Ухвала суду № 37277773, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12888/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600122/2 від 11.02.2013 року, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00161 від 11.02.2013 року, зобов'язання вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за інвойсами №520005653 від 07.02.2013 року та №520005654 від 07.02.2013 року, щодо яких прийняте рішення про коригування митної вартості товарів, за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст.58 Митного кодексу України, стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві суму надміру сплачених платежів у розмірі 68 663, 82 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці ДМС України №100250000/2013/600122/2 від 11.02.2013 року про коригування заявленої митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації №100250000/2013/00161 від 11.02.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Позивачем та Підприємством «Doka Hrvatska d.o.o» (Загреб, Хорватія) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-6/2013 від 24.01.2013 року, за умовами якого Позивачу здійснювалася в Україну поставка нового опалубкового матеріалу торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник - «Doka Indastrie GmbH») та такого, що був у використанні.

Умовами вказаного контракту передбачено проведення сторонами платежів в Євро, а умови оплати згідно п.3.1. передбачають переказ коштів за Контрактом протягом 90 днів з дати, вказаної на товарних інвойсах. Поставка товару здійснюється на умовах CPT, EXW чи FCA, використовуючи прийняті умови «ІНКОТЕРМС 2010» Міжнародної торгової палати.

В лютому 2013 року Позивачем здійснювався імпорт в Україну на умовах EXW Zagreb (Інкотермс 2010) згідно інвойсів №520005653 від 07.02.2013 року та №520005654 від 07.02.2013 року партії товару, що був у використанні, загальною фактурною вартістю в розмірі 14 253,42 EUR (Євро), в т.ч. 8 964,34 EUR (Євро) та 5 289,08 EUR (Євро) за кожним інвойсом відповідно, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 170 606,43 грн (в т.ч. транспортні витрати до митного кордону України).

11.02.2013 року Відповідач 1 виніс рішення №100250000/2013/600122/2 про коригування заявленої митної вартості, яким визначив вищу митну вартість товару, ніж було задекларовано Позивачем, із застосуванням шостого резервного методу.

Згідно ч.1. ст.51 Митного кодексу України (далі - Кодекс) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами 1-3 ст.53 Кодексу визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями ч.ч.1-4 ст.54 Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст.55 Кодексу визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.ч.7-9 ст.55 Кодексу).

Стаття 58 Кодексу містить метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п.11 ст.58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Під час митного оформлення Позивачем серед документів, передбачених ч.2 ст.53 Кодексу, подавалися транспортні (перевізні) документи, що зафіксовані у вантажно-митній декларації (ВМД) та у самих рішеннях про коригування із застосуванням кодів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012 року «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: код 2730 - товаро-транспортні накладні для міжнародних перевезень (CMR): 3357019 від 07.02.2013 року, код 3006 - калькуляція транспортних витрат, вказана в довідці про транспортні витрати №08-02/2013 від 08.02.2013 року.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про дотримання Позивачем вимог ч.2 ст.53 Кодексу щодо надання контролюючому органу комплекту документів у підтвердження заявленої останнім митної вартості товарів.

За зверненням Позивача в порядку ч.7 ст.55 Кодексу Відповідач 1 випустив у вільний обіг товари, що декларувалися за інвойсами.

Позивачем, в свою чергу, сплачено митні платежі згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем 1.

12.02.2013 року товар випущений у вільний обіг після подачі Позивачем нової декларації митної вартості №100250000/2013/046985, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення про коригування, що підтверджується відповідними відмітками в графі 45 на ВМД-2.

До закінчення строку дії гарантійних зобов'язань листом від 29.04.2013 року (вих.№291 Позивач звернувся до Відповідача 1 з метою анулювання рішення про коригування митної вартості по інвойсу, надавши при цьому декларацію митної вартості №100250000/2013/046985 від 12.02.2013 року, зовнішньоекономічний контракт №IM-6/2013 від 24.01.2013 року між компанією «Doka Hrvatska d.o.o.» (Хорватія) та ТОВ «Дока Україна Т.О.В.» (Україна), інвойс №520005653 від 07.02.2013 року, інвойс №520005654 від 07.02.2013 року, договір №1 від 27.08.2012 року на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні між ТОВ «Дока Україна Т.О.В.» та ПП «Київтрансбуд ХХІ», в т.ч. довідку про транспортні витрати, прайс - лист виробника товару, діючий з 01.01.2013 року та затверджений ТПП Австрії, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1841 від 25.04.2013 року про вартісні характеристики товарів (рівень цін на товар) відповідно до контракту №IM-6/2013 від 24.01.2013 року та інвойсу № 520005653 від 07.02.2013 року до контракту, Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1842 від 25.04.2013 року про вартісні характеристики товарів (рівень цін на товар) відповідно контракту №IM-6/2013 від 24.01.2013 року та інвойсу №520005654 від 07.02.2013 року до контракту, виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України: ВМД (форма М-2), CMR, інвойси, довідки про транспортні витрати, видаткові накладні, банківські виписки, акти прийому-передачі.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ненадання в повному обсязі документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, не є підставою для для коригування митної вартості, оскільки передбачені вказаним положенням документи надаються контролюючому органу за умови їх наявності.

Крім того, Відповідачем 1 не доведено наявності обгрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Київської регіональної митниці ДМС України №100250000/2013/600122/2 від 11.02.2013 року про коригування заявленої митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації №100250000/2013/00161 від 11.02.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.