Ухвала суду № 37132712, 13.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/2728/12 Головуючий у І інстанції Колодко Л.В.Провадження № 22-ц/780/1089/14 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 50 13.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про примусове стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати йому, як звільненому працівникові належних сум, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача належну йому грошову суму за час роботи на підприємстві, розмір вихідної допомоги, коштів проведеної індексації за 2011 та 2012 роки, коштів з перерахунку компенсації за невідбуті відпустки з урахуванням змін до нарахування заробітної плати, пов'язаної з проведенням індексації. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на свою користь з 27.04.2012 року по 11.12.2012 року всього за 228 календарних днів, тобто за весь час затримки проведення повного розрахунку кошти в сумі 29 090 грн. 13 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 23.04.2002 року по 27.04.2012 року він працював на посаді директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України та був звільнений з роботи на підставі розпорядження першого заступника голови ВФСТ «Колос» АПК України № 20-К від 27.04.2012 року по ст.40 п.2 КЗпП України. При цьому відповідачем в порушення вимог ст.116 КЗпП України не були виплачені в повному обсязі належні йому кошти при звільненні, а тому відповідно до ст.117 КЗПП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за кожен день прострочення виплати належних йому сум при звільненні.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від

6 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 2256,00 грн., а на користь держави 229,40грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивача з роботи 27 квітня 2012 року відповідач не виплатив йому всі суми належні при звільненні. Після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок 15 червня 2012 року відповідач виплатив йому частину розрахункових в сумі 14037,42грн. (компенсація за невикористані відпустки та заробітна плата за квітень), а 11 грудня 2012 року виплатив грошову суму 3636,21грн., провівши повний розрахунок.

Посилаючись на те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із виплати розрахункових сум при звільненні відповідачем були частково задоволені, з врахуванням загальної суми за весь період затримки розрахунку при звільненні - 178 днів, яка становить 23 787грн.92коп., суд відповідно до ст.117 КЗПП України з урахуванням спірної суми вихідної допомоги 2256,42грн., на яку мав право позивач, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, визначив розмір відшкодування в сумі 2256грн.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Відповідно до ст.116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і підприємство об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України перебували в трудових правовідносинах з 23 квітня 2002 року по 27 квітня 2012 року.

27 квітня 2012 року розпорядженням першого заступника голови Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України ОСОБА_1 звільнено з посади директора санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» за п.2 ст.40 КЗПП України.

Встановлено і визнається сторонами, що ОСОБА_1 в день звільнення не працював, вимогу до відповідача про розрахунок пред'явив 15 червня 2012 року (а.с.5).

15 червня 2012 року відповідач виплатив позивачу частину розрахункових в сумі 14037,42грн. (компенсація за невикористані відпустки та заробітна плата за квітень). (а.с.40).

Станом на 15 червня 2012 року, тобто після виплати частини розрахункових, заборгованість відповідача по виплаті розрахункових становила 2256,42грн. - вихідна допомога.

Платіжним дорученням №14 від 10 грудня 2012 року відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 залишок розрахункових коштів в сумі 3636,21грн., з яких 2256,42грн. становить вихідна допомога та 1379,79грн. розрахункова сума за час затримки розрахунку при звільненні.

Вказані кошти надійшли на рахунок позивача 11 грудня 2012 року.

Судом правильно визначено період затримки розрахунку при звільненні з 16 червня 2012 року (наступний день після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок) по 11 грудня 2012 року (день проведення повного розрахунку), що становить 178 днів.

Врахувавши вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 8.02.1995 року судом вірно встановлена загальна сума за весь період затримки розрахунку при звільненні, яка складає 23 787,92грн.

Обгрунтовано судом зазначено про те, що вказана сума більшу ніж у 10 разів перевищує розрахункову суму 2256,42грн., яка не була виплачена при звільненні.

Згідно із ст.117 КЗПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Врахувавши вимоги ст.117 КЗПП України, роз'яснення, надані в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», обставини справи, за якими вимоги працівника про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню, суд обґрунтовано застосував принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на те, що суд помилково застосував положення ст.117 КЗПП України і визначив середній заробіток не за весь час затримки а на свій розсуд, не врахувавши при цьому, що спору між ним і відповідачем про розмір належних до виплати розрахункових сум при звільненні не було є необґрунтованими із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи представники відповідача позов не визнали, в запереченнях на позовну заяву оспорювали розрахункові суми, належні ОСОБА_1 при звільненні. (а.с.23-25). Вказана обставина підтверджується також тим, що 15.06.2012 року відповідач виплатив позивачу частину розрахункових в сумі 14 037,42грн.

Інші доводи апелянта на те, що суд неправильно визначив період затримки розрахунку при звільненні, вважаючи, що початком перебігу вказаного строку є наступний день після звільнення позивача з роботи, з врахуванням чого період затримки становить 228 днів не заслуговують на увагу із наступних підстав.

Встановлено, що в день звільнення 27 квітня 2012 року ОСОБА_1 не працював. Ця обставина визнана сторонами і відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Суд встановив, що з 26 квітня 2012 року ОСОБА_1 згідно графіку відпусток перебував у щорічній відпустці тривалістю 31 день. (а.с.41).

Вимогу про розрахунок позивачем пред'явлено 15 червня 2012 року.

За вказаних обставин з врахуванням ст.116 КЗПП України суд вірно визначив, що початком перебігу часу затримки розрахунку при звільненні є 16 червня 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від

6 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: