Постанова № 37152620, 06.02.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 р. Житомир справа № 806/297/14 час прийняття: 12 год. 45 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О. Г. ,

за участі секретаря - Слісарчука Б.Я.,

за участі представника позивача Ратушного С.М.,

за участі представника відповідача Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012202 від 13.01.2014 року,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" звернулось до суду з позовом в якому просить визнання неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000012202 від 13.01.2014 року. В обгрунування позовних вимог зазначило, що підприємством на запит податкового органу надано розрахункові та платіжні первинні документи на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Райкор» за період листопад 2012 року. Вказало, що порушення, зазначені в акті перевірки є безпідставними, а тому спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Агрофармак" за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2013 року №4061/22-02/13564744 (а.с.6-10).

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 4 квартал 2012 рок на 10500,00 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Райкор".

На підставі вказаного акту Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014 року №0000012202, у зв"язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 13125,00 грн. в тому числі 10500,00 грн. - за основним платежем, 2625,00 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

Суд не погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про відсутність об"єкта оподаткування податком на додану вартість та заниження позивачем податку на додану вартість у листопаді 2012 року, згідно акту перевірки, стало надання підприємством на запит контролюючого органу документів, на підставі яких перевіркою встановлено відсутність об"єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника за листопад 2012 року, не знаходження підприємства-постачальника за податковою адресою згідно акта ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Крім того, зазначено, що підприємством не надано до перевірки документів, які б могли підтвердити транспортування товарів, сертифікатів відповідності на придбаний товар.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області напралено ТОВ "Агрофармак" обов"язковий письмовий запит від 09.09.2013 року №10265/10/22-5 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ "Райкор" за IV квартал 2012 року (а.с.21-22).

На вказаний запит підприємством згідно супровідного листа від 23.09.2013 року №2-09-13 (а.с.25) надано контролюючому органу комплект документів завірених належних чином по взаємовідносинах з ТОВ "Райкор" за IV квартал 2012 року, а саме: договір № 54 з ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; платіжне доручення №75, 76 від 09.11.2012 року; рахунок № 607 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; видаткову накладну № 607 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; податкову накладну № 607 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; податкову накладну № 608 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; рахунок № 608 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; видаткову накладну № 608 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; відомість за дебетом і кредитом рахунку 631; акт на списання від 31.12.2012 року; акт на списання від 01.04.2013 року; акт на списання від 01.07.2013 року; акт на списання від 01.10.2013 року. Надання позивачем зазначених документів, актом перевірки не спростовується.

В акті перевірки зазначено, що надані до перевірки рахунки на оплату товару від 09.11.2012 р. № 607, 608 та видаткові накладні від 09.11.2012 р. за № 607, № 608 від ТОВ «Райкор» не містять розшифрованих підписів особи, що відвантажила товар, та особи, яка прийняла вказаний товар на ТОВ «Агрофармак», що не дає змоги підтвердити, що особа, яка прийняла товар є дійсно працівником ТОВ «Агрофармак».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки видаткових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту, лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Судом встановлено, що здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Райкор» у спірному періоді підтверджено належним первинними документами, якими зафіксовано факти здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд не бере до уваги висновки акту перевірки щодо формальних недоліків зазначених видаткових накладних.

Судом також встановлено, що податкові накладні заповнені у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки товаро-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, а також інших документів які б могли підтвердити транспортуваня товарів, а тому підприємством не доведено факт транспортування товару.

Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності ТТН. Адже сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Аналогічно суд зазначає, що сертифікати відповідності не є первинними документами бухгалтерського обліку, які платник податків зобов`язаний зберігати протягом встановленого податковим законодавством терміну з метою підтвердження сум податкового кредиту або податкових витрат.

За таких обставин, зазначені висновки акту перевірки не грунтуються на законних підставах.

Статею 22 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як свідчать обставини справи, для підтвердження факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Райкор» на запит податкового органу позивачем надані в повному обсязі первинні бухгалтерські документи і податкові накладні, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Придбання товару відображено в бухгалтерському обліку позивача у відповідних відомостях по рахунках 201, 631, що підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку.

Товар використаний при виробництві (фільтрації) готової продукції - ефірної олії, тобто в господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, що підтверджується актом на списання від 31.12.2012 року, актом на списання від 01.04.2013 року, актом на списання від 01.07.2013 року, актом на списання від 01.10.2013 року (а.с.14-17).

Постачальник позивача - ТОВ «Райкор» на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних позивачу був зареєстрований платником ПДВ, мав свідоцтво платника ПДВ та індивідуальний податковий номер.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Райкор», податкова інспекція обумовлює висновками за актом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Райкор» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2012 року. Однак, відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача не є імперативною ознакою протиправності діяльності позивача і його контрагента та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних між ними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що контрагент позивача - ТОВ «Райкор» відсутній за своїм місцезнаходженням, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання матеріалів у спірного постачальника ТОВ «Райкор».

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000012202 від 13.01.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області шляхом безспірного списання із рахунка Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 11 лютого 2014 р.