Ухвала суду № 37169656, 10.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7350/13-ц 10.02.2014 10.02.2014 10.02.2014

Провадження №22-ц/784/405/14

Головуючий першої інстанції: Прохоров П.А.

Категорія 52 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем- Богуславською О.М.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

представників:

відповідача - Горіна В.В., Кучеренко Т.В., Гарагулі Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

командира військової частини А 0224 (далі - в/ч А 0224) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.12. 2013 р. у справі за

позовом

ОСОБА_3 до в/ч А 0224 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

01. 07. 2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до в/ч А 0224 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що згідно з наказом командира в/ч А 0224 № 240 від 01.12. 2009 року його було прийнято на посаду начальника складу роти матеріального забезпечення на час декретної відпустки ОСОБА_7

Фактичні трудові відносини в подальшому було оформлено безстроковим трудовим договором від 04.01 2010 р.

Наказом командира № 206 від 01.10.2010 р. його було переведено на посаду монтажника зв'язку-лінійника польового вузла зв'язку.

В подальшому наказом № 110 від 01.06.2013 р. його звільнено з посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Посилаючись на порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні, позивач просив скасувати наказ № 110 від 01.06. 2013 р., поновити на посаді монтажника зв'язку-лінійника польового вузла зв'язку в/ч А 0224, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану моральними стражданнями з приводу порушенням трудових прав розмірі 1700 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.12. 2013 р. постановлено про задоволення позову частково.

Цим рішенням скасовано наказ командира в/ч А 0224 № 110 від 01.06.2013 р., а ОСОБА_3 поновлено на попередній посаді та стягнуто на його користь 13225 грн.08 коп. в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення.

У відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про відшкодування державі удового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На думку апелянта рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Абзацом 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

«Характер роботи» в указаному випадку означає, що робота за своїм характером являється такою, яка не виконується постійно (роботи сезонні, а також ті, що виконуються протягом певного строку, тощо).

Формулювання «умови виконуваної роботи» означає, що хоча робота може бути визначена як постійна, але в зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк.

Обов'язок підтвердження обставин, які роблять неможливим укладення трудового договору на невизначений строк, покладається на роботодавця.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом командира в/ч А 0224 № 240 від 01.12. 2009 року його було прийнято на посаду начальника складу роти матеріального забезпечення на час декретної відпустки ОСОБА_7

В подальшому фактичні трудові відносини було оформлено безстроковим трудовим договором від 04.01 2010 р.

Наказом командира № 206 від 01.10.2010 р. його було переведено на посаду монтажника зв'язку-лінійника польового вузла зв'язку.

Зміст зазначених наказів не містить вказівки про прийняття позивача на роботу за строковим трудовим договором.

Відсутність цієї вказівки свідчить про прийняття позивача на роботу безстроково, тобто на невизначений строк.

Суд повно та всебічно дослідив ці обставини спору, врахував належним чином зазначені вимоги закону і постановив обґрунтоване зібраними доказами рішення про задоволення позову, правильно виходячи з того, що звільнення позивача здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, що в силу ст. 235 КЗпП України є підставою поновлення на попередній посаді та виплати незаконно звільненому робітнику середього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення.

Доводи апеляційної скарги про законність наказу командира в/ч щодо припинення трудового договору з позивачем не заслуговують на увагу, оскільки трудовий договір, укладений з ОСОБА_3 не містить суттєвої умови щодо його строковості, а покладення цим договором на працівника обов'язку ( п. 5.3) ( а.с. 5 звор.) щодо звільнення за певних умов, свідчить про те, що звільнення у цьому випадку має наступати за ініціативою працівника, що не дає підстав роботодавцю права на застосування власної інінціативи на звільнення цього працівника з підстав, передбачених ст. 36 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі, скорочення посади після звільнення, не стосуються підстав звільнення та не впливають на правильність висновків суду, а тому також не можуть бути враховані при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу командира військової частини А 0224 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.12. 2013 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова