Постанова № 37162726, 20.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2013 року

справа № 0870/435/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі №0870/435/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів»

до

про

Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області

встановлення відсутності компетенції (повноважень),-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» (далі по тексту - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області (далі по тексту – відповідач), в якому просило встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача проводити розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства ТОВ «Конка Оріхів» за період з квітня 2010 року по червень 2011 року з використанням показника середнього відсотка реалізації алкогольних напоїв та пива в лютому 2011 року. (а.с.2-4)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №0870/435/12. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що чинним законодавством України не передбачено компетенції (повноважень) органів державної податкової служби робити розрахунок зобов'язань збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на підставі середнього відсотку реалізації алкогольних напоїв та пива за один місяць і поширення такого показника на всі перевіряємі податкові періоди.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі №0870/435/12 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя – Садовий І.В.) (а.с.110-111)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що ТОВ «Конка Оріхів» є неналежним позивачем при зверненні до суду із позовною вимогою про встановлення відсутності компетенції (повноважень) ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області, оскільки цей спосіб захисту можливий у компетенційних спорах, тобто спорах між суб’єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі №0870/435/12 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовну заяву. (а.с.115-118)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що в постанові суду відсутні положення закону, яким керувався суд при визначенні того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» є неналежним позивачем при зверненні до суду із позовом про встановлення відсутності компетенції відповідача. Чинним законодавством України не передбачено компетенції (повноважень) органів державної податкової служби робити розрахунок зобов'язань збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на підставі середнього відсотку реалізації алкогольних напоїв та пива за один місяць і поширення такого показника на всі перевіряемі податкові періоди.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 2 вищещезазначеної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено публічно- правові спори, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Визначений у вказаній правовій нормі перелік спорів не є вичерпним.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду із позовними вимогами, змістом яких є встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача-суб’єкта владних повноважень.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача, позивач діяв у відповідності до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, реалізуючи право на звернення до адміністративного суду. Вимоги, що містить адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів», є допустимими у розумінні пункту 6 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши скаргу Акціонерного комерційного банку «Мрія» про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, зазначила, що відповідно до КАСУ адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушується. Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі №21-102во05.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду бере до уваги ту обставину, що суб’єктний склад у вищезазначені справі, розглянутій Верховним Судом України, представлений юридичною особою та суб’єктом владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» є неналежним позивачем, а розгляд вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області можливий лише у спорах між суб’єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління, є такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Відносно суті заявлених позивачем вимог колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області в період з 06 жовтня 2011 року по 16 листопада 2011 року було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 03 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, результати якої оформлено актом перевірки №34/23-34119990 від 23 листопада 2011 року.

Висновками вказаного акту, зокрема, встановлено, що позивачем порушено ст.2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», в результаті чого занижено збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в періоді, що перевірявся на загальну суму 354798 грн.

Відповідач в акті перевірки вказав, що вибірковою перевіркою встановлено, що середній відсоток реалізації позивачем алкогольних напоїв та пива в лютому 2011 року складає 77 відсотків. Позивач заперечує проти розповсюдження відповідачем середнього відсотку реалізації алкогольних напоїв та пива в лютому 2011 року на період з квітня 2010 року по червень 2011 року.

У відповідності до пункту 2 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року №587, контроль за правильністю обчислення збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, повнотою та своєчасністю його сплати до державного бюджету здійснюють органи державної податкової служби відповідно до законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок страховиків - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, розроблених на підставі статті 8 Закону України від 4 грудня 1990 N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), та затверджених наказом ДПА України від 16 липня 2009 N 378, перевірка страховика може бути проведена вибірковим методом за визначений період чи за визначеними операціями, які за результатами проведеного аналізу визнано ризиковими.

Вибірковим методом проведення перевірки є перевірка страховика, яка обмежується вибраним(и) звітним(и) податковим(и) періодом(ами) в межах періоду, за який проводиться перевірка, або вибраними до перевірки ризиковими операціями протягом всього періоду, що перевіряється (за умови, що перевірка лише цих операцій дає змогу оцінити повноту декларування страховиком певних показників декларацій (звітів, інших документів) або в повній мірі перевірити інші питання, що підлягають перевірці).

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені правові норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на якого покладено функцію контролю за правильністю обчислення збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, повнотою та своєчасністю його сплати до державного бюджету, застосувавши вибірковий метод проведення перевірки та визначивши за його допомогою суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, діяв у межах наданих законодавством повноважень.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в адміністративному позові та апеляційній скарзі не наведено доказів помилковості застосування відповідачем вибіркового методу проведення перевірки, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зроблені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 13 березня 2012 року необхідно скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі №0870/435/12 - скасувати.

В позові – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 26 жовтня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна