Ухвала суду № 37212706, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2014 р. м. Київ К/9991/4335/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011

у справі № 2а-41538/09

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 30.03.2009 № 0000640854/0.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на обставини, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 30.03.2009 № 0000640854/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 282258,00 грн., в т.ч. 86442,00 грн. основного платежу та 195816,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 18.03.2009 № 724/23-106/31557119, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» товару за договором купівлі-продажу від 01.09.2005 № 509-01/270764 та за договором підряду від 18.06.2007 № 18/8/290932 про надання робіт з капітального ремонту фасаду та тротуару будівлі по вул. Доброхотова, 11 в м.Харкові, які є нікчемними відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки не направлені на настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходить з того, що операції з постачання товару та робіт не мали реального характеру, оскільки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» не має умов для здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, останній не може бути позбавлений права на податковий кредит.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в т.ч. як платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли контрагент допустив порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у підприємства певної кількості працівників з певною освітою чи кваліфікацією.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням і само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом господарських операцій з поставки товарів та підрядних робіт, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів та підрядних робіт, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун