Ухвала суду № 37169199, 13.02.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/664/2014 Головуючий в І інстанції Решетов В.В.

Доповідач: Приходько Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року лютого місяця 13 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Приходько Л.А.

Суддів: Бездрабко В.О.

Борка А.Л.

при секретарі: Романовій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 січня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'ю та поділ спільного майна, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'ю та поділ спільного майна.

24 грудня 2013 року ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на наявність реальної загрози відчуження відповідачем предмету спору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2, а саме: автомобіль «Mitsubishi PAJERO SPORT» державний номер НОМЕР_1, та прогулянкові судна, а саме:

- «Крим-4» д.н.НОМЕР_2 з двигуном М-24 потужністю 75 к.с. та з додатковим двигуном Судзукі потужністю 140 к.с.;

- «Виват Анастасия» з двигуном МАN G1101-3274 потужністю 150 к.с. та з додатковим двигуном Д-280;

- «Сигма» д.н. НОМЕР_4 з двигуном Д-240 № 568749 потужністю 60 к.с. та з додатковим двигуном Судзукі потужністю 140 к.с.;

- «Дельфін - 650» д.н. НОМЕР_3 ;

- «Амур-Д» д.н. НОМЕР_5 з двигуном М-412 потужністю 60 к.с.

Та заборонено відповідачу ОСОБА_2 та іншим особам відчужувати зазначене майно.

08 січня 2014 року ОСОБА_2 подав заяву про передачу справи до Скадовського районного суду Херсонської області, посилаючись на те, що даний позов не підсудний Дніпровському районному суду м. Херсона.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 січня 2014 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'ю та поділ спільного майна передано до Скадовського районного суду Херсонської області - для розгляду за підсудністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що ухвала Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.12.2013 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що ухвала Дніпровського районного суду м. Херсона від 10.01.2014 року постановлена з порушенням норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просили ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначили, що на їх думку ухвала суду є законною та обґрунтованою. Просили апеляційну скаргу відхилити ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши додержання судом вимог закону, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 2 від 12.06.2009 року), передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перелік видів забезпечення позову зазначений у ст.152 ч.1 ЦПК України, проте цей перелік не є вичерпним і за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані і інші його види.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами є майно, набуте сторонами під час сумісного проживання однією сім'єю, яке перебуває у користуванні та володінні відповідача.

Звернувшись до суду із зазначеною заявою, ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не бажаючи в добровільному порядку розділити майно, набуте за час сумісного проживання, має намір одноособово відчужити спірне майно, що, ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення про задоволення позову.

Зважаючи на те, що між сторонами дійсно існує спір про право власності, об'єктом якого є спірне майно, а також те що, у випадку відчуження відповідачем спірного майна, може виникнути реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, які є співмірними заявленим позовним вимогам.

Обмежень, зазначених в ч. 4 ст. 152 ЦПК України, судом не встановлено.

Ухвала Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року постановлена судом з додержанням вимог закону і підстав для її скасування та відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову колегія суддів не вбачає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона постановлено ухвалу про передачу справи до Скадовського районного суду Херсонської області - для розгляду за підсудністю.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Підставою для передачі справи на розгляд іншому суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 ЦПК України є, зокрема, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилось, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Частиною 4 цієї ж статті заборонено передавати до іншого суду справ, яка розглядається судом за винятком випадків, встановленими цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'ю та поділ спільного майна.

На час відкриття провадження у справі суду було відомо місце реєстрації відповідача за адресою АДРЕСА_1 (а.с.85).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, до переліку спірного майна, яке просить поділити позивачка входить нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2, у зв'язку із чим Дніпровським районним судом м. Херсона, з дотриманням вимог ст. 114 ЦПК України було відкрито провадження у справі, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна яке розташоване в Дніпровському районі м. Херсона.

З 30 травня 2013 року Дніпровський районний суд розпочав судовий розгляд справи (а.с. 104).

Встановлення судом під час розгляду справи відсутність спору між сторонами щодо нерухомого майна не може бути підставою для передачі справи, яка тривалий час розглядається судом, до іншого суду.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 січня 2014 року відповідно до ст.311 ЦПК України слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 січня 2014 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: