Рішення № 37236320, 13.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4881/13-ц 13.02.2014 13.02.2014 13.02.2014

Провадження №22-ц/784/614/14

Провадження № 22ц-/784/614/2014 Головуючий у першій інстанції: Вострікова Л.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В. та Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПАТ «Ідея Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що на підставі генерального договору про відступлення прав за кредитними договорами КС «Аккорд» від 1 лютого 2008 року, ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», придбав у КС «Аккорд» права кредитодавця за кредитним договором № 0152/БПІ/95/0008324, укладеним 27 березня 2008 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_3 За цим договором спілка надала відповідачці кредит у розмірі 4400 грн. на строк 12 місяців, по 28 березня 2009 року зі сплатою відсотків у розмірі 0,12 % за кожен день користування кредитом, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 15 жовтня 2013 року заборгованість у розмірі 23830 грн. 39 коп. (4400 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 9368 грн. 95 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 1045 грн. 44 коп. - заборгованість за строковими відсотками, 8316 грн. - пені та 700 грн. - віндикаційні витрати), позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2014 року позов задоволено. Постановлено стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за спірним кредитним договором у розмірі 23830 грн. 39 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 березня 2008 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0152/БПІ/95/0008324, за яким спілка надала відповідачці кредит у розмірі 4400 грн. на строк 12 місяців, по 28 березня 2009 року зі сплатою відсотків у розмірі 0,12 % за кожен день користування кредитом, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором (а.с. 8, 9).

Право вимоги за вказаним договором було відступлено КС «Аккорд» на користь ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», на підставі генерального договору від 1 лютого 2008 року (а.с. 10).

На момент ухвалення рішення ОСОБА_3 кредитні кошти не повернула.

За таких обставин, основний висновок суду першої інстанції про наявність невиконаних грошових зобов'язань відповідачки за вказаним кредитним договором, є правильним.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, районний суд не звернув належної уваги на вимоги матеріального права стосовно застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (стаття 264 ЦК України).

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як вбачається із змісту кредитного договору, сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 8.1), а також визначили умови щомісячного повернення кредитних коштів, відповідно до погодженого графіку платежів (4.3).

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, тобто внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки умовами договору між сторонами встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідачки повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116 цс 13) і є обов'язковою для застосування судами України.

Звернувшись до суду 21 жовтня 2013 року позивач має право на стягнення платежів, строк внесення яких настав після 21 жовтня 2010 року.

За розрахунком, наданим банком (а.с.5), станом на 21 жовтня 2010 року вся заборгованість за тілом кредиту - 4400 грн. є простроченою (строк повернення тіла кредиту настав у березні 2009 року).

Таким чином, вимога про стягнення 4400 грн. тіла кредиту заявлена поза межами строку позовної давності, а тому, відповідно до статті 267 ЦК України задоволенню не підлягає.

Також не підлягають задоволенню вимоги банку про стягнення віндикаційних витрат в розмірі 700 грн., оскільки такі витрати умовами договору не передбачені.

Доводи позивача про те, що відповідачка здійснила останній платіж 29 жовтня 2010 року, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього позивач не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Водночас, підлягають задоволенню частково позовні вимоги про стягнення процентів та пені.

Так, заборгованість за процентами за розрахунком позивача станом на 15 жовтня 2013 року складає 10414 грн. 39 коп.

Відповідно до умов спірного кредитного договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0,12 % за кожен день користування кредитом, і сплачуються позичальником щомісячно (п. 4.1-4.3 Договору).

Виходячи з вищезазначених правил застосування строку позовної давності, позивач має право на стягнення тих процентів, які нараховані відповідачці після 21 жовтня 2010 року.

З 22 жовтня 2010 року по 15 жовтня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності, ОСОБА_3 нараховано 5749,92 грн. (4400 х 0,12% х 1089 днів) процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню відповідно до умов Договору та статтей 526, 530, 1048 ЦК України.

Крім того, відповідачка зобов'язана сплатити позивачу пеню, передбачену пунктом 5.1 кредитного договору.

Разом з тим, розмір пені, який просить стягнути позивач (8316 грн.), значно перевищує розмір невиконаних відповідачкою зобов'язань (5749,92 грн.).

Тому колегія суддів вважає можливим зменшити цей розмір, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, до 5700 грн.

Таким чином, вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості за Договором підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності в розмірі 11449,92 грн. (5749,92 +5700).

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги матеріального права належної уваги не звернув, а тому рішення суду підлягає зміні на підставі статті 309 ЦПК України, а сума заборгованості підлягає зменшенню до 11449,92 грн.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 88 ЦПК України, також підлягає зміні розподіл судових витрат. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 114 грн. 38 коп.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідачки на те, що кредитний договір вона не укладала та грошей не отримувала, оскільки зазначене спростовується наданими банком доказами, зокрема заявою, кредитним договором та видатковим касовим ордером про отримання коштів з підписом ОСОБА_3 (а.с. 6-9). Свого підпису відповідачка не заперечувала.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2014 року змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» кредитної заборгованості станом на 15 жовтня 2013 року за договором № 0152/БПІ/95/0008324 від 27 березня 2008 року з 23830 грн. 39 коп. до 11449 грн. 92 коп., в тому числі 5749 грн. 92 коп. за процентами та 5700 грн. пені.

Зменшити стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» судового збору з 238 грн. 30 коп. до 114 грн. 38 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: