Ухвала суду № 37274989, 21.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 року справа №805/14026/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Абушек А.С.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2013 р. в справі № 805/14026/13-а за позовом Приватного підприємства «Домінант-Сервіс» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Домінант-Сервіс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Красноармійська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, в обґрунтування якого, враховуючи уточнення позову, зазначило, що на підставі висновків документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. та з податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. за операціями з платником податків ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0000441500 та № 0000111502. Позивач вказує на протиправність рішень, зазначаючи, що висновки відповідача ґрунтуються лише на міркуваннях податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс». При цьому позивач зазначає, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі підтверджують здійснення господарських операцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2013 р. позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. №№ 0000111502 та 0000441500.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що при дослідженні актів виконаних робіт встановлено, що вони не містять жодного посилання на можливість ідентифікації осіб, що виконували роботи, що свідчить про те, що дані акти не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Також апелянт вказує на порушення судом першої інстанції приписів ст. 44 Податкового кодексу України в частині прийняття доказів, які не досліджувались в ході перевірки. В ході перевірки використані документи, надані позивачем. У зв'язку з ненаданням інших документів, орган державної податкової служби дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач Приватне підприємство «Домінант-Сервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 28.01.2008 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35457641, перебуває на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Судом першої інстанції встановлено, що Красноармійською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Домінант-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. та з податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. за операціями з платником податків ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», про що складено акт № 406/15-02/35457641 від 17.06.2013 р. На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0000441500 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 63413 грн., в тому числі за основним платежем - 42275 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21138 грн.; № 0000111502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60393 грн., з яких 40262 грн. - за основним платежем, 20131 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків акту перевірки, що обумовило протиправність податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Красноармійською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Домінант-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. та з податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. за операціями з платником податків ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», за результатами якої складено акт від 17.06.2013 р. № 406/15-02/35457641. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищені витрати у зв'язку з включенням до витрат операційної діяльності по рядку 05 декларації витрат на ремонт та обслуговування житлових будинків у постачальника ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 42275 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 40262 грн. за січень 2013 р..

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0000441500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 63413 грн., в тому числі за основним платежем - 42275 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21138 грн.; № 0000111502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 60393 грн., в тому числі за основним платежем - 40262 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20131 грн.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування при отриманні послуг від ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. по ланцюгу руху послуг від постачальника ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» до ПП «Домінант-Сервіс».

Також в акті перевірки зазначено, що правові наслідки у вигляді права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та на податковий кредит з податку на додану вартість можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, які фактично здійснені та підтверджені належним чином складеним первинним документом, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Спірні операції не мають реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам, та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Димитрівської міської ради Донецької області від 09.12.2009 р. № V/50-10 «Про передачу функцій з управління» із додатком 2 «Перелік житлових будинків, що передаються в управління ПП «Домінант-Сервіс», позивачеві з 01.01.2010 р. передано функції з управління житловими будинками в кількості 435 (згідно з переліком). На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування позивачем 01.01.2010 р. укладено договір № 1/3 з КП «Служба єдиного замовника» про надання послуг з управління комплексом будинків і споруд.

Згідно з рішенням Димитрівської міської ради від 18.01.2010 року № 431 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» позивача було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг (п. 4).

На виконання вказаного договору позивачем як замовником із ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» як підрядником у січні 2012 року укладені договори № 2-5,7-9.

Згідно з п. 1.1. вказаних договорів підрядник зобов'язаний виконувати будівельно-монтажні, громадські роботи на об'єкті замовника: роботи по АВР у житлових будинках м. Димитрів Донецької області; обладнання козирків у житлових будинках м. Димитрів Донецької області; ремонт під`їздів у житлових будинках м. Димитрів Донецької області; заміна трубопроводу холодної води у житлових будинках м. Димитрів Донецької області.

У відповідності до вимог п. 4.1. вказаних договорів підрядник зобов'язаний виконувати роботи та здавати їх за актами прийому-передачі виконаних робіт. Пунктом 4.2 вказаних договорів передбачено, що підрядник має право залучати для виконання робіт спеціалізовані субпідрядні організації, забезпечує координацію їх діяльності та несе відповідальність за результати робіт.

Отримання позивачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи обсягами виконаних робіт з поточного ремонту у житловому фонді комунальної власності, що знаходяться в управлінні позивача на 2012 р., серед яких визначено, зокрема, проведення заміни водопроводу, ремонт козирків та під'їздів тощо; графіки огляду оголовків вентиляційних каналів у газифікованих будинках у зимовий період 2011-2012 р., графік герметизації інженерних вводів на 2012 р., графік прочистки каналізації, графік ревізії електрощитових, графік промивки внутрішньо будинкових систем центрального опалювання у житлових будинках на 2012 р. та додаток 1 до вказаного договору - акти прийняття - передачі об'єктів в управління (з балансу) та акти технічного стану об'єктів, акт здачі-приймання робіт від січня 2012 р. та рахунок на оплату за цей період. Крім цього, до матеріалів справи наданий договір доручення № ј від 01.01.2010 року, укладений позивачем (довіритель) із Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» (повірений), згідно якого повірений зобов'язується виконати наступні дії: здійснювати нарахування та прийом платежів від споживачів за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, пільг і субсидій на розрахунковий рахунок; вести облік розрахунків із споживачами по розрахунковим рахункам, формувати базу даних по пільгах і субсидіях тощо (по договору № 1/3 з КП від 01.01.2010 р. з КП «Служба єдиного замовника»).

Фактичне здійснення господарських операцій та отримання позивачем послуг від ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи: податковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робі форми КБ-3, розрахунками договірної ціни, локальними кошторисами із додатками, актами прийому виконаних робіт за січень 2012 року форми КБ-2в; актами, складеними спеціалістами позивача за участі мешканців жилих будинків; актами виконаних робіт позивачем за січень 2012 року, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Вартість придбаних послуг повністю оплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Оприбуткування придбаних позивачем товарів у бухгалтерському обліку підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 146.12 ст. 146 цього Кодексу визначено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Оскільки формування витрат позивачем по господарським операціям з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому колегія суддів приходить до висновку про те, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у першому кварталі 2012 р., відтак, є неправомірним зменшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу контрагентом, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням послуг підтверджена податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем послуг у ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання послуг, оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні таких послуг постачальнику, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неправильного висновку суду першої інстанції про підтвердження належними первинними документами фактичного здійснення господарських операцій через відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, неможливості ідентифікувати особу, яка склала акти виконаних робіт.

Відповідач при цьому вказує на відсутність у ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного довідкою ЄДРПОУ, а тому первинні документи, складені за спірними операціями, суперечать вимогам ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що на час виконання договорів між позивачем та ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» контрагент позивача здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не був ліквідований, є платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за спірними господарськими операціями.

Відповідачем не спростований факт того, що ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» на момент укладання договорів та складання податкових накладних включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих цим підприємством, є правомірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з відомостей, наданих відповідачем, вбачається, що ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» належним чином виконувало обов'язок з декларування податкових зобов'язань по господарським операціям з позивачем.

Також є безпідставним посилання апелянта на приписи п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З обставин справи вбачається, що позивачем на обов'язковий письмовий запит податкового органу надані первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», які й досліджувались в ході невиїзної документальної позапланової перевірки. Невитребування відповідачем у платника податків інших необхідних документів для проведення перевірки, не складання акту про відмову в наданні документів свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про наявність підстав вважати, що такі документи були відсутні на час складення податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що акт перевірки контрагента позивача, на який посилається відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі, не може бути належним та допустимим в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказом, на підставі якого можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактичне здійснення спірних господарських операцій підтверджено документами, наданими позивачем до суду апеляційної інстанції (загальними журналами робіт за спірними договорами, графіками робіт за договорами).

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2013 р. в справі № 805/14026/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2013 р. в справі № 805/14026/13-а за позовом Приватного підприємства «Домінант-Сервіс» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 24.02.2014 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.