Ухвала суду № 37283034, 19.02.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «18»лютого 2014р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кифлюка В. Ф.

суддів Дембіцької О.О., Підгорної С.П.

при секретарі Пислар О.Р.

за участю учасників судового провадження:

прокурора відділу прокуратури Чернівецької області Хоміцької Т.Б.,

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013270150000612

щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, жителя АДРЕСА_1,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді сім років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 обрано у виді взяття під варту. Початок строку відбуття покарання вирішено обчислювати з 25 серпня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 440 грн. 10 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

На цей вирок адвокат обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. Адвокат ОСОБА_2 не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, просила пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання, застосувавши ст.69 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив перекваліфікувати його дії на ст. 116 або ст.123 КК України. Вказував, що покійний неодноразово намагався його принизити та ображав. Під час чергової сварки з покійним, він не стримався та почав наносити йому удари, до кінця не усвідомлюючи своїх дії, оскільки сильно образився на потерпілого та був в стані алкогольного сп'яніння.

Також апелянти посилались на те, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, за місцем проживання він характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, брав участь у витратах на поховання ОСОБА_4 Ці обставини, на думку апелянтів, є підставою для призначення покарання ОСОБА_3 із застуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3, які просили задовольнити подані апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені в скаргах, прокурора, яка просила відмовити в задоволенні вимог апелянтів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вимоги апелянтів є безпідставні і в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2013 року приблизно о 22 годині ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку ОСОБА_4 в АДРЕСА_2, в ході конфлікту з останнім умисно наніс йому ряд ударів руками та ногами по голові та тулубу, спричинивши потерпілому легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, в результаті яких настала смерть ОСОБА_4

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Оскільки обвинувачений та його захисник в поданих апеляційних скаргах не оспорюють факт заподіяння обвинуваченим потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього, колегія суддів, керуючись ст.404 КПК України, не наводить в цій ухвалі доводів на підтвердження тих фактичних обставин та висновків суду, які ніким не оспорено.

Що стосується вимог обвинуваченого про зміну кваліфікації його дій на ст.116 або ст.123 КК України, колегія суддів вважає, що ці вимоги є безпідставні та необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Так, в справі відсутні дані і судом першої інстанції не встановлено, що потерпілий систематично ображав чи знущався над обвинуваченим. Також не було встановлено, що між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 були неприязні стосунки. Навпаки, в своїй скарзі ОСОБА_3 вказував, що потерпілий був його родичем, він неодноразово приходив до нього додому і допомагав йому по господарству, що свідчить про наявність між обвинуваченим та потерпілим добрих відносин.

Можливі зауваження потерпілого щодо поведінки ОСОБА_3, який зловживає спиртними напоями, страждає хронічним алкоголізмом і потребує примусового лікування від алкоголізму, які останній розцінює, як своє приниження та образи, на думку колегії суддів, не лише не були протиправними та образливими, а навпаки, були повчальними та справедливими. Будь-яких даних про те, що для припинення систематичних повчань і образ потерпілого, про які вказує обвинувачений, необхідно було застосовувати насильницькі дії щодо ОСОБА_4, обвинуваченим не наведено і в справі немає.

Оскільки в апеляційній інстанції не встановлено факт заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, підстав для зміни кваліфікації дій обвинуваченого та задоволення його апеляційних вимог немає.

Доводи ОСОБА_3 про те, що потерпілий ОСОБА_4 постійно його ображав та принижував , є багатослівними і колегія суддів вважає їх, як обраний ним спосіб захисту.

Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає, що воно призначено йому у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66 КК України з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також усіх обставин справи.

Так, при призначенні покарання районний суд врахував всі обставини, що пом'якшують покарання, а також і ті, на які посилається захисник обвинуваченого в своїй скарзі, тяжкість вчиненого ним злочину та даних про його особу.

Зокрема, при призначенні покарання, районний суд врахував щире каяття обвинуваченого та сприяння на досудовому слідстві, повне визнання ним вини і визнав ці обставини, як такі, що пом'якшують покарання.

Також судом враховано те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання.

Твердження захисника про те, що її підзахисний не перебуває на обліку в лікаря-нарколога, суперечить дійсним обставинам справи, оскільки з висновку наркологічної експертизи вбачається, що ОСОБА_3 страждає хронічним алкоголізмом і потребує примусового протиалкогольного лікування (а.с.68).

Колегія суддів вважає, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 і призначив винному мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ст.121 ч.2 КК України,

Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційних скарг адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в порядку касаційного провадження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий В.Ф.Кифлюк

Судді С.П.Підгорна

О.О.Дембіцька

Копія вірна: суддя