Постанова № 37152623, 11.02.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 р. Житомир справа № 806/7344/13-a

категорія 10.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Житомирі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1732,80 грн.,-

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла за липень-грудень 2010 року включно в розмірі 1732,80 грн.

Представник позивача просив справу розглянути в письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином. Надав до суду чергову заяву з проханням розгляд справи відкласти до отримання відповідей та пояснень з Міністерства соцзахисту України.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд визнає причину неявки відповідача неповажною та вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, із змінами і доповненнями у редакції, що діяла станом на 01.07.2010 року (далі - Законом).

Відповідно до статті 20 Закону страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI, підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону викладено в такій редакції - фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Закон набрав чинності 17 липня 2010 року. До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, відповідно до якої фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Зміни, що відбулися у законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб-підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження та несплати сум страхових внесків за ІІІ-IV квартал 2010 року.

Згідно довідки-розрахунку від 07.11.2013 року № 25536/03 заборгованість по страхових внесках ОСОБА_1 становить1732,80 грн. (а.с.5).

Позивачем відповідачу направлялася вимога № Ф-205 від 17.10.2012 року на суму боргу 1732,80 грн. (а.с.6).

Відповідач своїм правом на оскарження у встановленому законом порядку вказаної вимоги не скористався, тому заборгованість у сумі 1732,80 грн. вважається узгодженою.

Згідно ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин), у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч.4 ст.94 КАС України не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.71, 86, 94, 183-2, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області 1732,80 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків за липень- грудень 2010 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Панкеєва