Ухвала суду № 37277701, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2102/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Лисенко В.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріка" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріка" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріка" (далі - ТОВ "Ріка") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Обухівському районі) про скасування податкових повідомлень-рішення від 24.04.2013 р. №0000602201/504, №0000612201/505.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Ріка" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ в Обухівському районі проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування, повноти сплати податків та зборів по взаємовідносинах ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт перевірки від 05.04.2013 р. №492/22/20596420.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 32850,00 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, пункт 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 34493,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. №0000602201/504 та №0000612201/505, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43116,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 41063,00 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

На момент виконання господарських операцій контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та дійсні свідоцтва платників ПДВ, а тому такі суб'єкти господарювання мали право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем укладено договори поставки товарів з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» від 13.06.2012 р. №112 та з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» від 11.06.2012 р. №11/06-03, за умовами яких постачальники брали на себе зобов'язання поставити позивачу товар - відходи плівки тюковані.

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано договори, податкові накладні від 18.06.2012 р. №489 та від 19.06.2012 р. №519, від 18.06.2012 р. №525, від 19.06.2012 р. №564, від 24.07.2012 р. №860, від 27.07.2012 р. №848, від 25.07.2012 р. №899, рахунки фактури, видаткові накладні та платіжні доручення.

Проте, колегія суддів завертає увагу на те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факт поставки товарів, оскільки не містять характеристики якісних показників і не дають можливість встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості товарів та, відповідно, необхідність і доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку), а лише містять загальну назву товару та його вартість.

При цьому, згідно вказаних договорів в ціну товару включена його доставка, що повинна здійснюватись постачальником, однак позивачем не надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товарів від контрагентів, довіреностей на отримання товару від контрагентів або будь-яких інших належних доказів транспортування та отримання товару, враховуючи його значний об'єм (в середньому 9,5 тони за одну поставку).

З огляду на викладене, вбачається, що позивачем перераховувалися, а ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у позивача по вказаним правочинам відсутні, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Ріка" необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріка" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 11.02.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.