Рішення № 37236309, 23.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4901/13 23.01.2014 23.01.2014 23.01.2014

Провадження №22-ц/784/59/14

провадження №22-ц/784/59/2014 Головуючий в першій інстанції Маржина Т.В.

категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Свіщук О.В.,

за участі: представника позивачки ОСОБА_4,

представника відповідача Ремського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року

за позовом

ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП) «Корпорація України», третя особа - відділ Держкомзему Первомайського району Миколаївської області про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ПСП «Корпорація України», який неодноразово уточнювала та змінювала, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 7,87 га, розташованої в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладеного нею з ПСП «Корпорація України» 22 грудня 2010 року.

Посилаючись на те, що в спірному договорі оренди відсутня така істотна умова як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, позивачка просила суд визнати недійсним спірний договір оренди, та застосувати наслідки такої недійсності, зобов'язавши відповідача повернути вказану земельну ділянку за відповідним актом, у придатному для використання стані, а також стягнути з відповідача витрати на експертизу та правову допомогу.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено визнати недійсним спірний договір та зобов'язано відповідача повернути позивачці належну їй земельну ділянку. Також суд стягнув з відповідача судовий збір.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПСП «Корпорація України», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки є недійсним в силу статті 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки в нього не включена умова щодо передачі земельної ділянки у заставу чи внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Однак не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, судом встановлено, що 22 грудня 2010 року між ОСОБА_6 та ПСП «Корпорація України» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,87 га, розташованої в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, належної позивачці на праві власності, строком на 7 років.

Вказаний договір було зареєстровано Відділом Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 9 листопада 2011 року.

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_6 посилалась на відсутність у зазначеному договорі оренди землі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, передбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», як істотної умови договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (справи № 6-78цс13 та № 6-94 цс 13) і є обов'язковою для застосування судами України.

Однак, позивачка не довела, що у зв'язку з відсутністю в договорі оренди зазначених умов, її законні права порушуються.

Не встановлено таких обставин і під час розгляду справи в апеляційному суді.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним спірного договору оренди землі задоволенню не підлягають, в зв'язку з недоведеністю порушеного права.

Також не можуть застосуватись і наслідки недійсності спірної угоди - про зобов'язання повернути земельну ділянку, які є похідними від вимог про визнання договору недійсним.

Посилання представника позивачки на інші недоліки оспорюваного договору, виходять за межі підстав позову, а тому правового значення при розгляді цієї справи не мають.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України, рішення в частині задоволених вимог про визнання недійсним договору підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення в частині відмови в задоволенні інших вимог підлягає залишенню без зміни.

Водночас зазначене не перешкоджає позивачці звертатись за захистом свого права з іншим позовом.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року в частині задоволених вимог про визнання недійсним договору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ПСП «Корпорація України» про визнання договору недійсним відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: