Ухвала суду № 37261236, 11.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. Справа № 37355/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, яким просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002851501/0 від 31.03.2009 року.

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія» самостійно визначивши та перерахувавши суми ПДВ, виконало своє зобов'язання зі сплати по податку на додану вартість за визначеними ним періоди, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Позивач зазначає, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання. Відповідач самостійно, без узгодження з позивачем змінив призначення платежу та погасив існуючу податкову недоїмку, внаслідок чого виник борг за період, за який позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0002851501/0 від 31.03.2009 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що положення п. 1.2 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.7 ст. 7, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку, однак зазначені норми не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області проведена перевірка своєчасності внесення позивачем сум узгодженого податкового зобов'язання до бюджету за періоди з 30.10.2006 року до 02.03.2009 року, за результатами якої було складено акт від 16.03.2009 року № 216/150/00178175 (а.с.10-11).

В акті зазначено про порушення позивачем п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та податок на прибуток: ДВАТ «Шахта «Надія» сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) із затримкою що є більшою 90 календарних днів в сумі 2637201,03 грн.

Крім того, у вказаному акті також зазначено, що позивачем подано декларації з податку на додану вартість від 19.10.2006 року за № 23406 (в сумі податкового зобов'язання 796167,00 грн.), від 17.11.2006 року за № 27364 (в сумі податкового зобов'язання 599098,00 грн.), від 20.12.2006 року за № 29207 ((в сумі податкового зобов'язання 538961,00 грн.), від 30.01.2007 року за № 32050 ((в сумі податкового зобов'язання 712964,00 грн.), а також підставою нарахування податкового зобов'язання є податкове повідомлення рішення форми «Р» № 001272231 від 27.12.2006 року. Граничний термін сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно вказаних декларацій відповідно 30.10.2006 року, 30.11.2006 року, 04.01.2007 року, 09.01.2007 року 30.01.2007 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002851501/0 від 31.03.2009 року, яким позивачу на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 814 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2 637 201,08 грн., зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50 % у сумі 1 318 600,54 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, поточні платежі із сплати податкових зобов'язань, що здійснювались Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Надія», Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області зараховувала в рахунок сплати боргу з податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 001272231 від 27.12.2006 року

В результаті таких дій Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області було спричинено несвоєчасність зарахування платежів позивача, в зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що позивачем було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з порушенням граничних строків сплати, передбачених пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за що до позивача відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону був застосований штраф.

При цьому Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, а також на п. 3.7 Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 року № 290, яким передбачено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія» надало суду першої інстанції докази, а саме копії платіжних документів згідно яких ним здійснювались платежі з ПДВ з призначенням платежу: за листопад 2008 року наступними платіжними дорученнями № 2519 від 26.12.2008 року на суму 100000,00 грн., № 2494 від 24.12.2008 року на суму 100000,00 грн., № 2469 від 22.12.2008 року на суму 270000,00 грн., за вересень 2008 року наступним платіжним дорученням № 2037 від 31.12.2008 року на суму 300000,00 грн., за грудень 2008 року наступними платіжними дорученнями № 136 від 21.01.2009 року на суму 900000,00 грн., № 185 від 30.01.2009 року на суму 390000,00 грн., № 184 від 30.01.209 року на суму 610000,00 грн., за січень 2009 року наступним платіжним дорученням № 392 від 02.02.2009 року на суму 804748,00 грн., за лютий 2009 року наступним платіжним дорученням № 390 від 27.02.2009 року на суму 14000,00 грн., які свідчать про своєчасну та повну сплату ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цей період. В зазначених платіжних дорученням позивачем чітко вказано призначення платежів.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема пп. 17.1.7 п. 17 ст. 17 цього Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Пунктом 7.7 ст. 7 даного Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. А саме установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, положенням пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, норми пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 даного Закону з урахуванням положень п. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 цієї статті не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, на час виникнення правовідносин не було передбачено права податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення заборгованості.

При цьому, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Таким чином, оскільки зміна призначення платежів за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-4174/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: Д.М. Старунський

В.В.Ніколін