Ухвала суду № 37169650, 10.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8014/13-ц 10.02.2014 10.02.2014 10.02.2014

Провадження №22-ц/784/606/14

Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія-57 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2014 р. м. Миколаїв

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем: Богуславською О.М.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

представника

відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційними скаргами

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.01. 2014 р. у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення збитків,

встановила:

23.09.2013 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, пов'язаних з витратами на невідокремлювані поліпшення майна.

Позивачка зазначала, що на підставі договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_6 30.09.2005 р., вона стала власником будинку АДРЕСА_1.

Підчас правомірного користування будинком вона здійснила невідокремлювані поліпшення будинку вартість яких складає 67612 грн..

Крім того, на поліпшення майна було витрачено кредитних коштів на 10412 грн+25250 грн. на відновлювальний ремонт, сплачені відсотки за кредитами у розмірі 27570 грн.; сплачена заборгованінність з газопостачання у розмірі 5012 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2010 р. договір довічного утримання розірвано, а її зобов'язано повернути будинок відчужувачці.

Посилаючись на ці обставини та на те, що поліпшення є невідокремлюваними, позивачка просила про відшкодування їй понесених витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.01. 2014 р. постановлено про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення на її користь з відповідача 67612 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат та 676 грн. 12 коп. на судовий збір.

В частині вимог щодо відшкодування вартості кредитів та витрат на погашення заборгованості за послуги з газопостачання, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованність висновків суду щодо відсутності правових підстав для відшкодування вартості кредитів та витрат на погашення заборгованості з газопостачання.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі також ставить питання про скасування рішення та відмову у задоволенні позову, посилаючись на пропуск строку звернення кредитора до спадкоємців спадкодавця та необгрунтованність висновків будівельної експертизи і порушення процесуальних норм щодо призначення повторної експертизи.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статтей 1212-1213 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно потерпілому.

Такий же обов'язок у цієї особи виникає і тоді, коли підстава на якій було набуте майно, згодом відпала.

При цьому, набувач повинен повернути безпідставно набуте майно в натурі, а коли це неможливо, повернути його вартість, яка визначається на час розгляду справи про повернення майна.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 1214 ЦК у тому випадку, коли набувачем зроблені поліпшення, які не можуть бути відокремлені, потерпілий має відшкодувати вартість цих поліпшень.

Такого ж змісту обов'язок потерпілого передбачений і положеннями ст. 390 ЦК України, на яку посилалася позивачка, як на підставу своїх вимог.

У разі смерті потерпілого цей обов'язок в порядку та на підставах, передбачених ст. 1216, 1218, 1281, 1282 ЦК України переходить до його спадкоємців.

З матеріалів справи вбачається, що в період правомірного володіння будинком на підставі договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_6 позивачка здійснила поліпшення будинку вартість яких складає 67612 грн.

Зазначені поліпшення не можуть бути відокремлені.

Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив всі обставини спору, дав належну оцінку доказам, наданих сторонами і виходячи з доведенності фактів здійснення витрат позивачкою на поліпшення будинку підчас правомірного володіння ним та дотримання нею вимог ч.2 ст.1281 ЦК про своєчасне звернення до спадкоємців з вимогою виконати обов'язок щодо повернення поліпшень та відповідно невиконання спадкоємцем обов'язку, передбаченого ч.1 ст. 1282 ЦК, прийшов правильного висновку про стягнення з відповідача витрат позивачки на поліпшення будинку у розмірі, який визначено судом з дотриманням вимог ст. ст. 57-59 та ст. ст. 133, 147 ЦПК України.

З врахуванням цих висновків, які відповідають вимогам закону та підтверджуються достовірними доказами, судом постановлене законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що їй мають бути відшкодовані також і витрати на отримання кредиту та на погашення заборгованості з газопостачання не заслуговують на увагу, оскільки суд при ухваленні рішення обґрунтовано виходив з того, що поверненню підлягають лише такі витрати на поліпшення майна власника, які не перевищують вартість цих поліпшень.

Так, з висновку експертизи вбачається, що вартість поліпшеннь будинку складає 67612 грн.

Будь-які інші вкладення позивачки, що перевищують цю вартість відшкодуванню, відповідно до приписів ст. 1214 ЦК України, не підлягають.

Обґрунтовано судом відмовлено і у відшкодуванні витрат на погашення боргів ОСОБА_6 з газопостачання, оскільки договір з реструктуризації боргу з газопостачання укладено самою ОСОБА_6 та не доведено, що виконання цього договору здійснено за кошти позивачки.

Доводи апеляційної скарги відповідача також не можуть бути враховані, оскільки позов про визнання права на частку, що фактично за своїм правовим змістом є також вимогою про відшкодування вартості вкладень в будинок, було заявлено позивачкою ще за життя потерпілої.

Після її смерті за ініціативою позивачки в межах шестимісячного строку, судом було притягнуто до участі у справі правонаступника, який таким чином, з цього часу та в межах шестимісячного строку, дізнався про вимоги ОСОБА_3

Подальше звернення позивачки з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування вартості поліпшень будинку здійснено в межах загального строку позовної давності.

Встановлене свідчить про те, що останньою дотримано вимог ст. 1281 щодо строку звернення кредитора до спадкоємців з вимогою про повернення боргу спадкодавця.

Не заслуговують також на увагу і посилання його апеляційної скарги на безпідставність позову, оскільки після того, як було розірвано договір довічного утримання відпали підстави для збереження майна, а набувач, відповідно до приписів ст 390 ЦК України, набула право на відшкодування витрат, пов'язаних з поліпшенням майна, яке вона повинна повернути титульному власнику.

Інші доводи апеляційної скарги також не підлягають врахуванню, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.01. 2014 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова