Рішення № 37204374, 13.02.2014, Приморський районний суд м. Одеси

13.02.2014Справа № 522/6996/13

Провадження № 2/522/827/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Нікітіної С.Й.,

При секретарі - Виноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду і просить визнати наказ №41а від 04.03.2013 року «Про звільнення з роботи» незаконним в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк»; стягнути з ПАТ «Ідея Банк» м. Львів на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.03.2013 року по день постановлення рішення; стягнути з ПАТ «Ідея Банк» м. Львів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

При цьому позивач посилається на те, що наказом голови правління ПАТ «Ідея Банк» від 04.03.2013 р. № 41а ОСОБА_1 була звільнена з посади спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк», відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України на підставі результатів розслідування робочої групи від 27.02.2013 року, за винні дії, які призвели до втрати довір'я банку.

З даним наказом позивач не згодна, оскільки відповідно до вимог п.2 ст.41 КЗпП України, втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він зробив усвідомлено або з необережності, що дає підставу роботодавцю не довіряти такому працівникові.

Позивач не була ознайомлена з результатами розслідування робочої групи, з огляду на що обґрунтованість висновку власника про втрату довіри до неї не підтверджена доказами.

Крім того, ніяких актів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 умов трудового договору не складалося. Порушень трудової дисципліни за час роботи в банку ОСОБА_1 не допускала.

Позивач вважає, що за час вимушеного прогулу середній заробіток з дня звільнення по день ухвалення рішення складає 24875,76 грн. (104,52 грн. * 238 робочих дня = 24875,76 грн.)

Розмір відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їй неправомірними діями керівництва банку позивач оцінює в 5000 грн.

Представник позивача по довіреності ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, якою позовні вимоги довірителя підтримала, просила їх задовольнити та закінчити розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, якою просив розглянути справу за відсутності представника відповідача, керуючись письмовими запереченнями та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

При цьому в письмових запереченнях відповідач послався на те, що на початку 2013 року в Одеському відділенні №4 ПАТ «Ідея Банк» було видано кредити які у своїй більшості містять заборгованість та значне прострочення платежів, що керівництвом банку було розцінено як шахрайську схему отримання кредитних коштів, куди була залучена і позивач.

Ці факти стали підставою для створення робочої групи для проведення службового розслідування, яка підтвердила підозру про вчинення шахрайських дій. Пізніше, при з'ясуванні обставин ситуації, керівництвом банку було прийнято рішення про особисту розмову з підозрюваними, зокрема і ОСОБА_1. Характер відповідей працівників, дав підставу вважати керівництву банку наявність попередньої змови опитуваних.

Всі ці факти дали підстави правлінню банку видати оспорюваний наказ.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом голови правління ПАТ «Ідея Банк» від 04.03.2013 р. № 41а ОСОБА_1 була звільнена з посади спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк», відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України на підставі результатів розслідування робочої групи від 27.02.2013 року, за винні дії, які призвели до втрати довір'я банку.

Відповідно до вимог п.2 ст.41 КЗпП України, втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він зробив усвідомлено або з необережності, що дає підставу роботодавцю не довіряти такому працівникові.

Судом встановлено, що підставою для винесення спірного наказу стало те, що на початку 2013 року в Одеському відділенні №4 ПАТ «Ідея Банк» було видано кредити які у своїй більшості містили заборгованості та значне прострочення платежів, що керівництвом банку було розцінено як шахрайську схему отримання кредитних коштів, куди була залучена і позивач.

Однак, суду стороною відповідача не представлено доказів того вина ОСОБА_1 у звинуваченні в шахрайських діях встановлена в належному до чинного законодавства порядку.

Крім того, аналіз функціональних обов'язків ОСОБА_1, відповідно до посадової інструкції спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк» дають суду підстав вважати висновки відповідача щодо участі ОСОБА_1 у шахрайській схеми, лише припущеннями, які не є підставою для застосування, передбаченої п.2 ст.41 КЗпП України дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що законних підстав для винесення спірного наказу у відношенні ОСОБА_1 у керівництва банку не було, а тому знаходить, що наказ №41а від 04.03.2013 року «Про звільнення з роботи» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України є незаконним, а ОСОБА_1 має бути поновлена на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 ПАТ «Ідея Банк».

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, належить стягнути з ПАТ «Ідея Банк» м. Львів на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.03.2013 року по день постановлення рішення в сумі 24875,76 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, то моральні страждання ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст.ст. 41, 235 Кодексу законів про працю України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати наказ №41а від 04.03.2013 року «Про звільнення з роботи» незаконним в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Одеського відділення №4 Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код 19390819).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» м. Львів (код 19390819)на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 24875,76 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: