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 20 серпня 2013 року складено акт № 130/1-22-20-36134497 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із підприємством-постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (далі - ТОВ "Козівський цукровий завод") та підприємствами-покупцями за період із 01 по 30 квітня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2013 року у розмірі 545428,00 грн., чим порушено абзац "а" підпункту 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 05 вересня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 545428,40 грн. за основним платежем та у розмірі 272714,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 15 серпня 2013 року № 582, копію якого разом із письмовим повідомленням від 15 серпня 2013 року № 2995/10/22-01 вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача 16 серпня 2013 року до початку перевірки.

Як також з'ясовано судом у ході розгляду справи, 27 березня 2013 року між позивачем та TOB "Козівський цукровий завод" укладено договір № 27/03-1, за умовами якого вказане товариство зобов'язалось поставити позивачу цукор кристалічний.

Суми ПДВ, сплачені позивачу TOB "Козівський цукровий завод", відображені у податковій декларації з ПДВ за відповідний звітний період.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив, що придбаний у TOB "Козівський цукровий завод" товар у подальшому експортовано за межі митної території України на підставі укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів.

Зокрема, 25 березня 2013 року між позивачем та ООО "Дербі" (Грузія) укладено контракт № 250313 на поставку цукру білого кристалічного.

Відповідно до додатку до договору поставки № 27/03-1, місце передачі продукції: залізнична станція Козова на умовах FCA. Транспортування продукції здійснюється за рахунок покупця. Завантаження товару у вагони за рахунок продавця.

Згідно з видатковою накладною від 04 квітня 2013 року № 350, TOB "Козівський цукровий завод" відвантажено позивачу 339,25 тон цукру білого кристалічного у мішках.

ООО "Дербі" (Грузія) 28 березня 2013 року сплачено позивачу 81600,00 доларів США (652228,80 грн.), а 05 квітня 2013 року - 81240,00 доларів США (649351,32 грн.).

Перевезення здійснювалось залізничним транспортом на підставі договору від 26 лютого 2013 року № Л/М/13/286/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення і надані залізницею послуги, укладеного між державним територіально-галузевим об'єднання "Львівська залізниця" та позивачем.

Крім того, 14 березня 2013 року між позивачем та Swindom Trading Co Ltd (Кіпр) укладено договір на поставку цукру білого кристалічного № 140313.

Відповідно до доручення Swindom Trading Co Ltd на заповнення залізничних документів від 02 квітня 2013 року № Р-0139, отримувачем є ЧП ОСОБА_1.

Згідно з видатковою накладною від 23 квітня 2013 року № 547, TOB "Козівський цукровий завод" відвантажено позивачу 133,7 тон цукру білого кристалічного у мішкотарі.

Відповідно до додатку до договору поставки № 27/03-1, місце передачі продукції: залізнична станція Козова на умовах FCA. Транспортування продукції здійснюється за рахунок покупця. Завантаження товару у вагони за рахунок продавця.

Від Swindom Trading CoLtd (Кіпр) 02 квітня 2013 року на адресу позивача надійшла оплата за придбаний товар у розмірі 241970,00 доларів США (1934066,21 грн.).

Позивачем 24 квітня 2013 року здійснено повернення надмірно отриманих коштів Swindom Trading CoLtd (Кіпр) у розмірі 63618,75 доларів США.

Згідно з підпунктом 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 201.10 ст. 201, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні копії первинних документів, складених за результатами здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, а саме: договорів (контрактів); платіжних доручень; митних декларацій, податкових та видаткових накладних.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Однак, у матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність вище зазначених операцій.

Крім того, позивачем не надано суду: актів прийому-здачі виконаних робіт - первинних документів, за відсутності яких невідомо, у який спосіб проводилась відповідна операція; банківських виписок з відміткою клієнт-банк, тому неможливо встановити, яким чином був здійснений розрахунок за всіма укладеними договорами.

Також суд зазначає, що фактичним видом діяльності позивача, відповідно до статуту товариства, є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Операції з експорту цукру білого кристалічного з цукрових буряків є невластивими для фінансово-господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем фактично здійснено операції, направлені на отримання податкової вигоди шляхом штучного нормування податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання при застосуванні нульової ставки ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25 листопада 2011 року № 1492.

Відповідно до п. 8 розділу III вказаного Порядку, за наявності експортних операцій (заповнення рядка 2.1 податкової декларації з ПДВ) до податкової декларації з ПДВ додаються оригінали митних декларацій (примірники декларанта).

Між тим, перевіркою виявлено, що позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (реєстраційний № 9029210753 від 20 травня 2013 року) не подано митну декларацію (при наявності заповненого рядка 2.1).

Задекларований обсяг постачання (без ПДВ) позивачем у рядку 2.1 (експортні операції) податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року складає 2727142,00 грн.

Отже, в порушення п. 46.1 ст. 46 ПК України, позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року у розмірі 545428,40 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на 545428,40 грн.

Отже, обґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а тому, відповідно, правомірним є оскаржуване рішення, прийняте на основі такого акту перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2014 року