Ухвала суду № 37274996, 19.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року справа №805/16896/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Ханова Р.Ф.,

Яковенко М.М.,

за участю секретаря судового засідання Крамської С.О.,

за участю

представника відповідача Кранц Г.А. (за довіреністю)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16896/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м.Донецьку, про визнання дій протиправними, скасування рішення № 7264548 від 28.10.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16896/13-а позов - задоволено частково. Скасовано рішення Державної реєстраційної служби України № 7264548 від 28.10.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов'язано Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно «М-1-Майстерня з ремонту взуття», яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 45 гривень 88 копійок.(арк.справи 32-34)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна реєстраційна служба України - звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. (арк.справи 47-50).

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, та просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, думку представника відповідача, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_4, зареєстрований як фізична особа-підприємець у встановленому порядку Виконавчим комітетом Донецької міської ради 05.05.1999, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (арк.справи 9).

Відповідач - Державна реєстраційна служба України є суб'єктом владних повноважень, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, яка в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 по справі №905/6098/13 визнано право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на нежитлове приміщення «майстерня з ремонту взуття», літ. М-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Як вбачається з листа Господарського суду Донецької області від 24.09.2013 № 905/6098/13, рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 по справі № 905/6098/13 набрало законної сили 23.09.2013 р., тому, з огляду на вищезазначене, обставини, встановлені даною постановою, не можуть оспорюватись в даній справі.

Отже нежитлове приміщення «майстерня з ремонту взуття», літ. М-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є власністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

24.09.2013 року ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 18.01.2012 ВРП № 337284 в інтересах ОСОБА_4, звернувся із заявою до реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

Згідно з карткою прийому заяви № 6163097 від 24.09.2013 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ОСОБА_5 надано рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 № 905/6098/13, технічний паспорт від 19.08.2004, декларація про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 20211103991 від 15.12.2011, копії паспортів, ІНН та довіреність.

28.10.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7264548. Відповідно до цього рішення, державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (інн НОМЕР_1).

Листом Державної реєстраційної служби України від 07.11.2013 № 7506/05-15-13 повідомлено Реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про результати розгляду такої заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 24.09.2013 № 3100778.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі за текстом - Закон № 1952- IV) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За правилами ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною другою цієї статті передбачено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі за текстом - Порядок), визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом четвертим зазначеного Порядку визначено, що державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що у відповідності до положень ст. 120 Земельного кодексу України до позивача разом з правом власності на нежитлове приміщення «Майстерня з ремонту взуття», літ. М-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 перейшло й право на земельну ділянку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань представника третьої особи у своїх запереченнях на пп. 44, 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень необґрунтованим. Зазначеними пунктами Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник додатково подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що підтверджує наявність зареєстрованого речового права на земельну ділянку на якій розташовано об'єкт нерухомості. Однак з наданої позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації на «Майстерню з ремонту взуття» вбачається, що будівництво Майстерні з ремонту взуття по АДРЕСА_2 закінчено у 1981 році, та реконструкцій цього об'єкту не проводилось.

Отже, з урахуванням зазначених положень законодавства, проведення державної реєстрації права власності на будівлю (нежитлове приміщення) проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вона розташована.

На підставі статті 19 Конституції України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства. Положеннями Закону №1952-IV та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено обов'язку особи надавати до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю, споруду (нежитлове приміщення) документ, що посвідчує право на земельну ділянку.

За таких обставин, Державна реєстраційна служба України протиправно прийняла рішення № 7264548 від 28.10.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень оскільки підставою для прийняття такого рішення було не подання документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку, надання якого законодавством не передбачено. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування спірного рішення, та зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення «Майстерня з ремонту взуття», літ. М-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі заяви № 6163097 від 24.09.2013.

Частина позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено постановою суду першої інстанції та застосування судом положень ст.. 11 ч. 2 КАС України не є предметом апеляційного оскарження, тому колегія суддів на підставі ч.1 ст.195 КАС України зазначає, що в цій частині судове рішення не є предметом апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16896/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16896/13-а - залишити без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена та підписана колегією суддів 24 лютого 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді Р.Ф.Ханова

М.М.Яковенко