Ухвала суду № 37227796, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/20012/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вовк С.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови щодо здійнення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірною та зобов'язання вчинити дії щодо вказаного перерахунку.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 працював на посаді судді Вищого господарського суду України з 08 грудня 1969 року по 25 липня 2006 року.

Загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 46 років, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу Вищого господарського суду України від 25 липня 2006 року № 503-к.

Так, постановою Верховної Ради України від 21 липня 2006 року № 19-V «Про звільнення суддів», ОСОБА_3 був звільнений з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

У відповідності до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції 1992 року), позивачу було нараховано довічне грошове утримання в розмірі 90% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Після виходу ОСОБА_3 у відставку набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453, відповідно до якого запроваджена нова формула обчислення заробітної плати суддів, внаслідок чого з 01 січня 2012 року розмір заробітної плати суддів загальних судів всіх рівнів, в тому числі й суддів Вищого господарського суду України, був значно підвищений в силу положень ч. ч. 3 і 4 ст. 129 Закону № 2453.

Позивачем отримано довідки від 30 серпня 2013 року № 09.01.-28/420 та 09.01-28/421, видані Вищим господарським судом України, згідно яких, суддівська винагорода судді Вищого господарського суду України, який працює на відповідній посаді, станом на 03 червня 2013 року, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 30 280,80 грн.

02 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке має становити 90 відсотків від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді Вищого господарського суду України, а саме: 27 252,00 грн. (30 280,00 грн. х 90% = 27 252,00 грн.).

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовило у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що повідомило позивача листом від 04 вересня 2013 року № 14916/06, посилаючись на те, що, згідно із ч. 4 ст. 138 Закону № 2453, у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. А тому, законодавчо обґрунтованих підстав для перерахунку належного позивачу довічного грошового утримання згідно з наданими довідками Вищого господарського суду України немає.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

В силу ч. 4 ст. 138 Закону № 2453, у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року встановлено, що частина 3 статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Крім того, даним рішенням Конституційного Суду України вказано порядок його виконання, а саме: підлягають застосуванню частини 1, 2 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина 3 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість, підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку»‚ та четверте речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453. Дія абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції 1992 року), позивачу було нараховано довічне грошове утримання в розмірі 90% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Після виходу ОСОБА_3 у відставку, набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453, відповідно до якого запроваджена нова формула обчислення заробітної плати суддів, внаслідок чого з 01 січня 2012 року розмір заробітної плати суддів загальних судів всіх рівнів, в тому числі й суддів Вищого господарського суду України, був значно підвищений в силу положень ч. ч. 3 і 4 ст. 129 Закону № 2453.

Разом з тим, зміст статті 138 Закону № 2453, у редакції, яка діє після прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, чітко та однозначно встановлює співвідношення та залежність розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Існуюче формулювання змісту зазначеної статті є цілком достатнім для того, щоб зробити висновок, що зміна розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, є достатньою підставою для зміни розміру відповідного місячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Також, додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Колегія суддів також враховує той факт, що відповідно до пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи», обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне, довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом з дня набрання Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року законної сили, а саме: з 05 червня 2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ст. 138 Закону № 2453 не встановлює заборони перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в тому числі і позивачу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі 90 відсотків від грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді, на підставі наданих йому Вищим господарським судом України довідок від 30 серпня 2013 року №№ 09.01.-28/420 та 09.01-28/421,

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного утримання судді, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 05.02.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.