Ухвала суду № 37215302, 19.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/774/191/14 категорія ч. 3 ст. 286 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Парфьонов Д.О.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Грамма О.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року, яким його засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Затишне Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_3 визнано винним за те, що він 03 червня 2013 року, приблизно о 01 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-217230», державний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі «Новостепанівка - Керносівка», що проходить по території Новомосковського району Дніпропетровської області, зі сторони с. Левенцівка в сторону с. Михайлівка.

Під час руху водій ОСОБА_3, за обставин викладених у вироку, порушуючи п.1.5, п.2.3 б), п.2.9 а), п.12.1 Правил дорожнього руху України, діючи необережно, зі злочинною недбалістю, неуважно стежачи за дорожньою обстановкою та її зміною, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не діючи таким чином, щоб не піддавати безпеці життя та здоров'я громадян, не враховуючи дорожню обстановку під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху та її зміну, створив небезпеку для життя та здоров`я громадян - пасажирів транспортного засобу та виїхав за межі проїзжої частини, де допустив зіткнення з деревом, чим спричинив виникнення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пасажирам того-ж автомобілю ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 завдано тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя та привели до смерті потерпілих, а пасажиру ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

При цьому, технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді для водія ОСОБА_3 обумовлювалася дотриманням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв'язку з настанням події ДТП.

В апеляціях:

- прокурор, який приймав участь у кримінальному провадженні, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого злочину і кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3, просить вирок суду змінити у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і даних про особу обвинуваченого, внаслідок м'якості та у зв'язку із неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту. Просить постановити вирок, яким призначити покарання обвинуваченому за ч. 3 ст. 286 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; виключити обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття; врахувати обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння; стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 293,40 грн. витрати на залучення експертів. (т. 3 а.п. 46-50);

- захисник ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження, неповнотою і односторонністю судового слідства, неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм кримінального процесуального закону, та просить закрити провадження у зв'язку із відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину (т. 3 а.п. 59-61);

- потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_5, кожна окремо, просять вирок змінити у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та даним про особу обвинуваченого внаслідок суворості і призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане із позбавленням волі (т. 3 а.п. 62, 63).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги чи інші докази на підтвердження доводів апеляцій сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і просив її задовольнити, а апеляції захисника та потерпілих залишити без задоволення, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляції захисника, виступ потерпілого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію захисника і не заперечував проти апеляційних вимог потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про пом'якшення обвинуваченому покарання, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляцій, обговоривши їх доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, захисника та потерпілих не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам провадження і ґрунтується на зібраних у провадженні і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка у вироку, зокрема показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3, допитаних в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 також об'єктивно підтверджується зібраними під час досудового розслідування та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме: - даними рапорту з чергової частини від 03.06.2013 року про дорожньо-транспортну пригоду (т. 2 а. п. 4); даними з протоколу огляду місця ДТП від 03.06.2013 року (т. 2 а.п.5-16); висновком судово-медичної експертизи № 193/Е від 07.06.2013 р. та актом судово-медичного дослідження № 193 трупу ОСОБА_6 (т. 2 а.п. 77-78, 80-84); висновком судово-медичної експертизи № 194/Е, та актом судово-медичного дослідження № 194 трупу ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 87-88, 90-94); висновком судово-медичної експертизи № 195/Е та актом судово-медичного дослідження № 195 трупу ОСОБА_8 (т. 2 а.п. 97-98, 100-103); висновком судово-медичної експертизи № 390/Е виявлених тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості у потерпілого ОСОБА_1 (а.п. 106-107); речовими доказами (т. 2 а.п. 61-63, 149).

Відповідно до результатів медичного огляду ОСОБА_3 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 03.06.2013 р., на час огляду обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння (т. 2 а.п. 5-16), що об'єктивно підтверджується листом головного лікаря КЗ «НЦРЛ» ДОР від 17.07.2013 р. та довідкою хіміко-токсикологічного аналізу № 6054 від 03.06.2013 р., згідно якого визначено, що вміст спирту в крові обвинуваченого ОСОБА_3 становить 0,45 ‰ (т.1 а.п.17, 18).

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 70/27-375 від 04.06.2013 р., у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 217230» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП (наїзд на дерево) для ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія при заданому механізмі події не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебувало в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (а.п. 69-70).

Крім того, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю і пояснив, що не впорався з керуванням під час здійснення маневру, в результаті чого машина виїхала за межі смуги руху.

Таким чином, органом досудового розслідування і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду провадження.

Крім того, з протоколу судового засідання, вироку вбачається, що суд прийняв заходи до виклику і допиту потерпілих, ретельно дослідив всі наявні в матеріалах провадження докази, розглянув всі доводи та клопотання сторони захисту і обвинувачення, в тому числі клопотання про допит експерта, проведення додаткової експертизи та щодо інших питань, постановлених перед судом, яким дана належна оцінка у вироку.

Як випливає з висновку судово - автотехнічної експертизи № 70/27-375 від 04.06.2013 року, у даній дорожній обстановці ОСОБА_3 необхідно було здійснювати рух зі швидкістю, за якої він мав би можливість виконувати всі необхідні дії по керуванню автомобілем, що забезпечували б безпеку всіх учасників дорожнього руху, тобто водій повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1.ПДР України.

Відтак, доводи захисника ОСОБА_2 щодо того, що органом досудового розслідування і судом не встановлена швидкість, з якою він рухався і не з'ясовано, з якою швидкістю повинен був рухатись ОСОБА_3, є безпідставними і спростовуються вищезазначеним висновком судово - автотехнічної експертизи, а також показаннями обвинуваченого щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом. Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого вірно кваліфікував за ч. 3 ст. 286 КК України.

Отже, доводи захисника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про односторонність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, не заслуговують на увагу і спростовуються вище наведеними матеріалами провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі докази, викладені у вироку є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і правильного її розв'язання.

Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, всі обставини провадження, з урахуванням загальних засад призначення покарання. Наявність щирого каяття як пом'якшуючої покарання обставини об'єктивно підтверджується показаннями обвинуваченого в ході судового розгляду справи, в судових дебатах та з останнім словом.

Як випливає з вироку, суд у відповідності до вимог ч. 2 ст. 67 КК України, з огляду на характер вчиненого злочину, не врахував обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, навівши мотиви такого рішення, у зв'язку з чим доводи прокурора в частині необхідності включення такої обставини до мотивувальної частини вироку є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України, яке за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.

Законних підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює, як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року у відношенні ОСОБА_3, яким його засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України залишити без змін.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 залишити попередню - тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: