Ухвала суду № 37160155, 03.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року місто Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючої судді - Лашевича В.М.,

суддів - Паленика І.Г., Жук О.В.,

з участю:

прокурора - Карпука Ю.А.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та частково задоволено скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Литвиненка Д.П. від 23 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Зокрема, зазначену постанову слідчого скасовано, а в частині скарги ОСОБА_3 про винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи його вимоги залишено без задоволення.

В обґрунтування такого рішення суддя суду першої інстанції в своїй постанові зазначив, що на момент порушення кримінальної справи у слідчого були відсутні достатні дані, які б вказували, що в діях ОСОБА_3 містяться ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Зокрема, як відмічено в оскаржуваній постанові судді районного суду, з протоколу № 09/12 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-МЕДІКАЛ» від 30 серпня 2012 року вбачається, що учасником вищевказаного товариства ОСОБА_5 прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ», а, відповідно до наказу № 09/12 від 31 серпня 2013 року, який підписав ОСОБА_6, як директор ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ», ОСОБА_3 цього ж числа звільнено з посади директора вказаного товариства на підставі ст. 41 КЗпП України. Таким чином, як визначив суддя місцевого суду, станом на 31 серпня 2013 року, тобто на момент пред'явлення платіжних доручень, а саме рахунків-фактури № Б2908 та № Б2808, як повернення передоплати за поставлене медичне обладнання відповідно до договору поставки № 0301-12 від 03 січня 2012 року, укладеного з ТОВ «Інтермед», ОСОБА_3 не був службовою особою, уповноваженою на представництво інтересів товариства та керівництво його поточною діяльністю, а організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції виконував директор ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» ОСОБА_6

Не погодившись з таким рішенням судді районного суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а матеріали за скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Литвиненка Д.П. від 23 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

При цьому апелянт вважає, що постанова судді суду першої інстанції є необґрунтованою та винесена із порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. В свою чергу, в обґрунтування законності постанови слідчого прокурор зазначає, що приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України є заява засновника ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» ОСОБА_5 про вчинення директором товариства ОСОБА_3 розтрати майна шляхом зловживання службовим становищем та безпосереднє виявлення працівником правоохоронного органу ознак складу злочину. При цьому апелянт вказує, що підставою для порушення цієї кримінальної справи є достатні дані, що містяться в поясненнях засновника ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» ОСОБА_5, директора ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» ОСОБА_6, головного бухгалтера ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» ОСОБА_7, директора ТОВ «Інтермед» ОСОБА_8, головного бухгалтера ТОВ «Інтермед» ОСОБА_9 та інших матеріалах дослідчої перевірки, проведеної працівниками УБОЗ ГУ МВС України у місті Києві.

Далі автор апеляції стверджує, що під час дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_3, як директор ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ», будучи службовою особою, уповноваженою на представництво інтересів товариства та керівництво його поточною діяльністю, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також будучи уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» в інших установах і організаціях та на розпорядження майном товариства, у тому числі і грошовими коштами, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на розтрату майна, належного зазначеному товариству, шляхом зловживання своїм службовим становищем 31 серпня 2012 року, перебуваючи в приміщенні відділення ПАТ АКБ «Львів» (МФО 352268), пред'явив платіжні доручення, а саме рахунки-фактури № Б2908 та № Б2808, як повернення передоплати за поставлене медичне обладнання відповідно до договору поставки, укладеного з ТОВ «Інтермед». На підставі вищезазначених рахунків ПАТ АКБ «Львів» здійснив перерахування коштів на загальну суму 6300000 гривень з рахунку ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ», при цьому, як зазначає прокурор, відповідно до договору поставки сума передоплати за товар становила 4713046 гривень.

Тому автор апеляції наполягає, що за результатами перевірки було встановлено реальність конкретної події злочину та в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції та просили залишити постанову судді суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали судової справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час розгляду апеляційним судом даної справи набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року (надалі КПК України).

Відповідно до п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, апеляційні скарги у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності новим КПК України, подаються і розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим КПК України, тобто в порядку КПК України (1960 року).

За змістом ст. 382 КПК України (1960 року), апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2012 року слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Литвиненком Д.П. було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з даною постановою слідчого, захисник ОСОБА_1 22 листопада 2012 року в інтересах ОСОБА_3, а останній сам 20 грудня 2012 року звернулись до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргами в порядку ст. 236-7 КПК України (1960 року), в яких вказали на незаконність постанови слідчого та винесення її за відсутності приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України (1960 року), приводами і підставами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України (1960 року), справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

У відповідності до ст. 236-8 КПК України (1960 року), розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати та заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Матеріалами судової справи встановлено, що при розгляді скарги на постанову слідчого про порушення кримінальної справи місцевий суд, відповідно до зазначених вимог закону, заслухав пояснення ОСОБА_3, думку прокурора, дослідив матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, і прийшов до правильного висновку, що на момент порушення кримінальної справи у слідчого не було приводів та підстав до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зокрема, суд першої інстанції ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України (1960 року) при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 і дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності. При цьому районний суд, обґрунтовано вказавши на відсутність даних для порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи, свої висновки досить переконливо виклав в мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.

Так, в оскаржуваній постанові судді вмотивовано викладено, що у слідчого не було підстав та приводів до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Зокрема, з тексту постанови слідчого вбачається, що ОСОБА_3, як директор ТОВ «ІС-Медікал», будучи службовою особою, уповноваженою на представництво інтересів товариства та керівництво його поточною діяльністю, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також будучи уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ «ІС-Медікал» в інших установах і організаціях на розпорядження майном товариства, в тому числі і грошовими коштами, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на розтрату майна, належного зазначеному товариству, шляхом зловживання своїм службовим становищем, 31 серпня 2012 року пред'явив платіжні доручення, а саме рахунки фактури № Б2908 та № Б2808, як повернення передоплати за поставлене медичне обладнання відповідно до договору поставки № 0301-12 від 03 січня 2012 року, укладеного з ТОВ «Інтермед». На підставі вищезазначених рахунків ПАТ АКБ «Львів» здійснив перерахування коштів на загальну суму 6300000 гривень з рахунку ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» на рахунок ТОВ «Інтермед». При цьому, відповідно до договору поставки, сума передоплати за товар становила 4713046 гривень.

Однак, в матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, міститься протокол № 09/12 загальних зборів учасників ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» від 30 серпня 2012 року, відповідно до якого учасником вказаного товариства ОСОБА_5 прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ». Крім того, в цих же матеріалах є наказ № 09-12 від 31 серпня 2012 року за підписом директора ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_3 з посади директора зазначеного товариства на підставі ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, суддя суду першої інстанції правильно встановив, що станом на 31 серпня 2013 року, тобто на момент пред'явлення платіжних доручень, а саме рахунків-фактури № Б2908 та № Б2808, як повернення передоплати за поставлене медичне обладнання відповідно до договору поставки № 0301-12 від 03 січня 2012 року, укладеного з ТОВ «Інтермед», ОСОБА_3 не службовою особою, уповноваженою на представництво інтересів товариства та керівництво його поточною діяльністю і не виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а директором ТОВ «ІС-МЕДІКАЛ» був ОСОБА_6

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що постанова судді суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а відтак жодні правові підстави для задоволення апеляції та скасування постанови судді районного суду відсутні.

Керуючись п. 15 розділу ХІ «Перехідних Положень» КПК України та ст. ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року), колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та частково задоволено скаргу ОСОБА_3 і скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Литвиненка Д.П. від 23 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення.

СУДДІ:

_______ ___ ____

ЛашевичВ.М. Паленик І.Г. ЖукО.В.

Справа №10/796/8/2014 Категорія КК: ст. 236-8 КПК УкраїниГоловуючий у суді першої інстанції - Мирошниченко О.В. Доповідач: Лашевич В.М.