Ухвала суду № 37219639, 18.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/1408/14 Справа: № 645/10009/13 Категорія: «захист прав споживачів» Головуючий 1 інстанції: Горпинич О.В. Доповідач: Малінська С.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Піддубного Р.М.,

при секретарі - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначала, що в середині липня 2013 року вона замовила на фірмі «Барже» у ОСОБА_3 два дивана, один диван вартістю - 3100 грн. та 900 грн. - вартість тканини на нього; інший диван сірого кольору, вартістю 2700 грн., з вартістю тканини на нього - 700 грн. На початку серпня замовлення по виготовленню диванів було виконано, дивани доставлені позиваці. Проте, сірий диван після його установки ОСОБА_2 не сподобався, оскільки він не відповідав розмірам, які вона замовляла та не було зроблено заглиблення в задній стінці дивану для труби, щоб він впритул підводив до стіни. Крім того, виготовлений диван зроблено неякісно, не має стрічки, не встановлено поролон, та вона самостійно не може його розкласти. На вимогу позивачки забрати диван відповідачі сказали, щоб він стояв в неї вдома, а після того, як вони знайдуть покупця, цей диван заберуть. Оскільки до теперішнього часу диван знаходиться у ОСОБА_2, позивач просила зобов'язати відповідачів забрати диван - єврокнижку та повернути гроші за нього в сумі 3400 грн., а також стягнути з відповідачів в рахунок спричиненої моральної шкоди 6000 грн., зобов'язати відповідачів працювати по квитанціям та договорам.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.837 ЦПК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що замовила у відповідача (фірма «Барже») виготовлення меблів, у тому числі диван - єврокнижка, довжиною не більше двох метрів та не більше 90 см в ширину, але диван привезли іншого розміру, а саме: довжиною 2 м 15 см і 99 см у ширину.

Відповідно до ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Зі ст.866 ЦК України випливає, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано переконливих доказів на підтвердження позовних вимог, а саме, що між нею та фірмою «Барже» укладався договір на виготовлення меблів відповідного розміру, про які вона зазначає.

Такі висновки суду є обґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2 ст.60 ЦПК України).

Згідно Правил побутового обслуговування населення укладення угоди підтверджується документально оформленим договором або розрахунковим документом встановленої форми. Розрахунковими документами, які підтверджують надання послуги в Правилах зазначені: касовий чек, розрахункова квитанція, квитанція, що є документом суворої звітності. Такі документи мають підтверджувати саме виконання роботи, тобто зобов'язань підрядника, в той же час вони є розрахунковими і підтверджують оплату.

Крім того вказаними Правилами встановлено, що підставою одержання замовлення (результату робіт) є пред'явлення касового чека, договору, квитанції, квитка.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надала розписку, відповідно до якої фірма «Барже» зробила на замовлення їй м'який кутовий диван та диван - єврокнижку. Проте, судовий розглядом встановлено, що ця розписка була написана самою позивачкою, про що вона сама не заперечувала.

ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу на підтвердження укладення договору з фірмою «Барже» на виготовлення дивану - єврокнижки.

Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказала, що уклала договір з фірмою « Барже», якої фактично не існує. Доказів на укладення договору у неї немає.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на виготовлення меблів не знайшли свого підтвердження у судовому засідання, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2013 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді