Ухвала суду № 3725985, 15.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 36/73-08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя: Мірошниченко М.В.,

суддя: Проценко О.А.,

суддя: Туркіна Л.П.

при секретарі: Галоян О.Г.

за участю представників сторін :

позивача: Бобиль В.В. дов. від 16.03.2009р. № 14/05

відповідача: Кравченко М.В. дов. від 14.04.2009р. № 11886/10/08-10/1-09,

Гринюта Т.М. дов. від 17.02.2009р. № 5600/10/08-10-19

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008р.

у справі № А 36/73-08 (категорія статобліку - 2.11.11)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про  визнання нечинним рішення в частині донарахування пені

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1

«Клайм» заявлено позов до ОСОБА_2про визнання нечинним рішення відповідача від 21.12.2007р. № 0000928813/0/42263 в частині нарахування та застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 56372,53грн.

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008р. у справі № А 36/73-08 (суддя Кожан М.П.) в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. Суд першої інстанції не погодився із доводами позивача про те, що моментом поставки товару є момент фактичного перетину кордону імпортним товаром у відповідності до відбитку штампу митниці на CMR та Invoice. Посилаючись на норми ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94, ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. ст. 1, 43, 86 Митного кодексу України та п.п. 1.1, 3.1, 7.10 Інструкції Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за № 338/3631, суд дійшов до висновку, що датою імпорту в випадку ввезення продукції на територію України є дата завершення оформлення ВМД типу ІМ-40 «Імпорт».

Таким чином суд прийшов до висновку про наявність факту порушення з боку позивача вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та про обґрунтованість застосування до позивача пені на підставі ст. 4 цього Закону України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1«Клайм» подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини.

Суд першої інстанції невірно кваліфікував дату імпорту товару у відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У відповідності до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України. Згідно до п.23 ст. 1 Митного кодексу України таким моментом є переміщення товару через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій та інших операцій, пов'язаних із ввезенням товару на митну територію України. Аналізуючи зміст п.35 ст. 1, ст. 43, 72, 85 Митного кодексу України, позивач зазначає, що оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт і дата переміщення товару через митний кордон України, а є документом, що містить перелік відомостей про товар, мету переміщення товару через митний кордон та засвідчує право розміщення товару у визначений митний режим. У графі «Д» вантажної митної декларації ставиться відбиток штампу «Під митним контролем». Перебування товару під митним контролем є неможливим без фактичного перетину товаром митного кордону. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Посилання податкової інспекції при прийнятті оспорюваного рішення на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (затв. Постановою Правління НБУ від 24.03.99р. № 136) є безпідставним, оскільки вказана Інструкція є нормативно-правовим актом, який має спеціальну сферу застосування та визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків за такими операціями і отримання резидентами ліцензій НБУ.

Суд не прийняв до уваги посилання позивача на лист ДПА України від 18.02.2002р. № 2868/7/23-5317.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 28.02.2008р. та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську в запереченнях на апеляційну скаргу послалась на наступні обставини.

Пеня правомірно застосована до позивача у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення термінів поставки продукції за контрактом на 39 днів.

Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (затв. Постановою Правління НБУ від 24.03.99р. № 136) відповідач обґрунтовано застосував, оскільки Преамбула Постанови Правління НБУ прямо визначає, що вона постановлена відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно до п.1.1 зазначеної Інструкції, п.14 ст. 1, ч.4 ст. 86 Митного кодексу України фактом, який має юридичне значення в даному випадку є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом. Ч.1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прямо ставить момент припинення стягнення пені в залежність від здійснення поставки або досягнення вартості недопоставленого товару.

Закінчення відліку 90 днів припиняється лише після належним чином оформленої ВМД, як документа, що посвідчує факт поставки товару за імпортною операцією.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 28.02.2008р. залишити без змін.

Представники в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Справу призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

В судовому засіданні 15.04.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги .

Як випливає з матеріалів справи, працівниками ОСОБА_2проведена невиїзна документальна перевірка позивача згідно повідомлень уповноваженого банку про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно - імпортними операціями за період з 13.09.06р. по 21.11.2007р. В результаті перевірки складено Акт від 12.12.2007р. № 504-08-02/3-30532250.

За висновками акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2007р. № 0000928813/0/42263, яким позивачу було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95756,17грн. внаслідок порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р.

Виходячи з Акту перевірки, визначення суми штрафних (фінансових) санкцій пов'язується з наступним: перевіркою встановлено, що в порушення норм статті 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням норм п.3.1 та п 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99р. за № 338/3631), ОСОБА_1 при виконанні імпортних операцій по імпортним контрактам було допущено несвоєчасне надходження імпортного товару в сумі:

- 60 907,50 доларів США в період з 10.06.07 по 13.06.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 28.12.06 № 99/06 з Компанією «Lohia Starlinger Limited» (Індія);

- 10 455,00 доларів США в період з 17.05.07 по 22.05.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 20/10.06 № 82/06 з Фірмою «Konark Plastomech PVT. Ltd» (Індія);

- 51 045,00 доларів США в період з 17.05.07 по 22.05.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 20.10.06 № 82/06 з Фірмою «Konark Plastomech PVT. Ltd» (Індія);

- 16 789,00 доларів США в період з 31.03.07 по 13.04.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 21.11.06 № 91/06 з Фірмою «Lohia Starlinger Limited» (Індія);

- 7864,00 доларів США в період з 31.03.07 по 13.04.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 13.09.06 № 73/06 з Фірмою «Global Industries» (Індія);

- 8016,25 доларів США в період з 31.03.07 по 13.04.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «імпорт») по контракту від 14.09.06 № 75/06 з Фірмою «Garbar Engineering Co» (Індія);

- 5000,00 доларів США в період з 22.08.07 по 25.09.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 21.02.07 № 16/07 з Фірмою «International Equipments» (Індія);

- 4250,00 доларів США в період з 13.09.07 по 25.09.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпорт») по контракту від 21.02.07 № 16/07 з Фірмою «International Equipments» (Індія);

- 152130,00 доларів США в період з 05.10.07 по 06.11.07 (дата ВМД типу ІМ-40 «Імпор») по контракту від 19.01.07 № 11/07 з Фірмою «Lohia Starlinger Limited» (Індія).

Позивач не згоден в повному обсязі з нарахуванням пені та з остаточними висновками щодо факту порушення ст. 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні імпортних операцій за наступними зовнішньоекономічними контрактами:

- контракт № 99/06 від 28.12.2006р. - нарахована сума пені в розмірі 3690,99 грн.;

- контракт № 82/06 від 20.10.2006р. - нарахована сума пені в розмірі 5590,35 грн.;

- контракт № 91/06 від 21.11.2006р. - нарахована сума пені в розмірі 3560,95 грн.:

- контракт № 75/06 від 14.09.2006р. - нарахована сума пені в розмірі 1700,25 грн.:

- контракт № 73/06 від 13.09.2006р. - нарахована сума пені в розмірі 1667, 95 грн. Загальна сума нарахованної пені складає 16210,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не згоден із висновком відповідача про факт порушення ст. 2 вказаного Закону при виконанні імпортних операцій щодо нарахування пені в сумі 56372,53 грн. за наступними зовнішньоекономічними контрактами:

- контракт № 16/07 від 21.02.2007р. - нарахована сума пені в розмірі 3488,29 ррн.

За цим контрактом позивач визнає нараховану суму пені в розмірі 2507,33 грн., виходячи з наступного розрахунку: дата виникнення заборгованості - 22.08.07; сума заборгованості в іноземній валюті - 5000,00; період нарахування пені: 22.08.07 - 18.09.07; кількість днів прострочки - 28; сума, на яку нараховується пеня - 5000,00; сума нарахованної пені - 2121,00; дата виникнення заборгованості - 13.09.07; сума заборгованості в іноземній валюті - 4250,00; період нарахування пені: 13.09.07 - 18.09.07; кількість днів прострочки - 6; сума, на яку нараховується пеня - 4250.00; сума нарахованної пені - 386,33.

Позивач зазначає, що фактичний перетин кордону імпортним товаром відбувся 18.09.2007р. згідно з відбитком штампу Ягодинської митниці на CMR та Іпvоісе № ЕХР006/2007-08;

- контракт № 11/07 від 19.01.2007р. - нарахована сума пені в розмірі 76057,39 грн.

За цим контракту Позивач визнає нараховану суму пені в розмірі 36876,31 грн., виходячи з наступного розрахунку: дата виникнення заборгованості - 05.10.07; сума заборгованості в іноземній валюті - 152130,00; період нарахування пені: 05.10.07 - 20.10.07; кількість днів прострочки - 16; сума, на яку нараховується пеня - 152130,00; сума нарахованної пені - 36876,31.

Позивач зазначає, що фактичний перетин кордону імпортним товаром відбувся 20.10.2007р. згідно з відбитком штампу митниці на товарно-транспортній накладній.

Таким чином, за двома вищевказаними контрактами загальна сума нарахованої відповідачем пені складає 79545.68 грн. з якої позивач визнає суму пені в розмірі 39383,64 грн., а суму пені в розмірі 40162.04 грн. позивач вважає нарахованою безпідставно.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача, виходячи з наступних підстав.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи (ст.13 Декрет КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями № 136 банки є агентами валютного контролю та виконують контроль за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків.

Згідно з пунктом 7.10 Інструкції № 136 банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензії) виручки, товарів або об'єкта лізингу.

Державні податкові інспекції в свою чергу при отриманні від уповноваженого банку повідомлення про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями здійснює нарахування пені відповідно до статті 4 Закону № 185.

Норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185 встановлюють порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно - імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідальність у разі їх порушення.

Згідно із ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 3.1 Інструкції № 136, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документального акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, вимагають одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Позивачем не отримувалась індивідуальна ліцензія на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією, отже відстрочення поставки обладнання за контрактом не повинно перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 136 здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Законодавець визначив процедури щодо ввезення (імпорту) товарів на митну територію України, з належним трактуванням цих процедур.

Так, статтею 188 Митного кодексу України визначено поняття митного режиму імпорту, а саме: імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що моментом здійснення експорту (імпорту) - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Моментом перетину товаром митного кордону, є згідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України - сукупність дій , пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

У відповідності до положень пункту 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформлюється вантажна митна декларація .

Пунктом 12 ст.1 МК України встановлено, що митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів, які перемішуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення aбо переоформлення

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п.35 ст.1 МК України).

Митні процедури - операції. пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (п. 19 ст.1 МК України).

Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п. 14 ст.1 МК України).

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст.1 МК України).

Таким чином, згідно до ст. 43 МК України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що перемішуються через митний кордон України.

У відповідності до Розділу III МК України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що перемішуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України товарів. Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів, які підлягають митному оформленню (ст.72 МК України). Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених відповідно до заявленого митного режиму .

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (ст. 86 МК України).

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою КМУ від 09.06.97 N 574, ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Вантажна митна декларація, заповнена у звичайному порядку - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення - ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 136, банк знімає з контролю операцію резидента у разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»).

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності до п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.90р. органам державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про правомірність дій відповідача по прийняттю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2007р. № 0000928813/0/42263, яким позивачу було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95756,17грн. внаслідок порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р.

Відносно доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає також наступне.

В преамбулі Постанови Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136, якою затверджена Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними га лізинговими операціями, вказано, що вона постановлена відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94 від 23.09.1994р.

Крім того, розділом 7 Інструкції № 136 встановлений порядок надання інформації державним органам. Зокрема, п. 7.10 розділу 7 Інструкції № 136 передбачає надання банком податковим органам інформації про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу .

У пп. 3.3 Інструкції № 136 зазначено, шо при імпорті товару банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім , в тому числі, ВМД типу ІМ-40 .

За наявності на момент проведення документальної перевірки у резидента (імпортера) лише товаросупровідних документів із відбитком штампа «Під митним контролем» і за відсутності належним чином оформленої ВМД з нього повинна стягуватись пеня. Це підтверджує і поняття «поставка», наведене в оновленому пп. 1.1 Інструкції № 136. Якщо раніше під поставкою розумілася «дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань  щодо поставки, покладених на нього за договором», то  відтепер здійснення поставки - це «оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України піддягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Митним оформленням, відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України, є виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно з ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Таким фактом, який має юридичне значення в даному випадку, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією .

В ст. 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94 мова йде саме про відстрочення поставки, строк якої не повинен перевищувати 90 днів (без отримання індивідуальної ліцензії). Тобто, порушення вказаних термінів триває до моменту здійснення поставки.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008р. у справі № А 36/73-08 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі - 22.04.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

 Суддя О.А. Проценко

Суддя Л.П. Туркіна