Ухвала суду № 37268434, 17.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2013 року

справа № 1170/2а-411/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі №1170/2а-411/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода»

до

про

Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Згода» (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432310 від 06 жовтня 2011 року. (а.с.3-9)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-411/12. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Веркона Плюс», а придбаний товар використаний ТОВ «ЗГОДА» виключно у межах господарської діяльності платника податку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі №1170/2а-411/12 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000432310 від 06.10.2011 року, яким ТОВ «ЗГОДА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 179129,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44782,25 грн. В решті заявлених вимог відмовлено. (суддя – Петренко О.С.) (а.с.151-158)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що з матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач – Новоукраїнська міжрайонна державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі №1170/2а-411/12 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. (а.с.163-165)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем при перевірці не надано товарно-транспортних накладних. Відсутність товарно-транспортної накладної має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції. Позивачем в порушення п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит з ПДВ на 179129 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. на 79500 грн. та за жовтень 2010 р. на 99629 грн.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача в період з 01 вересня 2011 року по 14 вересня 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Тайпей», ПП «БВП-Буд», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Сінгерія-С», ТОВ «Кронк МСК», ПП «Протос», ТОВ «Міськбуд», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Веркона Плюс», ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ПП «Крауз Ко», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Дженерал Інвест», ТОВ «Рамен-Трейд», ПП «Облбудінвест», ТОВ «Будкомплект М», ТОВ «Меттех Україна», ТОВ «Артеміда Київ», ТОВ «Агро-Трейд Інвест» за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2011 року, результати якої оформлено актом №297/2310/23100419 від 21 вересня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2010 року про обсяги придбання у ТОВ «Веркона Плюс» (а отже податковий кредит в розмірі 179129,00 грн. з ПДВ), є недійсними;

- пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 179129,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 79500,00 грн., жовтень 2010 року – 99629,00 грн.

06 жовтня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання у розмірі 179129,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44782,25 грн.

За результатами оскарження позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ «Веркона Плюс» було укладено договір поставки, згідно умов якого ТОВ «Веркона Плюс» зобов’язується поставити, а позивач прийняти та оплатити паливо пічне у кількості та асортименті згідно Додаткам (Специфікаціям).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Веркона Плюс» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та ТОВ «Веркона Плюс» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 березня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі №1170/2а-411/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 12 листопада 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна