Рішення № 3714546, 18.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.09 р. Справа № 28/59

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопромпідшипник”, м.Харків, код ЄДРПОУ 31151565

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Агрегат”, м. Слов`янськ, код ЄДРПОУ 00238629

про стягнення 5650грн.27коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автопромпідшипник”, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Агрегат”, м. Слов`янськ про стягнення 5650грн.27коп., яка складається з суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 5062 грн. 94 коп., пені в розмірі 516грн.67коп., 3% річних в розмірі 70грн.66коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару №824 від 24.06.2008р., рахунок-фактуру №1509091 від 15.09.2008р., накладну №1609033 від 16.09.2008р., довіреність на отримання ТМЦ №124 від 16.09.2008р., лист-вимогу №64 від 16.02.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.04.2009р. порушив провадження у справі № 28/59 та призначив її розгляд на 27.04.2009р.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 84307, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Відродження, буд. 1.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.05.2009р. юридичною адресою відповідача є: Донецька область, м.Слов’янськ, вул. Відродження, буд. 1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача надійшов лист № 2 від 27.04.2009р. про розглядання справи без його участі. Клопотання позивача задоволено.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

24.06.2008р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Автопромпідшипник”, м. Харків та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Агрегат”, м. Слов`янськ укладений договір поставки товару №824 (договір), відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на нижчевикладених умовах підшипники, ремні приводні, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети та іншу продукцію в кількості та за цінами, зазначеними в узгоджених рахунках (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору загальна сума договору визначається як вартість товару, переданого постачальником у відповідності до узгоджених рахунків до даного договору.

Даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008р. У разі, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 15 календарних днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк один рік (п.п.7.1, 7.2 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки товару №824 від 24.06.2008р.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, товар поставляється на умовах FCA – м.Харків, у відповідності до ІНКОТЕРМС-2000. При необхідності за згодою сторін можуть бути обумовлені інші умови поставки. Право власності переходить при передачі товару покупцю та супроводжувальної документації на партію товару.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції загальною вартістю 4 416грн.00коп., що підтверджується накладною№1609033 від 16.09.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеної продукції підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вказаній вище накладній в графі „получил” та довіреністю на отримання ТМЦ №124 від 16.09.2008р.

Таким чином, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.3.1 договору, покупець здійснює оплату кожної партії товару за відповідним рахунком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку дії рахунку або протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту передачі товару.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 1509091 від 15.09.2008р. на суму 4416 грн. 00 коп., враховуючи те, що накладна №1609033 від 16.09.2008р. містить посилання на рахунок-фактуру № 1509091 від 15.09.2008р., суд вважає що відповідач отримав рахунок-фактуру разом з товаром.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, на момент подання позовної заяви відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 4 416грн.00коп.

У зв`язку з зазначеним, позивачем на адресу відповідача направлений лист №64 від 16.02.2009р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості (докази направлення листа наявні в матеріалах справи). Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати продукції не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 4 416грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлену продукцію, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 4 416грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопромпідшипник”, м. Харків в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 416грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 договору встановлено, що за порушення зобов`язань по оплаті товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 516грн.67коп. за період прострочення з 24.09.2008р. по 06.04.2009р.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином суд вважає, що період нарахування пені повинен бути з 24.09.2008р. по 24.03.2009р.

Але, здійснивши перерахунок пені за період з 24.09.2008р. по 24.03.2009р., суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума пені в розмірі 516грн.67коп. підлягає задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 646грн.94коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 70грн.66коп. за період прострочення з 24.09.2008р. по 06.04.2009р.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”,суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 70грн.66коп. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, та з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р., суд встановив, що позивач невірно розраховував інфляційні витрати, а саме помилково при розрахунку включив індекс інфляції за вересень2008р. та квітень2009р., невірно вказав індекс інфляції за березень 2009р.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в сумі 513грн.03 коп. за період з жовтня 2008 р. по квітень 2009р.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов`язані зі стягненням коштів, відсутній зв`язок між заходом забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і предметом позовної вимоги.

Також відповідачем було заявлено у позовній заяві клопотання про зобов`язання відповідача надати інформацію про відкриті рахунки в банківських установах.

Суд ухвалами від 13.04.2009р. та 27.04.2009р. зобов’язував відповідача надати відповідні данні.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопромпідшипник”, м.Харків до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Агрегат”, м. Слов’янськ задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Агрегат” (за адресою: 84105, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Відродження, 1, р/р 2600734501 у філії АБ „Енергобанк” у м. Слов`янську, МФО 335690; код ЄДРПОУ 00238629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопромпідшипник” (61052, м. Харків, вул.Дмитрівська, 20, р/р 26007035619800 в АКІБ „УКРСІББАНК” м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31151565) суму основного боргу в розмірі 4416грн.00коп., пеню 516грн.67коп., 3% річних в розмірі 70грн.66коп. та інфляційні витрати в розмірі 513грн.03 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 99грн.58коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115грн.20коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 18.05.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя