Ухвала суду № 37222492, 12.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 820/10713/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. по справі № 820/10713/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод"

до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.13 р. № 0000022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 74156, 00 грн., та № 0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27910,00 грн.; від 03.10.2013 р. №0000262200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34887,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, неправомірно зроблені лише на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Також позивач зазначив, що не може нести відповідальність за свого контрагента. Через канцелярію суду 11.12.2013 року від позивача надійшла заява, в якій він просив суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській област про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.13 р. № 0000022200 та № 0000032200, від 03.10.2013 р. №0000262200.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №812963, Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" зареєстровано як юридична особа 03.02.2010 року та перебуває на обліку в ДПІ у Богодухівському районі Харківської області , платник податків (а.с.69 т.І).

Бодухівською ОДПІ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірності нарахування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Український центр Проблем екології" код 36819214 за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р.

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" від 01.07.2013р. №242/220/36537542.

Згідно даного акту в ході проведення перевірки співробітниками ОДПІ встановлено порушення:

- п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п. 5.2. ст..5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) , а саме: завищення позивачем валових витрат на загальну суму 237300 грн., у томі числі за І півріччя 2010р. - 237300 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 59325 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4. п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 47460 грн. (по взаємовідносинам з ПП "Український центр проблем екології"), у тому числі: за травень 2010р. - 19550 грн., за червень 2010р. - 27910 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за червень 2010р. в сумі 27910 грн. (заниження ПДВ за травень 2010р. в сумі 19550 грн. не враховується відповідно до вимог п. 102.1 ст..102 ПКУ).

З посиланням на даний акт Богодухівською ОДПІ Міндоходів у Харківській області прийнято наступні повідомлення-рішення:

- від 12.07.13 р. № 0000022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 74156, 00 грн. (в тому числі за основним платежем-59325 грн., за штрафними санкціями - 14831 грн.);

- від 12.07.13 р. № 0000032200 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 27910,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивачем до Головного управління Міндоходів у Харківській області подано скаргу (а.с.13 т.І).

ГУ Міндоходів у Харківській області за результатами розгляду скарги ТОВ "Богодухівський молзавод" на зазначені повідомлення-рішення прийняло рішення від 13.09.2013 року №2048/10/20-4010-04-17 про залишення скарги позивача без задоволення, та збільшило суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34 877,0 грн. (основний платіж - 27910 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6977,50 грн.)

На підставі рішення від 13.09.2013 року №2048/10/20-4010-04-17 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.13 №0000262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34 877,0 грн. (основний платіж - 27910 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6977,50 грн.).

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду скарги Міністерство доходів і зборів 15.10.13р. № 13223/6/99-99-10-01-15 прийнято рішення про результати розгляду скарги , яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 12.07.13 р. № 0000022200 та № 0000032200, від 03.10.2013 р. №0000262200 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті перевірки від 01.07.13 року № 242/220/36537542 судження суб'єкта владних повноважень про встановлення відсутності реально вчиненої господарської операції, та, як наслідок, юридична дефектність первинних документів по взаємовідносинам позивача І півріччя 2010 року з ПП "Український центр проблем екології" .

Як пояснив представник позивача у суді першої інстанції, позивач є молокопереробним підприємством та займається виробництвом харчової продукції, в тому числі закусок бутербродних. Для виробництва підприємство здійснює придбання необхідних видаткових матеріалів та сировини. Для фасування продукції у позивача виникла потреба для покупки відповідного матеріалу - стаканчики та кришки, у зв'язку з чим позивач заключив усну угоду з ПП "Український центр проблем екології".

ПП "Український центр проблем екології" виписало позивачу наступні податкові накладні: №13 від 27.05.10р., №8 від 21.05.10р., № 2 від 13.05.10р., №1 від 07.05.10р., №6 від 29.06.10р., №19 від 28.04.10р., №3 від 16.06.10р., №13 від 23.04.10р., №9 від 12.04.10р.

На підтвердження виконання угоди позивачем до матеріалів справи надано наступні видаткові накладні: № 47 від 12.04.10р., №50 від 23.04.10р., №56 від 28.04.10р., №58 від 07.05.10р., №59 від 13.05.10р., № 64 від 21.05.10р., №68 від 27.05.10р., №71 від 16.06.10р., №74 від 29.06.10р.

Оплата товару позивачем підтверджується наступними платіжними дорученнями: №20 від 09.04.10р., №108 від 19.04.ж10р., №193 від 28.04.10р., №317 від 12.05.10р., №426 від 21.05.10р., №491 від 28.05.10р., №535 від 03.06.10р., №567 від 07.06.10р., №629 від 15.06.10р., №876 від 06.07.10р., №957 від 12.07.10р., №959 від 13.07.10р., №1005 від 16.07.10р., №26 від 12.04.10р., №956 від 12.07.10р.

Факт обліку та використання придбаних у ПП "Український центр проблем екології" товарів підтверджується відповідними звітами про переміщення номенклатури на складах та документами щодо списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с.136-248 т.І, а.с.1-39 т.ІІ).

Можливість зберігання товару позивачем підтверджується договорами оренди , що вбачається з акту перевірки від 01.07.13 року № 242/220/36537542 (а.с.74 т. І).

Колегія суддів зазначає, що всі зазначені вище документи надавались позивачем до перевірки та були в наявності у відповідача, що підтверджується листом №44 від 12.06.13р.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв'язку з чим , колегія суддів не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням та перебуванням в стані припинення на момент здійснення господарських операцій з позивачем, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього.

Що стосується посилань відповідача на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Український центр проблем екології" анульоване , колегія суддів зазначає, що дійсно, згідно картки платника по ПП "Український центр проблем екології", його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 16.08.2011р,, однак колегія суддів зазначає, що оскільки фактичне виконання договору відбувалось у І півріччі 2010 року , тобто до анулювання свідоцтва , то колегія суддів не вважає зазначене належним доказом того, що господарська діяльність позивача здійснена з порушенням норм законодавства.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів також зазначає, що, відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку первинними документами, що підтверджують факт надання товару (послуг) контрагентом позивача - ПП "Український центр проблем екології" є - копії податкових та видаткових накладних , копії банківських виписок.

При дослідженні наданих доказів, суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки відповідач не вказує, які саме порушення допущенні позивачем, а лише посилається на висновки про не можливість проведення зустрічних звірок ПП "Український центр проблем екології" №821/222/36819214 від 10.06.13р. , №236/222/36819214 від 28.02.13р.

З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про безпідставність доводів відповідача стосовно порушення позивачем норм діючого податкового законодавства.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України закріплено, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено наявність належним чином оформлених податкових накладних, інших первинних документів , які підтверджують фактичність та реальність виконання послуг по взаємовідносинам позивача з ПП "Український центр проблем екології" за І півріччя 2010р.

Представником позивача в суді першої інстанції зазначено, що перевезення придбаного товару здійснювалось власними транспортом позивача.

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до перевірки було надано подорожні листи.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних по товару, отриманого у ПП "Український центр проблем екології", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, не надання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

У відповідності до роз'яснень Інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися, з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.12.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. по справі № 820/10713/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.