Постанова № 37210034, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9065/13-а(1 том+13 т. дод) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт - 98» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт - 98» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, 3-ті особи: Прокуратура Солом'янського району м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екітем», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювілайт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифолт Консалт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Консалт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зінат», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсаж-медіамаркет» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Солом»янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000952203 від 13.02.2013 року та № 0000962203 від 13.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 24.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт - 98» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15 по 25 січня 2013 року відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських відносин з товариством «Компанія «Грифон Консалт», товариством «Форсаж - Медіамаркет», товариством «Еліт Консалт», товариством «Екітем», товариством «Ювілайт», товариством «Зінат» та товариством «Віп Трейд» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 01 лютого 2013 року за №398/22-317/25640226, яким було встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинний на момент спірних правовідносин), та, як наслідок, заниження прибутку підприємства на загальну суму 43 729 грн. 00 коп. за І квартал 2011 року.

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14, підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та, як наслідок, заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 157 211 грн. 00 коп. та податку на додану вартість на суму 1 020 184 грн. 00 коп.

Підставою для такого висновку стало те, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та витрати придбаних товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з товариствами - контрагентами, оскільки господарські операції мають ознаки фіктивності та є нікчемними.

В свою чергу, доказами фіктивності господарських операцій, на думку відповідача, є отримані від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Акти перевірок товариства «Компанія «Грифон Консалт», товариства «Форсаж - Медіамаркет», товариства «Еліт Консалт», товариства «Екітем», товариства «Ювілайт», товариства «Зінат» та товариства «Віп Трейд», якими нібито встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій та вчинення зазначеними товариствами нікчемних (фіктивних) правочинів.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13 лютого 2013 року №0000962203, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 293 344 грн. 00 коп., з яких 1 200 940 грн. 00 коп. за основним платежем та 92 404 грн. 00 коп. штрафних санкцій;

- від 13 лютого 2013 року №0000952203, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 220 947 грн. 00 коп., з яких 1 020 184 грн. 00 коп. за основним платежем та 200 763 грн. 00 коп. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з викладенеми обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що в період з 02 березня по 30 листопада 2011 року між позивачем та товариством «ВІП-Трейд», в період з 08 червня по 03 серпня 2012 року з товаристовм «Екітем», в період з 01 серпня по 25 листопада 2011 року з товариством «Компанія «Грифон Консалт», в період з 02 грудня 2011 року по 27 квітня 2012 року з товариством «Форсаж-Медіамаркет», а також з товариством «Ювілайт» в період з 03 травня по 03 жовтня 2012 року були укладені усні правочини, за умовами яких контрагенти позивача зобов'язувались поставити на його користь поліграфічну продукцію (далі-товар) згідно рахунків-фактур, а позивач мав сплачувати грошові кошти на поточний рахунок постачальників за отриманий товар.

В свою чергу, між позивачем та товариством «Зінат» в період з 08 червня по 28 вересня 2012 року та з товариством «Еліт Консалт» в період з 15 березня по 30 листопада 2011 року також були укладені усні договори на надання послуг з адаптації контенту для мобільних телефонів.

Позивачем було оплачено в повному обсязі за отриманий товар та отримані послуги, а вищевказаними контрагентами були виписані відповідні податкові накладні, копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази та пояснення позивача, щодо використання в межах своєї господарської діяльності адаптованих контрагентами-виконавцями контентів для мобільних телефонів, що являє собою зміну наявного формату зберігання інформації в необхідний інший формат. Зокрема, в матеріалах справи наявні договори на розміщення серверу позивача на технічному майданчику інтернет-провайдерів (ПАТ «ДАТАГРУП» та TOB «Голден Телеком»), на якому зберігаються адаптовані контенти (знаки, сигнали, зображення, звуки тощо). В свою чергу, на підставі укладеного між позивачем та ЗAT «Київстар Дж.Ес.Ем.» правочину позивач зобов'язується забезпечувати доступ до адаптованих контентів, а мобільний оператор поширювати інформацію щодо можливості використання адаптованого контенту для кожного окремого мобільного телефона серед своїх абонентів. Як наслідок, фінансовою вигодою позивача є обумовлений між ним та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» відсоток сплачених абонентами суми грошових коштів під час завантаження адаптованого контенту.

У відповідності до приписів статті 19і Податкового кодексу України, податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається суд першої інстанції, як на доказ фіктивності (нікчемності) правочинів, лише засвідчує обставини, які перешкоджають провести податковому органу співставлення даних первинних бухгалтерських документів та скласти відповідну довідку.

Так, згідно підпункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

В той же час, підпунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22 квітня 2011 року (далі - Методичні рекомендації), визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт).

З огляду на зміст зазначених правових норм, вбачається, що зустрічна звірка є співставленням даних первинних бухгалтерських та інших документів за результатами якої складається Довідка, а за наявності певних обставин, що перешкоджають проведенню зустрічної звірки - Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Як наслідок, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки є лише різновидом податкової інформації, що використовується податковим органом під час проведення перевірки, та не є безумовним доказом підтвердження укладання сторонами договору без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивного правочину.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вже зазначалося, факти продажу позивачу товару та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з господарською діяльністю позивача і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факти поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не здійснювали, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагентів позивача та його відносин з іншими платниками податків.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є. підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Водночас, з матеріалів справи вбачається наявність письмових доказів реального здійснення господарських операцій з придбання товарів в межах та цілях господарської діяльності позивача, оплату вартості товарів, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі податкових та видаткових накладних та інших документів бухгалтерського обліку, які в їх сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій та свідчать про реальне вчинення таких операцій.

Тобто, враховуючи підтверджену позивачем письмовими доказами фактичну поставку (надання послуг) та подальше використання товару (отриманої послуги) у власній господарській діяльності, лише відсутність податкової накладної або оформлення податкової накладної з порушенням вимог щодо її оформлення, позбавляє платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Відповідно до вимог податкового законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16 липня 1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зміст зазначених правових норм вбачається, що при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій та наявності у платника податків первинних документів, що супроводжували дані операції, у податкового органу відсутні правові підстави для позбавлення права платника податків права на включення вказаних сум до валових витрат.

Водночас, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

З огляду на вищенаведене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000952203 від 13.02.2013 року та № 0000962203 від 13.02.2013 року є незаконнии, необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Будівельного Бізнесу» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким зодольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт - 98» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт - 98» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000952203 від 13.02.2013 року та № 0000962203 від 13.02.2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.