Ухвала суду № 37192852, 28.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 816/5677/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А-1356 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5677/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А-1356

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

20 вересня 2013 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати пункт 25 наказу командира військової частини А-1356 № 165 від 09.08.2013 р. неправомірними (незаконними):

- зобов'язати виплатити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано пункт 25 наказу командира військової частини А-1356 № 165 від 09.08.2013 року в частині, що стосується виплати щомісячної додаткової грошової допомоги ОСОБА_1 протиправними.

Зобов'язано військову частину А1356 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2012 року № 889, за період з 24 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки вказаний спір стосується проходження позивачем публічної служби, то останнім було пропущено визначений діючим законодавством строк звернення до суду.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач одночасно займає посаду і начальника метеорологічної служби і начальника групи, кожна з яких окремо входять до Переліку посад військовослужбовців наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку літаків та вертольотів у військових частинах і дають йому право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди. Той факт, що позивач обіймає обидві посади одночасно не може обмежувати його права як оперативного чергового чи як офіцера з бойового управління.

Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно ч.1 до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Колегія суддів зазначає, що наказ командира Військової частини А1356 №165, який є предметом оскарження по даній справі, був прийнятий 09.08.2013 року. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, про факт існування вказаного наказу, та як наслідок, про порушення свої прав, позивачу стало відомо 14.08.2013 року, а саме, під час підпису роздаткової відомості про перерахунок та отримання коштів згідно оскаржуваного наказу (а.с. 29)

Разом з тим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише 20.09.2013, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампу. Позивачем до суду першої інстанції не було надано жодних доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду із даним позовом.

В свою чергу, згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Враховуючи наведене та беручі до уваги, що в предметом спору по даній справі є визнання неправомірним пункту наказу та зобов'язання відповідача виплатити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, а тому, до спірних правовідносин повинен застосовуватись спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, що передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, тобто місячний строк.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись із вказаним позовом, позивач пропустив встановлений законодавством спеціальний строк звернення до суду.

Згідно з положеннями статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, незважаючи на відсутність доказів поважності пропуску строку звернення до суду, задовольнив позовні вимоги.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, відносно відсутності факту пропуску строку звернення до суду, оскільки предметом спору у даній справі є щомісячна грошова матеріальна допомога, що слід розцінювати як частину заробітної плати, на вимоги щодо якої строки давності не поширюються, з огляду на наведене.

З системного аналізу положень ч. 3 ст. 99 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Виходячи із вищезазначених положень, колегія суддів дійшла висновку, що приписи вказаної норми застосовуються до правовідносин, коли право особи на отримання такої виплати не оспорюється й спірна виплата була їй нарахована, проте з якихось підстав не виплачена. Дана правова позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999р. №13.

В свою чергу, оскаржувані правовідносини не стосуються стягнення належної заробітної плати, а стосуються виплати щомісячної додаткової грошової винагороди.

Колегія суддів зауважує, що правова позиція з приводу застосування спеціального законодавства у відносинах публічної служби висловлена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.03.2007 р. № 21-1627во06, згідно з якою закріплено, що наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.

В даному випадку, положеннями КАС України не передбачено застосування норм трудового законодавства при вирішенні питання строку звернення до суду із позовом, а визначає місячний строк звернення із позовом до суду у відносинах публічної служби.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції - підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без розгляду.

Керуючись п. 9 ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1356 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5677/13-а скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А-1356 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Григоров А.М.