Ухвала суду № 37298934, 21.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

О К Р Е М А У Х В А Л А

21 лютого 2014 року Справа № 805/2024/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції, в якому просив визнати дії державного виконавця неправомірними, визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 31.12.2013 року, а також зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-25637/10/0570 від 24.10.2010 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 23.02.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково, у зв’язку з чим визнано дії державного виконавця щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 31.12.2013 року ВП № 25447338 неправомірними, визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачеві від 31.12.2013 року ВП №25447338.

Судом встановлено, що підставою для повернення виконавчого документа при прийнятті спірної постанови, державний виконавець керувався ч. 1 ст. 3 п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/12/13-13.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 606).

Згідно статтею 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 цього ж закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд зазначає, що рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу суперечить насамперед Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки дана норма зазначеної вище статті не надає права державному виконавцю в даному випадку повертати виконавчий документ без виконання.

Разом з тим, суд вважає за необхідним зазначити, що лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, не є тим нормативно-правовим документом, яким повинен керуватися державний виконавець при виконанні своїх обов’язків щодо примусового виконання рішень судів.

Також, у відповідності до частини 2 статті 30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Суд зазначає, що на час повернення виконавчого листа державним виконавцем не здійснені заходи щодо стягнення заборгованості з Комунального підприємства «Зугресводоканал-1» у розмірі 174059, 06 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу.

Крім того, статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що складаючи постанову про повернення виконавчого листа без виконання, державний виконавець фактично ухилився від виконання своїх обов’язків, покладених на нього Законом України «Про державну виконавчу службу» та Законом України «Про виконавче провадження».

Суд вважає за потрібне довести до відома керівництва Головного управління юстиції у Донецькій області про незадовільний стан правової роботи у Відділі державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції і направити її на адресу Головного управління юстиції у Донецькій області для вжиття відповідних заходів реагування, бо таке відношення до виконання обов’язків, покладених Законом є неприпустимим та суперечить насамперед Конституції України.

Відповідно до ст. 166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За таких обставин, суд вважає, що є достатньо підстав для вжиття заходів судового реагування, передбачених статтею 166 КАС України, та вважає за доцільне про викладене у окремій ухвалі довести до відому Головного управління юстиції у Донецькій області.

Керуючись ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Довести до відома начальника Головного управління юстиції у Донецькій області про виявлені порушення та вжити відповідні заходи щодо їх попередження, усунення причин та умов.

Копію ухвали направити на адресу Головного управління юстиції у Донецькій області для здійснення відповідних заходів реагування.

Про вжиті заходи проінформувати суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Тарасенко І.М.