Ухвала суду № 37136801, 13.02.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/666/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ушатий І.Г.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Воробйової І.А.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» (далі-Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 24 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 73 500 грн. на строк до 25 вересня 2023 року зі сплатою 22 % річних. Кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_5, яка зобов'язалася відповідати перед Банком за виконання обов'язків позичальника як солідарний боржник. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконав, у зв'язку з чим судовим рішенням від 21 жовтня 2009 року з боржника і поручителя солідарно була стягнута заборгованість у загальній сумі 82 234, 60 грн., визначена станом на 14 серпня 2009 року.

Посилаючись на те, що після ухвалення попереднього судового рішення дія кредитного договору не була припинена, договір не розірвано, а тому станом на 29 жовтня 2013 року утворилась нова заборгованість в сумі 49 490, 53 гривень, із яких прострочена заборгованість за відсотками 49 064,80 грн., строкова заборгованість за відсотками 425, 73 грн., просив про задоволення позову.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № 13-2224-098K від 24.09.2008р. в сумі 49 490,53 грн., а також 494,91 грн. компенсації судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянти зазначають, що судом неправильно застосовані ст.ст.257,267 ЦК України і заборгованість за відсотками стягнута судом без урахування строку позовної давності, незважаючи на відповідну заяву відповідачів.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а боржник не здійснив оплату по нарахованим процентам, у результаті чого утворилась заборгованість. При цьому в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам діючого законодавства і зібраним у справі доказам.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судом установлено, що 24 вересня 2008 року Банк уклав з ОСОБА_4 договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 73 500 грн. на строк до 24 вересня 2023 року зі сплатою 22 % річних. Зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечене порукою на підставі договору поруки від 24 вересня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_5 (а.с.5-8).

ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором не виконав й допустив заборгованість, у зв'язку з чим судовим рішенням від 21 жовтня 2009 року з боржника і поручителя стягнуто солідарно 82 234,60 грн. заборгованості, визначеної станом на 14 серпня 2009 року, із яких 71 008,95 грн. - за кредитом, 6 816,13 грн. - за відсотками і 4 409,52 грн. - пені (а.с.12-13).

Ухвалою суду від 19 березня 2012 року за заявою боржника і поручителя виконання вказаного судового рішення було розстрочено на один рік (а.с.14).

На виконання вказаних судових рішень і умов кредитного договору ОСОБА_4 щомісячно вносив платежі, розмір яких визначався останнім на власний розсуд, які спрямовувалися на погашення стягнутих судом відсотків, пені і тіла кредиту. Відповідно до витягу із особистого рахунку позичальника останній платіж на погашення стягнутого судом боргу був внесений у жовтні 2013 року. Після ухвалення попереднього судового рішення Банк продовжував нараховувати щомісячні проценти на залишок кредиту у відповідності з умовами договору і з урахування сум, які вносилися позичальником на погашення стягнутої заборгованості. За період з 14 серпня 2009 року по 29 жовтня 2013 року утворилася заборгованість зі сплати відсотків у загальній сумі 49 490,53 грн. (а.с.3-4).

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, зазначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке було виконано боржником майже через чотири роки після його ухвалення, не припинило правовідносин сторін кредитного договору, воно не звільнило останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавило кредитора права на отримання сум, передбачених умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини сторін за кредитним договором не припинені, а рішення суду від 21 жовтня 2009 року не звільнило боржника і поручителя від обов'язків сплатити Банку проценти, нараховані за спірний період часу.

Посилання апелянтів на пропуск Банком строку позовної давності являються безпідставними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частинами 1 п.1, 2,3 статті 263 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання на підставах, встановлених законом. У разі виникнення відповідних обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Зважаючи на те, що боржник визнавав свої боргові зобов'язання за кредитним договором, щомісячно вносив платежі на погашення заборгованості за кредитом, звертався до суду з вимогами про розстрочення виконання судового рішення на один рік, які судовою ухвалою від 13 березня 2012 року були задоволені, тобто вчиняв дії, які відповідно до ст.ст. 263,264 ЦК України як зупиняли, так і переривали перебіг строку позовної давності, останній платіж за договором був внесений у жовтня 2013 року, а позов до суду пред'явлений у листопаді 2013 року, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції строків позовної давності являються безпідставними.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2013 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: