Рішення № 37169648, 10.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/1041/13-ц 10.02.2014 10.02.2014 10.02.2014

Провадження №22-ц/784/590/14 Суддя по 1 інстанції - Орлова С.Ф.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

10 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю:

- представника позивача Ремешевського Є.А.,

- відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

19 вересня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилався на те, що 03 серпня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Банк, та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала 3 100 грн. кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку під 36% річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови кредитного договору відповідачка виконувала неналежно, тому станом на 31 серпня 2013 року залишок заборгованості за кредитом становить 36 420 грн. 52 коп., із яких: 9 030 грн. 98 коп. заборгованість за кредитом, 25 179 грн. 04 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 710,50 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, а також те, що вказаним договором встановлена позовна давність тривалістю у п'ять років, позивач просив про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалася, як на відсутність заборгованості, так і на повернення кредитної картки банку у червні 2008 року.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 5 784 грн. 41 коп. заборгованості за кредитним договором та 229 грн. 40 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідачки, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що Банк пропустив трирічний строк позовної давності, а договір про збільшення строку позовної давності до п'яти років відповідачка не підписувала, тоді як вимогами ч.2 ст. 259 ЦК України передбачено укладання такої угоди у письмовій формі.

Суд вважав, безпідставним нарахування подвійних відсотків на прострочену заборгованість (72 % на рік), оскільки базова відсоткова ставка за користування кредитом складала 3 % за місяць (36% річних).

До того ж, на думку суду, нарахування штрафу (процентної складової) в сумі 1 710 грн. 50 коп. (5% від суми позову) не відповідає змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України та сутності застосування штрафу, як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Проте, колегія суддів не погоджується з усіма висновками суду першої інстанції.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом ст. ст. 526, 527, 530, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до вказівок договору та вимог Цивільного Кодексу, одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2005 року за заявою ОСОБА_3 було укладено письмовий договір на видачу кредитного ліміту в розмірі 3 100 грн. на кредитну картку з базовою процентною ставкою 36% річних та з погашенням боргу в розмірі 7% щомісячно від суми заборгованості та строком дії, який відповідає строку дії картки.

В подальшому кредитний ліміт збільшувався до 7 300 грн., 7 500 грн., 10 000 грн., а у січні та у квітні 2009 року зменшувався до 9 650 грн. та 9 100 грн.

Із заяви про отримання платіжної картки від 03 серпня 2005 року, підписаної ОСОБА_3, вбачається, що вона ознайомлена і згодна з Умовами про надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою (далі - Правила) та Тарифами банку (а.с.7).

Судом встановлено, що відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала в зв'язку з чим, за розрахунками позивача, станом на 31 серпня 2013 року залишок заборгованості за кредитом становить 36 420 грн. 52 коп., із яких: 9 030 грн. 98 коп. заборгованість за кредитом, 25 179 грн. 04 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1710,50 грн. штраф (процентна складова).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість відповідачки за відсотками визначена Банком, виходячи із 72% річних від суми заборгованості за кредитом.

Між тим, заявою позичальника, Умовами та Правилами в разі несвоєчасного виконання зобов'язань (користування простроченим кредитом і овердрафтом) не передбачена сплата відсотків за подвійною (підвищеною) відсотковою ставкою, розмір якої визначено Тарифами.

П.5.5.1 в Умовах, на що посилається позивач, взагалі відсутній (а.с.54-57).

Тому висновок суду першої інстанції про необґрунтованість нарахування подвійних відсотків на прострочену заборгованість (72 % на рік) є вірним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про збільшення позовної давності до п'яти років відповідачка не підписувала.

З матеріалів справи вбачається, що за домовленістю сторін позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів по договору встановлюються протягом 5 років (п. 5.12 Правил).

Таким чином, сторони у письмовій формі домовилися про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до 5 років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Тому висновок суду першої інстанції, що договір про збільшення строку позовної давності до п'яти років відповідачка не підписувала є помилковим.

До того ж, з розрахунку заборгованості та виписки особового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що у лютому 2009 року здійснювалось погашення заборгованості по кредиту в сумі 732 грн. 27 коп. та у грудні 2009 року 10 грн. 95 коп. - по процентам.

19 вересня 2013 року Банк звернувся до суду з даним позовом, тобто в межах встановленого договором п'ятирічного строку позовної давності.

Пунктами 9.2 та 9.4 Умов передбачено, що картрахунок відкрито на невизначений строк, який може бути закрито на підставі заяви клієнта або Банк має право закрити картрахунок, письмово повідомив клієнта.

При цьому клієнт зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути карту в Банк, та погасити усі види заборгованості перед Банком.

Отже, сторони укладаючи договір, досягли згоди, що по закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку (п.3 Правил). А тому продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Між тим, доказів закриття карткового рахунку та закінчення строку дії кредитного договору в липні 2008 року, відповідачка не надала.

Крім того, як встановлено, своїм підписом ОСОБА_3 підтвердила факт отримання нею інформації про умови кредитування у банку.

Згідно п. 5. 10 Правил користування платіжною картою, у разі порушення клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та того, що умови кредитного договору в частині нарахування та стягнення штрафу у розмірі 5 % від суми позову недійсним не визнавалось, а тому дійшов помилкового висновку, що штраф (процентна складова) не підлягає стягненню.

З урахуванням викладеного, станом на 31 серпня 2013 року залишок заборгованості за кредитом становить 25 864 грн. 59 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 9 030 грн. 98 коп.; відсотків за користування кредитом - 15 125 грн. 78 коп. (36 % на рік); штрафу у сумі 500 грн. (фіксована складова) та 1 207 грн. 83 коп. штрафу (процентна складова, 5 % від суми позову).

Таким чином, позов Банку підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають поверненню позивачу сплачені судові витрати в обох судових інстанціях.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2013 року змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» станом на 31 серпня 2013 року заборгованість за кредитним договором, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» 03 серпня 2005 року, у сумі 25 864 грн. 59 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9 030 грн. 98 коп.; відсотків за користування кредитом у сумі 15 125 грн. 78 коп.; штрафу у сумі 500 грн. (фіксована складова) та 1 207 грн. 83 коп. штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 385 грн. 94 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: