Рішення № 372254, 04.12.2006, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа 22ц-1713/06 Головуючий у першій інстанції Гордійко Ю.Г.

Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2006 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого судді Бойко О.В.

Суддів: Горобець Т.В., Школьного В.В.

При секретарі ПільгуйН.В.

З участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Гузія Р.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Чернігівської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ново заводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства « Чернігівське Хімволокно» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, визнання недійсним довідки і повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ВАТ « Чернігівське «Хімволокно» про поновлення його на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 гривень. Свої вимоги мотивував незаконністю звільнення його з роботи за ст..40ч.1 п.1 КЗпП України - по скороченню чисельності працівників. Зокрема, що звільнення відбулось без врахування його права переважного залишення на роботі, передбаченого ст.. 42 ч.і п.3,6,7, та як особи, яка має таке право за статусом „ дитини війни", встановленого ст.. 5 ЗУ України „ Про соціальний захист дітей війни". Крім того, при його звільненні було допущене порушення ст.. 40 КЗпП України, яка передбачає право звільнення в зв»язку зі скороченням штату лише у випадку, коли працівника неможливо перевести на іншу роботу. На підприємстві було багато вакантних місць , в т.ч. таких, на яких він міг працювати.

В процесі розгляду справи в суді позивач збільшив свої вимоги, просив визнати недійсною довідку про продуктивність праці від 25.07.2006 року та повідомлення головного лікаря медсанчастини про неможливість ОСОБА_2 за станом здоров»я виконувати роботу на всіх вакантних посадах, які були на підприємстві в період його звільнення.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2006 року в позові ОСОБА_2 відмовлено повністю. Суд прийшов до висновку . що звільнення проведено з дотриманням вимог закону і послався на довідку від 25.07.2006 року щодо продуктивності праці позивача та на лист-повідомлення головного лікаря від 23.06.2006 року , про неможливість ОСОБА_2 за станом здоров»я виконувати будь-яку з ЗО вакантних професій , що були на підприємстві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням ст. 40,42 ,49-1 235, 237-1 КЗпП України, судом допущено порушення принципу змагальності при розгляді справи, неповноту з»ясування обставин , що мають значення для справи, та ухвалив рішення при недоведеності обставин, які вважав встановленими. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали свою апеляційну скаргу, посилались на доводи, викладені в позовній заяві ,аітеляційній скарзі.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, апеляційну скаргу просив відхилити. Стверджував, що позивач не мав права на переважне залишення на роботі відповідно до ст..42 КЗпП України оскільки його продуктивність праці була нижчою за продуктивність інших працівників - чергових бюро перепусток, при цьому посилався на довідку заступника директора з персоналу від 25.07.2006 року.

Стосовно порушення права позивача на переведення за його згодою на іншу роботу при наявних вакансіях, представник сам факт наявності вакансій не заперечував, але пояснив, що на жодній з наявних ЗО вакантних посадах ОСОБА_2 не зміг би виконувати роботу за станом здоров»я, обґрунтовуючи таку позицію листом головного лікаря медсанчастини від 23.06.2006 року та заключения Київського НДІ медицини праці від 14.01.2003 року/а.с. 145-146/

Вважає , що офіційний висновок МСЕК чи ЛКК щодо неможливості виконувати роботу за станом здоров»я на всіх вакантних посадах не потрібен, оскільки про стан здоров»я ОСОБА_2 в медсанчастині відомо, а адміністрації було відомі характеристики робочих місць /по впливу шкідливих факторів /по всіх вакантних на той час робочих місцях .

Вислухавши суддю доповідача, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції визнав встановленим , що ОСОБА_2 перебував в трудових правовідносинах з ВАТ « Чернігівське Хімволокно» та що звільнення з роботи за ст.. 40 п.1 п.1 КЗпП України було правомірним . При цьому визнав встановленим, що в зв»язку зі станом здоров»я ОСОБА_2 не міг бути переведеним за його згодою на вакантні робочі місця чи посади, пославшись на лист головного лікаря медсанчастини від 23 червня 2006 року. Суд визнав також, що ОСОБА_2 не мав права переважного залишення на роботі відповідно до ст..42 ч.І п.3,6,7 КЗпП України, оскільки він мав нижчу кваліфікацію та продуктивність праці в порівнянні з іншими черговими бюро перепусток, які працювали разом з ним, пославшись при цьому на довідку заступника директора від 25.07.2006 року , на службові записки , акти /а.с, 134,143,144,148,149,151-154/ .

Проте, з таким висновком районного суду не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 40 ч.2 КЗпП України звільнення працівника в зв»язку із скороченням чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо цього працівника за його згодою перевести на іншу роботу.

Відповідно до звітів про наявність вакансій та пояснень представника відповідача за період квітень-червень 2006 року на ВАТ « Чернігівське Хімволокно" було більше 30 вільних робочих місць., /а.с.111-116/ Напередодні дня видачі наказу про звільнення ОСОБА_2 було прийнято на роботу чотирьох чоловік /а.с. 117/ проте, жодна з посад не була запропонована ОСОБА_2

Висновок суду про неможливість за станом здоров»я ОСОБА_2 працювати на вакантних посадах, не ґрунтується на законі, оскільки він містить посилання на доказ / повідомлення головного лікаря медсанчастини/ який відповідно до ст.. 59 ЦПК України не є допустимим.

Відповідно до Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1993 року № 64 на виконання закону « Про охорону праці», встановлено єдиний порядок організації та проведення при прийнятті на роботу працівника. Відповідно до п.1.6 даного Положення, такі огляди проводяться з метою установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретною визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, іт.д. Відповідно до п 1.9 названого Положення результати завершених медичних оглядів оформляються заключним актом. Отже саме такий документ може бути належнимі допустимії доказом по конкретній справі.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні ОСОБА_2 було допущено ряд інших порушень вимог закону, а саме, всупереч вимогам ст.. 43 ч.З КЗпП України профспілковий орган розглянув подання адміністрації і дав згоду на звільнення ОСОБА_2 без його участі після першої неявки /а.с. 141/, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів і стосовно нижчої, в порівнянні з іншими працівниками охорони, кваліфікації та продуктивності праці у ОСОБА_2Довідка, на яку посилався відповідач та послався суд, виготовлена через місяць після звільнення позивача, а акти та службові записки щодо зауважень по роботі та недоліків носять односторонній характер і проти них заперечував ОСОБА_2 який дисциплінарних стягнень щодо якості чи непрофесійності виконуваної роботи на той час не мав.

Таким чином, порушивши встановлений законом порядок звільнення працівника, ВАТ « Чернігівське Хімволокно « порушило право ОСОБА_2 на пращо, встановлене Конституцією України та КЗпП України. Порушене право, не поновлене відповідачем добровільно, підлягає поновленню судом.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсними довідки про продуктивність праці та повідомлення головного лікаря медсанчастини від 23.06.2006 року є правильним, оскільки доводи позивача в цій частині не ґрунтуються на законі та не підтверджені доказами.

Вирішуючи питання стосовно розміру стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача відповідно до довідки від 03.08.2006 рок). ,/ а.с.121/ рахуючи період вимушеного прогулу з 27.07.2006 року по 04 грудня 2006 року .

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з принципу розумності і справедливості та враховує відсутність достатніх доказів на обгрунтування позивачем розміру 1000 грн.

Відповідно до ст.. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з^ясувния судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.. 303, 304,305,307,309,316,317,319,324 ЦПК України, ст.. 40,42,43,233,235,237-1 КЗпП України, суд

Вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ново заводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2006 року в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та стягнення з нього 30 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи - скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Поновити ОСОБА_2 на роботі на підприємстві ВАТ « Чернігівське Хімволокно» на посаді чергового бюро перепусток воєнізованої охорони.

Стягнути з ВАТ « Чернігівське Хімволокно» на користь ОСОБА_2» суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2532 грн. 70 коп. без врахування податку на додану вартість та суми вихідної допомоги сплаченої ОСОБА_2 в зв»язку зі звільненням.

Стягнути з ВАТ « Чернігівське Хімволокно « на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 грн.

Стягнути з ВАТ « Чернігівське Хімволокно» на користь держави мито в розмірі 76 грн.50 коп./51+25,50/, на користь апеляційного суду в Чернігівській області на рахунок 35220018000353 в УДК в Чернігівській області МФО банку : 8535592, код ЄДРПОУ: 02894527 - витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ 30 грн., та на користь ДСА в Чернігівській області на рахунок 35226012001170 код ЄДРПОУ 269295412 в МФО 853592 в УДК в Чернігівській області - витрати на інформаційо - технічне забезпечення розгляду справи - ЗО грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та в частині стягнення середньомісячного заробітку за один місяць. Рішення набирає законної сили з моменту його прогоголешення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий