Постанова № 37222489, 05.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р. Справа № 816/5003/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Жито-3" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. по справі № 816/5003/13-а

за позовом Фермерського господарства "Жито-3"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

13 серпня 2013 року Фермерське господарство " Жито-3" (надалі- позивач, ФГ "Жито-3" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі- відповідач, Гадяцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 року №0000511700 та від 05.08.2013 року №0000852200.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт про результати позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства "Жито-3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року 30.09.2012 року. Висновки акту перевірки від 24.04.2013 року № 412/22/34401491 про порушення вимог Податкового кодексу України вважає помилковими, оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та доказами оплати вартості товарно-матеріальних цінностей. Вказує, що господарські операції із ТОВ "Ларен" носили реальний характер, а отриманий товар використано у власній господарській діяльності підприємства.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2013 року допущено заміну відповідача правонаступником Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення- рішення від 15.05.2013 року №0000511700.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Жито-3" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013 року № 0000852200 - відмовлено.

Фермерське господарство "Жито-3", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги позивачу відмовити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Фермерське господарство "Жито-3", ідентифікаційний код 34401491, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Гадяцькій МДПІ з 21.03.2007 року за №705 та зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість 01.01.2009 року, свідоцтво №100186326, індивідуальний податковий номер 344014916076 /т.1 а.с.198/.

У період з 09.04.2013 року по 17.04.2013 року посадовими особами Гадяцької МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства "Жито-3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2013 року № 412/22/34401491 /т.1 а.с.20-59/.

Відповідно до висновків перевірки Фермерським господарством "Жито-3" порушено п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.209.2, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 401391,53 грн., в т.ч. за травень 2010 року -5005 грн., червень 2010 року- 217,30 грн., жовтень 2010 року- 9215 грн., березень 2011 року-73960 грн., квітень 2011 року- 9200 грн., травень 2011 року- 6026,08 грн., червень 2011 року- 33506,02 грн., серпень 2011 року- 49749 грн., вересень 2011 року- 10433,33 грн., жовтень 2011 року- 36420,73 грн., березень 2012 року- 30400 грн., травень 2012 року- 105470,74 грн., червень 2012 року- 9463,33 грн., вересень 2012 року- 22325 грн.; встановлено нецільове використання суми податку на додану вартість за 2011 -2012 роки в сумі 442820 грн., а також встановлено порушення позивачем п. 164.5 ст. 165 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1454,94 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до Гадяцької МДПІ письмові заперечення /т.1 а.с.105-106/, на які контролюючий орган надав письмову відповідь листом від 14.05.2013 року №1385/10/22-28 /т.1 а.с.97-101/.

За результатами розгляду скарги позивача на винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.07.2013 року № 539/10/16-31-10-03-06, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ від 15.05.2013 року № 0000512200 в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 812044,11 грн., в тому числі, основний платіж - 221380,91 грн. та штрафна санкція - 590663,2 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін /т.1 а.с. 11-19/ та 05.08.2013 року Гадяцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000852200, яким Фермерському господарству "Жито-3" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 18046 грн. 63 коп., в тому числі: за основним платежем - в сумі 14437,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3609,33 грн. /т.1 а.с.7/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню № 0000852200 від 05.08.2013 року, суд виходить з наступного.

Як свідчить акт перевірки, рішення за результатами розгляду скарги, заперечення на позов, нарахування за оскарженим податковим повідомленням - рішенням здійснені в зв'язку з операціями, що мали місце у 2010 р.. та проведені в бухгалтерському і податковому обліку у 2010 р.. Підставою ж нарахування є порушення норм Податкового кодексу України, а саме ст. ст.198, 209. Але Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 р..

Позивач не міг у 2010 р. порушити норми Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим нарахування проведено в зв'язку з порушеннями податкового законодавства, які позивач не скоїв.

Наведене є підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Крім того, згідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Щодо порушення порядку формування складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ларен», то підставою для висновків суду першої інстанції є те, що у видаткових накладних не зазначено прізвища та посади особи, відповідальної за здійснення господарських операцій, яка поставила підпис у накладних про отримання товару. У видатковій накладній № 07/5-1 від 07.05.2010 року зазначено, що товар отримувався за довіреністю № 36 від 07.05.2010 року, проте, позивач зазначає, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей господарством не виписувалися. Журнал реєстрації довіреностей до суду позивачем не надано. Проте, розшифровки підписів, тобто прізвища та посади особи, яка поставила підпис у накладних про отримання товару містяться на інших документах. При цьому, візуально підписи на цих і спірних документах збігаються. Крім того, товар за видатковою накладною № 07/5-1 від 07.05.2010 року отримувався безпосередньо головою ФГ «Жито-3» Житченко Ю.Я., який діє від імені позивача без довіреності.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи, оплата на рахунок ТОВ "Ларен" здійснювалася виключно за насіння кукурудзи. Зазначені у платіжних дорученнях реквізити рахунків не відповідають реквізитам рахунків, вказаних у видаткових накладних. Суд першої інстанції не прийняв до уваги надані позивачем копії листів ФГ "Жито", складені на ім'я директора ТОВ "Ларен", про зміну призначення платежів у платіжних дорученнях, оскільки позивачем не надано суду доказів їх фактичного направлення на адресу ТОВ "Ларен". Вказані листи також не надавалися позивачем до перевірки.

Позивач зазначає, що вказані листи про зміну призначення платежів у платіжних дорученнях були направлені на адресу ТОВ «Ларен» факсовим зв`язком. Проте, навіть факт можливого неповідомлення позивачем свого контрагента, не має правового значення, оскільки саме ФГ «Жито- 3» як власник грошових коштів вправі визначати направленість платежів. Крім того, факт реальної зміни платежів підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Також, з матеріалів справи не вбачається, а податковим органом не встановлено, що ці платежі здійснені по іншій операції.

Відповідно до висновків суду першої інстанції про ненадання позивачем до перевірки та до суду сертифікатів якості насіння кукурудзи, а отже не надання доказів приймання товару за якістю, то колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи додавались сертифікати якості, але вони не були прийняті судом першої інстанції до уваги. Крім того, у будь-якому випадку сертифікати на товар не мають статусу документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також жодним чином не можуть підтверджувати або заперечувати реальність здійснення господарських операцій з поставки товарів та використання придбаних товарів у межах господарської діяльності підприємства.

У висновках суду першої інстанції також зазначено, що на підтвердження переміщення товару позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних. Разом з тим, у товарно-транспортних накладних не зазначено конкретної адреси пунктів навантаження та розвантаження товарів, товарно-транспорті накладні не містять печатки автопідприємства - перевізника або відмітку про відсутність у особи такої печатки.

Колегія суддів зазначає, що перевізником є приватним підприємець, і накладні містять підписи та печатки від імені покупця та продавця.

Недолік на якій звертає увагу суд першої інстанції жодним чином не свідчить про нікчемність угоди.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем згідно відомостей меморіальних ордерів за травень та жовтень 2010 року отримано у травні та жовтні 2010 року від ТОВ "Ларен" матеріали, що взагалі не можуть використовуватися для здійснення господарської діяльності підприємства. Цей висновок суд робить виключно на факті оприбуткування цінностей по субрахунку 209 «Інші матеріали», замість субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

При цьому навіть помилка в обліку по субрахунках не свідчить про нікчемність угоди бо товар облікований, та не вказує на неможливість використання товару в господарської діяльності.

Крім того, підприємство в апеляційній скарзі зазначає, що Фермерське господарство «Жито-3» оприбутковувало посівний матеріал відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» на 2-й клас рахунків "Запаси". Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству готової продукції, товарів, предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів. Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 "Позабалансові рахунки". Готова продукція, товари, виробничі запаси тощо, що відвантажені, до переходу покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на них, відображаються на окремих субрахунках відповідних рахунків обліку запасів. Фермерське господарство «Жито-3» для обліку посівного матеріалу використовувало субрахунок 209 «Інші матеріали», щоб відокремити його, так як на субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ведеться облік дуже багатьох товарно-матеріальних цінностей: мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, а також саджанці, насіння й корми. Субрахунок 209 «Інші матеріали» використовувався Фермерським господарством «Жито-3» не лише для обліку насіння ТОВ "Ларен", але й для всіх інших постачальників посівного матеріалу, проте, жодних зауважень стосовно оприбуткування посівного матеріалу у інших постачальників не пред`явлено.

Щодо посилань судом першої інстанції на те, що копії звітів про використання посівного матеріалу, наказів, накладних - вимог, що складені та підписані керівником позивача та працівником ФГ "Жито", за відсутності належних доказів переміщення та оприбуткування товарів, не є беззаперечними доказами того, що зазначені у документах використані товарно-матеріальні цінності, були отримані саме від ТОВ "Ларен", то колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим з огляду на вищевикладене та на те, що звіти про використання посівного матеріалу не містять дефектів змісту або форми, які б позбавляли їх статусу первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фактично враховуючи наявність документів по угоді, доказів використання товару, колегія суддів приходить до висновку що оскаржене рішення відповідача ґрунтується на припущеннях. Ті недоліки, на які звертає увагу відповідач та які встановив суд першої інстанції, не дають належних підстав для визнання нереальними господарських операцій позивача.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, вважає, що позовні вимоги документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню, а рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0000852200.

Відповідно до ст.. 94 КАС України колегія суддів стягує з державного бюджету України мито по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. по справі № 816/5003/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0000852200.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Жито-3" мито по сплаті судового збору у розмірі 1075 грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 р.