Рішення № 37219632, 17.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц /790/1246/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 645/7944/13 Алтухова О.Ю.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в особі його представника ОСОБА_5, на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

29 серпня 2013 року позивач звернувсь у суд з позовом в якому , з посиланням на вимоги ст.1190 ЦК України, ст. 33, 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , просив стягнути солідарно з відповідачів в регресному порядку 10157, 11 грн. завданих ними матеріальних збитків та судові витрати у справі .

Як на підставу своїх вимог позивач зазначає, що 14 .10. 2012 року на автошляху Харків-Красноград-Перещепине , з вини відповідача ОСОБА_6, який керував автомобілем марки DAF TE95XF380 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ,сталась дорожньо-транспортна пригода ( далі ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль OPEL KADETT реєстраційний НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_7 та на підставі його заяви йому було виплачено страхове відшкодування в зазначеній сумі.

Як та підставу солідарного стягнення з відповідачів вказаного страхового відшкодування в регресному порядку, позивач зазначає на його право такої вимоги у зв»язку з тим, що відповідач ОСОБА_6 як водій з вини якого сталась ДТП та відповідач ОСОБА_4 , як власник вказаного автомобіля та страхувальник, не повідомили страховика про скоєння ДТП, у зв»язку з чим на думку позивача, повинні нести таку відповідальність солідарно.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2013 року вказані позовні вимоги позивача були задоволені повністю (а.с.66).

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 листопада 2013 року, за заявою представника відповідача ОСОБА_4 вказане заочне рішення суду було скасовано (а.с. 98-99).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги з зазначених підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача в частині стягнення такої шкоди з ОСОБА_4 не визнав. Свої заперечення обґрунтовував тим, що винним в ДТП визнано водія ОСОБА_6 , який на відповідній правовій підставі керував належним йому автомобілем, ОСОБА_4 учасником ДТП не був та про скоєння ДТП дізнався через два тижня.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача ОСОБА_6, який від отримання судової повістки відмовився ( а.с. 105).

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені повністю. Суд стягнув солідарно з відповідачів на його користь позивача 10157, 11 грн. матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 229, 40 грн. і витрати за подання оголошення у пресі в сумі 650,грн. - по 439, 40 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача та стягнути з позивача судові витрати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наводить ті ж доводи, що і в суді першої інстанції, а також зазначає на відсутність підстав для виплати позивачем ОСОБА_7 страхового відшкодування.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явився. Від отримання судової повістки відмовився, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.134-135), тобто у відповідності до вимог ч.8 ст. 76 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Згідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З огляду на наведене судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи вказані позовні вимоги позивача та стягуючи солідарно з відповідачів в порядку регресу зазначені матеріальні збитки, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст. 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» , ч.1 ст. 1190 ЦК України виходив з доведеності позивачем зазначених вище позовних вимог та наявності підстав для стягнення на користь позивача в порядку регресу з відповідачів солідарно 10157, 11 грн. завданих ними у зв»язку зі страховим відшкодуванням , матеріальних збитків.

Однак повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачами, що 14 .10. 2012 року на автошляху Харків-Красноград-Перещепине, з вини відповідача ОСОБА_6, який керував автомобілем марки DAF TE95XF380, реєстраційний номер НОМЕР_1 сталась ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль OPEL KADETT реєстраційний НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_7(6-8).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 01.03.2012 року на строк до 31.12.2012 року було укладено договір обов»язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0786754, відповідно до якого відповідачем було застраховано цивільну відповідальність за завдану майну шкоду під час ДТП , яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу (а.с.9).

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачами, що внаслідок пошкодження,володільцем якого є ОСОБА_7 та на підставі його заяви до позивача , останнім встановлено розмір матеріальних збитків та виплачено останньому страхове відшкодування в сумі 10157, 11 грн. ( а.с.10-35).

В ст. 33.1 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов»язок водія транспортного засобу в разі настання ДТП невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП , письмово надати страховику, з яким укладено договір обов»язкового страхування повідомлення про ДТП , а також місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

За змістом, вказана норма Закону передбачає обов»язок саме водія, тобто особу, яка керувала застрахованим транспортним засобом, повідомити страховика про ДТП , яке сталось за участю його та застрахованого транспортного засобу і не передбачає такого обов»язку страхувальника, який не був учасником ДТП.

Як свідчить довідка № 9088700 про ДТП від 22.10.2012 року,видана УДАІ ГУМВС України в Харківській області, після скоєння ДТП водій застрахованого транспортного засобу ОСОБА_6 повідомив про наявність зазначеного вище поліса обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності ( а.с. 6-7).

Статтею 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо страхувальник ( водій) не повідомив страховика у строки і за умов, визначених в ст. 33 , п.п.33.1, 33.1.2 вказаного Закону України .

Згідно до вимог ст. 1191 ЦК України , особа яка відшкодувала шкоду,завдана іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1190 ЦК України, особи спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В роз»ясненнях, які містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду, взаємопов»язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, за змістом вказаних норм матеріального права, необхідною умовою для солідарного відшкодування шкоди в порядку регресу ,є винні спільні дії осіб які, завдали таку шкоду.

З огляду на наведене, підстави вважати, що відповідач ОСОБА_4 повинен нести солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну не з його вини, відсутні.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку щодо солідарної відповідальності в порядку регресу відповідача ОСОБА_4 - як страхувальника транспортного засобу за завдану позивачу матеріальну шкоду .

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 10157 грн. 11 коп. в порядку регресу підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з помилковим застосуванням до виниклих між сторонами правовідносин вказаних норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині ,з зазначених вище підстав.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, то у відповідності до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати у справі в сумі 439 грн.70 коп., а тому в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню , з ухваленням нового рішення по відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін.

При цьому , у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України , пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено , судова колегія вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 витрати по сплаті ним судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 57 грн. 35 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі його представника ОСОБА_5, задовольнити частково.

Змінити рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2013 року, скасувавши його в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» матеріальної шкоди в сумі 10157 грн. 11 коп. та стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» судових витрат у справі в сумі 439 грн. 70 коп.

В задоволенні позовних вимог в цій частині публічному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» відмовити.

В іншій частині рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (код ЄДРПОУ № 16467237, адреса: майдан Бугримової, 3 м. Харків, 61019) на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 57 грн. 35 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: