Рішення № 37160815, 07.02.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: №22-ц/791/ 317/14 Головуючий в І інстанції: Соляник Н.І.

Категорія 27 Доповідач: Слюсаренко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року лютого місяця 07 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого:Радченка С.В.суддів:Вербицької Л.І. Слюсаренко О.В.при секретарі:Герасименко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" про стягнення матеріальних збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

09 вересня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із цивільним позовом , в якому зазначив, що у Новотроїцькому відділенні Херсонської обласної філії ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" було відкрито поточний рахунок на який йому нараховувалася заробітна плата. Працівниками зазначеного банку з його рахунку було викрадено 13 268 грн., що було встановлено вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року .

Зазначає, що внаслідок злочинних дій співробітниками Банку він не може належним чином розпоряджатися коштами, і посилаючись на приписи ст. ст. 525, 526, 625, 1073 ЦК України, просить стягнути 13628 грн. боргу, 4643, 8 грн. річних по договору , 3 % річних у сумі 2786, 28 грн. та компенсацію за знецінення коштів внаслідок інфляції - 8610, 93грн., вказуючи на безпідставність користування банком належними йому коштами протягом 2007 - 2011 років.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з Банку завдані матеріальні збитки за невиконання зобов'язання по договору банківського вкладу, а саме 5 % річних за 7 років користування коштами по договору банківського вкладу у розмірі 4643, 80 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2786, 28 грн., інфляційні втрати за період з 2007-2011 рік у розмірі 8610, 93 грн. , витрати на оплату послуг юрисконсульта в сумі 500 грн. , витрати по сплаті судового збору у розмірі 229, 40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з Банку 5% річних у сумі 4643, 80 грн., 3 % річних від простроченої суми 2786, 2 8 грн., збитків від інфляції в сумі 8610, 93грн, витрат на юридичні послуги в сумі 500 грн. та витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог позивача.

В іншій частині рішення суду не оскаржується і колегією суддів не переглядається.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із доведеності факту безпідставного списання із зарплатного рахунку позивача працівниками банку коштів у розмірі 13268 грн. та заподіяння останньому у зв'язку із цим збитків.

Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у Новотроїцькому відділенні ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" на ім'я ОСОБА_7 був відкритий поточний рахунок для щомісячного зарахування заробітної плати.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлено факт викрадення співробітниками ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" ОСОБА_6 та ОСОБА_9 із поточного рахунку ОСОБА_7 13268 грн., задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на його користь на відшкодування матеріальних збитків 13268 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкода заподіяна працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Аналіз положень статей 1166 та 1172 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтею 1172 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема статей 1058-1060 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 , яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України обов'язкова для судів.

Встановивши за обставинами справи, що з поточного рахунку позивача працівниками Банку було викрадено 13268 грн, стягуючи на користь позивача визначені ним суми, суд першої інстанції виходив із того, що таке є наслідком неналежного виконання Банком зобов'язань за договором та неправомірного користування належними позивачеві коштами.

Однак із матеріалів справи вбачається, що наслідком неповернення Банком позивачу належних йому 13268 грн. є викрадення цих коштів посадовими особами банку, які засуджені за вказаний злочин.

За таких обставин Банк, може нести відповідальність не у зв'язку з невиконанням зобов'язання за поточним рахунком, на який зараховувалась заробітна плата позивачу, на підставі ст. 625, 1073 ЦК Укаїни, а у зв'язку із заподіяною йому шкодою внаслідок викрадення працівниками Банку зазначених коштів під час виконання ними своїх обов'язків.

Підстави відшкодування такої шкоди передбачені ст. 1172 ЦК України, на яку, як на підставу позову позивач не посилався і обставини, передбачені цією нормою права для захисту порушених прав та інтересів, не доводив і такі судом першої інстанції не досліджувалися і не встановлювалися.

Згдіно вимог ст. 11 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір, суд помилково вважав, що спірні правовідносини регулюються нормами ст. 625, 1073 ЦК України і дійшов неправильного висновку про часткове задоволення вимог позивача

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні справи суд неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині стягнення з Банку процентів, інфляційних втрат , судових витрат та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог із зазначених у позові підстав, що не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом прав та інтересів з інших, передбачених законом підстав.

Керуючись ст. 303, 307, п 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України , колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити .

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2013 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_7 5 % річних за 7 років користування коштами по договору банківського вкладу у розмірі 4643, 80 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2786, 28 грн., інфляційні втрати за період з 2007-2011 рік у розмірі 8610, 93 грн., витрати на оплату послуг юрисконсульта в сумі 500 грн. , витрати по сплаті судового збору у розмірі 229, 40 грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення , яким у задоволені зазначених позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: