Ухвала суду № 37189494, 11.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/18/14 11.02.2014 11.02.2014 11.02.2014

Провадження №22-ц/784/470/14

Справа № 22-ц/784/470/14 Головуючий першої інстанції: Мельничук О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю,

за участі: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою начальника відділу Державної виконавчої служби

Первомайського міськрайонного управління юстиції

Миколаївської області

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 року, постановлену за поданням заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а :

22 листопада 2013 р. заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Тарасюк О.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружба» (далі - ОСББ «Дружба») ОСОБА_3, посилаючись на невиконання ОСББ «Дружба» виконавчих листів щодо стягнення на користь ОСОБА_5 24626 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та 3500 грн. судових витрат.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 р. в задоволенні подання старшого державного виконавця ДВС відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області вказує на те, що ухвала є безпідставною й просить її скасувати, постановити нову про задоволення подання.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на помилковість її доводів й просить відмовити у задоволенні скарги, залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2013 р. з ОСББ «Дружба» стягнуто на користь ОСОБА_5 24626 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та 2500 грн. судових витрат. Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2013 р. рішення місцевого суду змінено в частині розподілу судових витрат: стягнуто з ОСББ «Дружба» на користь ОСОБА_5 3500 грн. судових витрат.

На виконання вказаного рішення видано три виконавчих листа, та 27 травня 2013 р. заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Тарасюк О.С. відкрито три виконавчі провадження №№ 38126313, 3816596, 38126801, копії постанов про їх відкриття 29 травня 2013 р. направлені сторонам виконавчого провадження, боржникові надано строк (сім днів) на добровільне виконання виконавчих документів. Вказані постанови отримані боржником 03 червня 2013 р.

У зв'язку з тим, що на виконанні у відділі виконавчої служби знаходяться кілька виконавчих провадження стосовно боржника - ОСББ «Дружба» 02 червня 2013 р. винесено постанову про їх об'єднання у зведене виконавче провадження та створено зведене виконавче провадження № 38413454 про стягнення з боржника 29126 грн. 40 коп.

У добровільному порядку рішення судів ОСББ «Дружба» не виконано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ОСББ «Дружба» є ОСОБА_3

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон № 3857-XII).

В силу ст. 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом та в'їхати в Україну.

Випадки обмеження такого права громадян України встановлені ст. 6 Закону: зокрема, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

В пункті 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України судом вирішується питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду особи за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів за поданням державного виконавця.

Звертаючись з даним поданням, заступник начальника відділу виконавчої служби посилався як на підставу звернення до суду на невиконання боржником - ОСББ «Дружба» рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд послався на те, що боржником по справі є ОСББ «Дружба», а ОСОБА_3 є керівником об'єднання та обіймає виборну посаду і не є безпосереднім боржником.

Однак, такий висновок суду суперечить наведеним положенням закону, які передбачають поряд з можливістю у передбачених законом випадках тимчасово обмежити у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Між тим, зі змісту наведених норм закону вбачається, що можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України пов'язана з ухиленням останнього від виконання судового рішення.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2013 р. до суду вже надходило аналогічне подання, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 15 жовтня 2013 р.

З доданих до даного подання державного виконавця документів не вбачається, що за період з 15 жовтня 2013 р. з'явились нові факти, які свідчать про свідоме ухилення боржника - ОСББ «Дружба» від виконання обов'язків, покладених рішеннями судів щодо стягнення на користь ОСОБА_5 грошових сум та свідоме невиконання передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника.

Посилання в поданні на перевірку органами державної податкової інспекції не заслуговують на увагу, оскільки з листа начальника Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 04 вересня 2013 р. не зрозуміло, рух коштів за який період на рахунках боржника було виявлено: до відкриття виконавчого провадження чи після. Також до подання надано постанова про арешт коштів та майна боржника, що також не свідчить про ухилення від примусового виконання рішення суду.

До того ці самі доказі вже подавилися разом з поданням 15 жовтня 2013 р. та були предметом розгляду в суді.

За таких обставин хоча суд, відмовляючи у задоволенні подання, виходив з хибних міркувань, але основний висновок суду про відсутність підстав для тимчасового обмеження керівника боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України є вірним.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про ухилення боржника від виконання рішення суду не підтверджено належними доказами та ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права, які регулюють тимчасове обмеження громадян у праві виїзду з України, а тому їх не можна взяти до уваги.

До того з наданих ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції протоколів загальних зборів вбачається, що 24 серпня 2013 р. на зсіданні правління ОСББ «Дружба» вирішено звільнити ОСОБА_3 з 25 серпня 2013 р. від виконання обов'язків голови правління.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу начальника відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області відхилити, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: