Рішення № 3714553, 28.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.09 р. Справа № 15/104

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський лікеро–горілчаний завод–плюс” м. Артемівськ (код ЄДРПОУ 31049491)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа „Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення основного боргу в сумі 13955,97 грн., інфляції в сумі 782,68 грн., пені у розмірі 925,24 грн., 3% річних в сумі 115,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Болобан В.Г. за довіреністю № 58 від 09.01.2009 р.

від відповідача: Шкляров І.О. за довіреністю б/н від 12.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський лікеро–горілчаний завод–плюс” м. Артемівськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа „Сарепта” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 13955,97 грн., інфляції в сумі 782,68 грн., пені у розмірі 925,24 грн., 3% річних в сумі 115,65 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/104, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. сторони уклали договір постачання № 333, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставити товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що строк поставки товару встановлюється у замовленні покупця. Також замовлення покупця повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатися попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання товару у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail). Копії замовлень, підписані постачальником і спрямовані покупцю по факсу, можуть бути використані як письмові докази у суді.

Згідно п. 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, остаточно визначаються у товарній (товарно–транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Відступ у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця, завіреною печаткою.

Відповідно до п. 2.6 договору постачальник зобов’язаний надати разом з кожним видом товару наступні документи: товару накладну, товарно–транспортну накладну, податкову накладну.

Згідно п. 5.3 договору ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами специфікації (прайс–листів).

Відповідно до п. 5.5 договору покупець перераховує кожні 30 календарних днів на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Згідно п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору постачання № 333 від 01.10.2008 р. в період з 07.11.2008 р. по 04.12.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (горілчані напої) на загальну суму 13955,97 грн. за видатковими накладними: № 1АЗЦ004434 від 07.11.2008 р. на суму 1945,98 грн., № 1АЗЦ004432 від 07.11.2008 р. на суму 1638,78 грн., № 1АЗЦ004433 від 07.11.2008 р. на суму 789,66 грн., № 1АЗЦ004429 від 07.11.2008 р. на суму 1427,58 грн., № 1АЗЦ004430 від 07.11.2008 р. на суму 1190,22 грн., № 1АЗЦ004431 від 07.11.2008 р. на суму 672,00 грн., № 1АЗЦ004761 від 04.12.2008 р. на суму 1454,91 грн., № 1АЗЦ004760 від 04.12.2008 р. на суму 1341,51 грн., № 1АЗЦ004766 від 04.12.2008 р. на суму 1174,11 грн., № 1АЗЦ004765 від 04.12.2008 р. на суму 2348,22 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 13955,97 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки, а також товарно–транспортними накладними, податковими накладними. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

З пояснень позивача вбачається, що специфікації до договору, рахунки на оплату та довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей відсутні, оскільки п. 2.4 договору передбачено, що ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, остаточно визначаються у товарній (товарно–транспортній) накладній. Обов’язок постачальника виставляти покупцю рахунок, а також обов’язок покупця приймати отриманий товар за довіреністю сторонами в договорі № 333 від 01.10.2008 р. не встановлений. Стосовно замовлень на постачання товару позивач пояснив, що вони надавалися в електронному вигляді на підставі п. 2.2 договору, та надав до суду завірені власною печаткою друковані варіанти електронних замовлень. Вказані замовлення повністю відповідають вимогам п. 2.2 договору.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач станом на день подачі позову до суду оплату отриманого за договором постачання товару не здійснив. Вказане позивач підтверджує довідкою ТОВ КБ „УФС” № 012/724–1 від 30.03.2009 р., оригінал якої доданий до позову. Згідно даної банківської довідки будь–які надходження грошових коштів від відповідача на поточний рахунок позивача за період з 01.10.2008 р. по 27.03.2009 р. відсутні.

Позивач надав до суду завірену копію акту звірки розрахунків між сторонами за період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 13955,97 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому згідно ст. 36 ГПК України приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Вважаючи, що відповідач порушив п. 5.5 договору щодо здійснення оплати протягом 30 календарних днів з дати прийняття товару, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 163 від 06.05.2009 р. на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач згідно видаткових накладних поставив йому товар на загальну суму 13955,97 грн. та підтверджує факт укладення між сторонами договору № 333 від 01.10.2008 р., але проти позовних вимог заперечує тим, що поставка товару позивачем в спірний період здійснювалася не на підставі договору № 333 від 01.10.2008 р., а на підставі накладних (позадоговірна поставка), про що свідчить, нібито, відсутність замовлень на поставку товару. Тому застосування позивачем пунктів договору № 333 від 01.10.2008 р. стосовно строку оплати поставленого товару та застосування штрафних санкцій за порушення такого строку відповідач вважає безпідставним.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки в усіх видаткових накладних підставою поставки вказаний спірний договір № 333 від 01.10.2008 р., а в усіх податкових накладних цей же договір зазначений як умова поставки.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі постачання № 333 від 01.10.2008 р. сторони передбачили тридцятиденний строк оплати товару, який обчислюється від дати його отримання, тобто від дати накладної. Виходячи з того, що товар за видатковими накладними № 1АЗЦ004434, № 1АЗЦ004432, № 1АЗЦ004433, № 1АЗЦ004429, № 1АЗЦ004430, № 1АЗЦ004431 був отриманий відповідачем 07.11.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 08.11.2008 р. по 07.12.2008 р., а вже з 08.12.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару. За видатковими накладними № 1АЗЦ004761, № 1АЗЦ004760, № 1АЗЦ004766, № 1АЗЦ004765 товар був отриманий відповідачем 04.12.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 05.12.2008 р. по 03.01.2009 р., а вже з 04.01.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 13955,97 грн. у встановлений договором постачання № 333 від 01.10.2008 р. строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 925,24 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу окремо по видатковим накладним інфляцію в сумі 782,68 грн. та 3% річних в розмірі 115,65 грн. (розрахунок доданий до позову).

27.05.2009 р. позивач надав до суду новий розрахунок боргу, який по суті є збільшенням позовних вимог. Але при цьому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 925,24 грн., інфляцію в розмірі 782,68 грн., 3% річних в сумі 115,65 грн., тобто ті суми, що були первісно заявлені в позовній заяві. Вказані розрахунки суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав первісні позовні вимоги.

Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 925,24 грн., інфляції в розмірі 782,68 грн., 3% річних в сумі 115,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа „Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; розрахунковий рахунок 2600912620 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський лікеро–горілчаний завод–плюс” (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Червоноармійська, 43; код ЄДРПОУ 31049491; поточний рахунок 26008001000024 в ТОВ КБ „Український фінансовий світ” м. Донецьк, МФО 377777) суму 15779,54 грн. (а саме: основний борг на суму 13955,97 грн., інфляцію в сумі 782,68 грн., пеню у розмірі 925,24 грн., 3% річних в сумі 115,65 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 157,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

У судовому засіданні 28.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.