Рішення № 37259200, 24.12.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/741/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Вирста М.М. Провадження № 22-ц/789/1472/13 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхове Товариство "Гарантія" на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2013 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхове Товариство "Гарантія" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхове Товариство "Гарантія", як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, звернулося з позовом до ОСОБА_2, як водія забезпеченого транспортного засобу з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, у межах фактичних витрат, в розмірі 49490 грн., посилаючись на те, що після дорожньо-транспортної пригоди відповідач самовільно залишив місце пригоди та протягом трьох робочих днів не повідомив страховика про страховий випадок.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 16.10.2013 року позов ПрАТ "Страхове Товариство "Гарантія" задоволено. "Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь приватного акціонерного товариства "Страхове Товариство "Гарантія", код ЄДРПОУ 34046341, 49490 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір 494 грн. 90 коп. в користь приватного акціонерного товариства "Страхове Товариство "Гарантія".

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Страхове Товариство "Гарантія" відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилається на відсутність підстав для стягнення з нього в користь страховика, в порядку регресу, виплаченого страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі ПрАТ "Страхове Товариство "Гарантія" просить рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши, як одну із підстав для задоволення їх позовних вимог і самовільне залишення місця пригоди водієм забезпеченого ними транспортного засобу ОСОБА_2, після вчинення з його вини дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника цивільного процесу, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга ПрАТ "Страхове Товариство "Гарантія" підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2012 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи забезпеченим транспортним засобом: автомобілем марки «ВАЗ 21083» д.н.з. НОМЕР_2, на 429 км + 350 м автодороги Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів, здійснив зіткнення з автомобілем «КІА Cerato», д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3, після чого самовільно залишив місце пригоди.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2012 року водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

За полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2039773 від 13.10.2011 року, автомобіль «ВАЗ 21083» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, було застраховано ПрАТ «Страхове Товариство «Гарантія» (а.с.13), яке відповідно до умов договору здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 49 490 грн. потерпілому ОСОБА_3 - власнику автомобіля «КІА Cerato», д.н.з. НОМЕР_3, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 31, 32).

Задовольняючи позов страхової компанії, суд першої інстанції виходив з того, що водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2, у визначений Законом строк, письмово не повідомив Страховика про настання страхового випадку, а тому до них переходить право вимоги до останнього в порядку регресу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Проте, колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пп.33.1.4. п.33.1 ст.33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2012 року потерпілий ОСОБА_3 (протягом трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди) звернувся до ПрАТ «Страхове Товариство «Гарантія» із заявою-повідомленням про страховий випадок, який відбувся 15 серпня 2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «ВАЗ 21083», д.н.з. НОМЕР_2, що є об'єктом страхування.

Водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 протягом трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди не подав страховій компанії таке письмове повідомлення, оскільки за місцем його проживання в м. Тернополі приміщення філії ПрАТ "Страхове Товариство "Гарантія" було закрите, а страхові агенти з якими він зв'язувався по телефону 17.08.2012 року (в межах трьох денного строку) запропонували взяти у нього письмову заяву лише 21.08.2012 року, оскільки знаходились за межами м. Тернополя, що ним і було зроблено.

Дані обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка працювала страховим агентом, спілкувалась по телефону з водієм ОСОБА_2 і приймала від нього письмову заяву.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 виконав обов'язок, передбачений пп.33.1.4. п.33.1 ст.33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вжив всіх заходів для належного повідомлення страховика про настання страхового випадку у встановлений Законом строк, а тому з тієї підстави позов страхової компанії до задоволення не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що до страховика перейшло право вимоги до ОСОБА_2, як особи, відповідальної за завдані збитки з підстави самовільного залишення ним, як водієм забезпеченого транспортного засобу, після дорожньо-транспортної пригоди місця пригоди.

На дану обставину вказував позивач в поданій позовній заяві і вона є однією із підстав позову.

Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення упустив даний мотив, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції вбачається, що відсутні будь-які належні і допустимі докази того, що водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 з поважних причин залишив після дорожньо-транспортної пригоди місце пригоди (зокрема він не дочекався викликаної працівником АЗС, біля якої сталася дорожньо-транспортна пригода, карети швидкої допомоги; не звертався в будь-який медичний заклад за допомогою; через декілька годин з власником автомобіля сам прийшов до працівників ДАІ), а тому, відповідно до пп. "в" п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наявні підстави для подання страховиком до нього регресного позову.

За вказаних обставин, вимоги страхової компанії про стягнення з ОСОБА_2 в їх користь, в порядку регресу, в межах фактичних витрат, виплаченого страхового відшкодування в розмірі 49490 грн., підлягають до задоволення з тієї підстави, що водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 після вчинення з його вини дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди.

Таким чином, підлягає зміні мотивувальна частина рішення Козівського районного суду від 16.10.2013 року, з залишенням без змін його резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхове Товариство "Гарантія" задовольнити.

Залишити без змін резолютивну частину рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2013 року, змінивши його мотивувальну частину.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський