Постанова № 37244111, 12.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року Справа № 811/3811/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участі секретаря судового засідання Побочій О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кіровоградський хлібозавод"доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:Публічне акціонерне товариство "Кіровоградський хлібозавод" (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.07.2013р. №№0001392250, 0001402250, 0001412250.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками планової перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 68912 грн. та зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за жовтень та листопад 2012р. на суму 18516 грн., а також зроблено висновок про безпідставність віднесення до складу валових, витрат які не підтверджені документально на загальну суму 2171710 грн., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 684089 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагентів використано у власній господарській діяльності. Крім того, вказує, що висновок про безпідставність віднесення до складу валових, витрат які не підтверджені документально на загальну суму 2171710 грн. є безпідставним оскільки вказані документи були надані посадовим особам відповідача до складання акту перевірки, а тому повинні були бути враховані для висновків про правомірність формування валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових пояснення наданих в ході розгляду справи.

Відповідачем надано письмові заперечення на позов, яким вимоги позову не визнаються з тих підстав, що за наслідками перевірки позивача встановлено, що господарські операції з реалізації та придбання товарів (послуг) з ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад» є нікчемними, а діяльність здійснювана вказаними підприємствами спрямована на надання податкових вигод третім особам, в т.ч. і позивачеві.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.02.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 17.02.2014 р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.

Результати перевірки оформлені актом №103/22-5/05399805 від 13.06.2013р. (а.с.12-44).

В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч.:

- п. 138.2 п. 138 ст. 138, , п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 456059 грн., в т.ч. в 4 кварталі 2012 р. в сумі 456059 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 45941 грн., в т.ч. за січень 2012р. на суму 11206 грн., лютий 2012р. в сумі 11894 грн., березень 2012р. в сумі 22841 грн., та завищено від'ємне значення ПДВ за жовтень 2012р. в сумі 12843 грн., листопад 2012 р. в сумі 5673 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 01.07.2013р.:

- №0001412250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 456059 грн. основного платежу та 228030 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.11);

- №0001392250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45941 грн. основного платежу та 22971 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 9);

- №0001402250, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 18516 грн. (а.с. 10).

Як вбачається з аркушу 7 акту перевірки позивача (а.с.18) висновки відповідача щодо не підтвердження задекларованих витрат у 4 кварталі 2012р. ґрунтуються на тому, що позивачем не надані будь-які документи, які підтверджують витрати.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками відповідача зважаючи на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивача (а.с. 18) висновок щодо не підтвердження документально валових витрат на загальну суму 2171710 грн. ґрунтується на тому, що документально не підтверджено задекларовані у 4 кварталі 2012 році валові витрати на вказану суму.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, до моменту складання акту перевірки (13.06.2013р.) з приводу відсутності первинних документів, було надано 05.06.2013р. пояснення посадовим особам відповідача щодо вказаних обставин (а.с. 100, 101) та власне, під час подання первинної скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було надано повний пакет первинних документів, що документально підтверджують задекларовані у 4 кварталі 2012 році валові витрати (а.с. 107-113).

Крім того, копії вказаних документів були надані до суду позивачем в ході розгляду справи (а.с.105-181).

Таким чином, відповідачем, всупереч положенням ст. 44 ПК України не було враховано документи надані позивачем в якості підтвердження задекларованих у 4 кварталі 2012 році валових витрат на суму 2171710 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013р. №0001412250 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також судом, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад», а отже, правомірності формування податкового кредиту встановлено наступне.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу №05/10 від 05.10.2012р. предметом якого є постачання с/ продукції (а.с. 50,51).

На виконання умов вказаного договору протягом жовтня 2012р. позивачеві було поставлено висівки пшеничні, що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 63-65), податкових накладних (а.с. 56,60-62), товарно-транспортними накладними (а.с. 99, 234-236).

Суми ПДВ сплачені у складі вартості товару відображені у податковій звітності з ПДВ (а.с. 53-55, 57-59).

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару одержаного від ТОВ СУРП "Вектор-М" підтверджується копіями документів щодо перероблення (гранулювання) висівок пшеничних (а.с. 221-228).

16 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Лаад» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №16/12 (67, 68).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Фірма «Лаад» позивачеві було надано послуги з транспортування залізничним транспортом вантажів, що підтверджується копіями актів здачі-приймання виконаних робіт та використання грошових засобів за договором №16/12 від 16.12.2012р. (а.с. 73, 75, 77, 83, 85, 91,94), податкових накладних (а.с. 74, 76, 78, 84, 86, 92, 93,95).

Суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг відображені у податковій звітності з ПДВ (а.с. 69-72, 79-82, 87-90).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад».

Посилання відповідача на акти перевірки ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад» складені податковими органами (а.с. 185-209), як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад», а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і актів перевірки ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад».

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

При цьому, акти перевірки ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад», на які посилається відповідач, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ "УкрОліяПром".

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад», останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ СУРП "Вектор М", ТОВ «Фірма Лаад», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області від 01.07.2013 року №0001392250, №0001402250, №0001412250.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 458,81 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 13.02.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник