Рішення № 37219638, 17.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц /790/1084/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2012/3272/12 Макаров В.О.

Категорія: договірні Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Міненкової Н.О.

при секретарі: Сватенко Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору застави дійсним, визнання права власності на рухоме майно,-

ВСТАНОВИЛА :

05 квітня 2012 року представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулась у суд в його інтересах з позовом в якому просила визнати укладений між ОСОБА_5 та відповідачем 02.10.2010 року договір застави рухомого майна дійсним та визнати за ним право власності на автомобіль марки Шевролет _Авео ТС 58 U реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом його реєстрації в МРЕВ № 3 МУ МВСУ в Харківській області та зобов»язати МРЕВО № 3 оформити вказаний автомобіль на його ім»я.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 2 жовтня 2010 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США, строком на 1 місяць, з виплатою відсотків в розмірі 10% від суми боргу, а в якості застави ОСОБА_4 передала йому вказаний автомобіль та технічний паспорт на нього .

Представник позивача зазначає, що відповідач на теперішній час має заборгованість в сумі еквівалентній 5400 доларів США та борг не повертає. Представник позивача ,з посиланням на ст. 577 ЦК України також зазначає, що позивач достовірно знаючи про те, що договір застави рухомого майна не підлягає нотаріальному посвідченню, уклав цей договір з відповідачем в простій письмовій формі .

Як на підставу вимог про визнання права власності на вказаний автомобіль представник позивача, з посиланням на вимоги ст. 36 Закону України «Про заставу» ст.ст. 589, 590 ЦК України, у ОСОБА_5 виникло право звернути стягнення на цей автомобіль шляхом визнання на нього права власності.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник ОСОБА_5- ОСОБА_6 підтримала вказані позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції , позовні вимоги визнав частково,не заперечуючи факту підписання відповідачем договору застави, однак заперечував факт його укладання за участю свідків та намір відповідача передати ОСОБА_5 спірний автомобіль в якості застави .

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, яка в судовому засіданні суду першої інстанції 18.03.2013 року в своїх письмових поясненнях позовні вимоги позивача не визнала. Свої заперечення обгрунтовувала тим, що з ОСОБА_5 ні в яких правовідносинах не знаходилась та в таких правовідносинах знаходилась з його представником ОСОБА_6, за допомогою до якої звернулась 01 жовтня 2010 року вона, у зв»язку з проведенням у неї обшуку по кримінальній справі її сина та внаслідок якого були вилучені ключі від спірного автомобіля, який є її власністю. Відповідач зазначає, що зі ОСОБА_6 нею була укладена угода на юридичну допомогу та 02 жовтня 2010 року остання приїхала до неї додому , забрала автомобіль та разом вони поїхали до нотаріуса ,де вона склала довіреність на ім»я ОСОБА_5 , та 06 жовтня 2010 року ОСОБА_6 приїхала до неї додому,де вона під диктовку склала договір щодо начебто взятих нею грошей, яких вона не брала. Відповідач також зазначала, що їздила до ОСОБА_5 за вказаною в довіреності адресою, однак останній там не проживав та 15 років за адресою, вказаною в довіреності проживає інша сім»я, у зв»язку з чим 08 жовтня 2010 року вона скасувала видану на ОСОБА_5 довіреність про що повідомила ДАІ, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с.33-34).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 грудня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Суд визнав дійсним договір застави рухомого майна, укладений між ОСОБА_4та ОСОБА_5 .2 жовтня 2010 року. Суд визнав за ОСОБА_5 право власності на автомобіль СНЕУПОЦ АУЕО ТС581;, 2008 року випуску, двигун об'ємом 1598, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 415 грн. 64 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Наводить ті ж доводи, що і в письмових поясненнях суду першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач та її представник ОСОБА_7 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засіданні.

В заяві, представник відповідача ОСОБА_7 просить відкласти розгляд справи , у зв»язку з хворобою відповідача.

Оскільки доказів того, що відповідач у зв»язку з хворобою не може з»явитись в судове засідання , як і не містить доказів, які б свідчили про поважність причин неявки в судове засідання представника відповідача ОСОБА_7, судова колегія вважає за необхідне розгляну справу за відсутності відповідача та її представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить о висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та визнаючи зазначений вище договір застави, укладений між сторонами 02.10.2010 року дійсним , а також визнаючи за позивачем право власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції, з посиланням на ч.2 ст. 220 ст. 577 ч.1 ст. 589, ст. 590 ЦК України ч.2 ст.13 ст. 15 Закону України «Про заставу», виходив з наявності підстав для визнання договору застави дійсним та права позивача на звернення стягнення на предмет застави, шляхом визнання за ним права власності на спірний автомобіль.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

В ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становить умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору.

Судом першої інстанції встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та вказана обставина сторонами не заперечується, що 2 жовтня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений письмовий договір , названий сторонами договором застави.

Як свідчить текст вказаного договору, копії та оригінал якого були надані як представником позивача ОСОБА_6 , так і відповідачем ОСОБА_4, остання взяла еквівалент 2000 доларів, передавши спірний автомобіль в заставу ОСОБА_5 строком на 1 місяць з виплатою 10 % за користування даною сумою .

При цьому наданий представником позивача договір після його підписання містить такі дані як: засвідчення підписів сторін печаткою ОСОБА_6, як адвоката та ньому зазначені свідчи, які були присутні при укладанні цього договору (а.с.3).

Надана ж відповідачем копія зазначеного договору таких даних не містить (а.с.46).

Відповідно до ч.1 ст. 572, ч.1 ст. 574 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону, або рішення суду.

Таким чином вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що за змістом, укладений між сторонами договір не містить загальних вимог, щодо договору, встановлених зазначеними нормами ЦК України, а саме: не містить домовленості сторін щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов»язків сторін, пов»язаних з заставою спірного автомобіля та не містить будь яких його умов.

Згідно до частин 1 та 3 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В ч.2 ст. 13 Закону України «Про заставу» встановлено, що у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об»єкти , транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.

Таким чином за змістом ч.1 ст. 577 ЦК України, ч.1 ст. 13 Закону України «Про заставу» встановлює обов»язковість нотаріального посвідчення договору застави транспортного засобу, а саме: автомобіля, оскільки вказаний транспортний засіб підлягає державній реєстрації.

Стаття 16 Закону України «Про заставу» встановлює, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню,з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно до вимог ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до роз»ясень, які містяться в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з»ясувати, чи підлягає правочин обов»язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідченим та чи дійсно сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення .

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 2 жовтня 2010 року ОСОБА_4 було видано довіреність на ім»я ОСОБА_5 щодо розпорядження зазначеним автомобілем та вказану довіреність нею було скасовано 8 жовтня 2010 року (а. с. 43, 48).

Матеріали справи також свідчать про те, що 01 жовтня 2010 року між відповічем ОСОБА_4 та представником позивача ОСОБА_6 як приватним адвокатом, було укладено угоду щодо надання нею ОСОБА_4 юридичної допомоги у кримінальній справі та визначено розмір гонорару у сумі, еквівалентній 500 доларів США ( а .с. 47).

Зазначені вище обставини справи, а саме : укладання сторонами договору який не міг був посвідченим нотаріусом, оскільки не відповідав встановлених ч.1 ст. 626, ст. 628, ч.1 ст. 572 загальним вимогам до нього, а також видача відповідачем ОСОБА_4 в день укладання такого договору довіреності позивачу на розпорядження спірним автомобілем, свідчать про те, що сторони при його укладанні наміру нотаріально посвідчувати зазначений договір не мали, а враховуючи той факт , що вказаний договір укладався сторонами на один місяць, тобто до 02.11.2010 року , а з позовом про визнання такого договору дійсним представник позивача звернулась 05.04.2012 року, то підстави вважати, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору, відсутні.

Оскільки ж вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на зазначений автомобіль та реєстрацію такого права витікають із його вимог щодо дійсності договору застави, то підстави для визнання за ним такого права власності в порядку звернення стягнення на спірний автомобіль як предмет застави, відсутні.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги зазначених вище норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання договору застави дійсним та визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль в порядку звернення на нього стягнення, у зв»яжзку з невиконання відповідачем зобов»язань щодо повернення боргу.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи на наявним у справі доказам ( п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.), з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, з зазначених вище підстав.

При цьому позивач, як інвалід першої групи звільняється від сплати судового збору при подачі позову у суд та в задоволенні позовних вимог йому відмовлено.

За таких обставин підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь держави, відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 грудня 2013 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору застави дійсним, визнання права власності на рухоме майно, відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: