Рішення № 3713205, 21.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.09 р. Справа № 7/50

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж м. Маріуполь

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення інфляційних у сумі 86 008 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 7872 грн. 39 коп., пені у сумі 52 916 грн. 29 коп.

За участю представників:

від позивача: Кабанова Л.О. - дов.

від відповідача: Воробйова О.О.- дов.

У судовому засіданні 23.04.2009р., в порядку ст.77 ГПК України оголошено перерву до 30.04.2009р.

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі СО Приазовських електричних мереж м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення суми інфляційних у розмірі 86 008 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 7872 грн. 39 коп., пені у сумі 52 916 грн. 29 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області №37/91 від 17.06.2008р., лист №1942 від 17.07.2008р.; розрахунки суми заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних; лист №977 віл 04.04.2008р.; постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2008р. по справі 37/91; платіжні доручення №0162 від 23.01.2008р., №0163 від 23.01.2008р., №2379 від 28.08.2008р., № 2371 від 28

За клопотанням позивача б/н від 23.03.2009р. та від 23.04.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи, у тому числі договір про постачання електричної енергії №10/2031 від 01.01.2004р.

Відповідач у відзиві від 23.03.2009р., від 23.04.2009р. та у судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що сума заборгованості була раніше стягнута за рішенням суду №37/91 не була погашеною відповідачем своєчасно з вини позивача, вважає відсутнім у позивача права на стягнення заявлених сум.

У судовому засіданні 07.04.2009р. відповідач повідомив суд про той факт, що для нарахування пені за січень 2008р. на час розгляду справи №7/50 сплив строк позовної давності та просить застосувати такий строк позовної давності. Позивач проти застосування строку позовної давності щодо стягнення пені заперечив.

Відповідач у поясненнях б/н від 23.04.2009р. зазначив, що за рішенням суду №37/91 з відповідача стягнуто 1 080 426, 32 грн. боргу за активну електроенергію за січень – лютий 2008р., 9 402, 95 грн. 3% річних за період до 31.05.2008р., 66 475, 17 грн. пені за період до 31.05.2008р., 11 563, 00 державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. До вказаних пояснень відповідача надав свій розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №10/2031 від 01.01.2004 року (далі по тексту договір), строком дії до 1 січня 2005 року, який вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язувався постачати електричну енергію для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 року №4/24-557зі змінами, внесеними рішенням від 23.03.2007 року №5/8-181, було створено комунальне підприємство „Вода Донбасу” шляхом перетворення державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” м. Донецьк. Комунальне підприємство „Вода Донбасу” є правонаступником прав та обов’язків державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” м. Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №37/91 від 17.06.2008р., що набуло законної чинності 27.06.2008р., були задоволені позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж м. Маріуполь щодо стягнення з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 1080426 грн. 32 коп., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9402 грн. 95 коп., суми пені за несвоєчасну оплату електричної енергії в розмірі 66475 грн. 17 коп.

Відповідно до рішення господарського суду донецької області №37/91 позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” задоволені у повному обсязі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст.598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом до суду по справі №7/50 відповідач взяті на себе зобов'язання за договором постачання електричної енергії не виконав та не сплатив вартість спожитої за договором №10/2031 від 01.01.2004 року електроенергії. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття рішення господарським судом Донецької області по справі №37/91 від 17.06.2008 року та звернення його до примусового виконання, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 “Припинення зобов’язань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача з посиланням на статтю 604 Цивільного кодексу України про заміну зобов’язання за договором №10/2031 від 01.04.2004 року зобов’язанням за рішенням суду по справі №37/91 від 17.06.2008р. судом не приймаються, оскільки ця стаття передбачає припинення зобов’язання за домовленістю сторін шляхом заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), а не за рішенням суду, яке за статтею 45 Господарського процесуального кодексу України приймається іменем України за матеріалами справи в не залежності від домовленості сторін за договором та є обов'язковим до виконання на усій території України.

Припинення зобов’язання врегульовано главою 50 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, враховуючи той факт, що погашення відповідачем стягнутої за рішенням суду заборгованості за спожиту активну електричну енергії на загальну суму 1 080 426, 32 грн. не відбулося до теперішнього часу, позивач нарахував відповідачу за період з 01.06.2008р. по 29.08.2008р. інфляційні у сумі 86 088 грн. 93 коп. та з 01.06.2008р. по 29.08.2008р. 3% річних у сумі 7 872 грн. 39 коп.

Згідно розрахунку відповідача, період нарахування 3% та річних є меншим, складає з 01.06.2008р. по 28.08.2008р., сума 3% річних складає 7 860 грн. 65 коп., сума інфляційних – 86 088 грн. 93 коп.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням дат отримання рахунків на сплату та дат оплати суми заборгованості, які відповідно складають: 3% річних – 7 822 грн. 36 коп., інфляційні – 86 088 грн. 93 коп. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 52 916 грн. 29 коп. пені, яка нарахована на суму боргу за січень-лютий 2008р. за період з 01.06.2008р. по 29.08.2009р.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього пені у сумі 52 916 грн. 29 коп., надав свій розрахунок суми пені, відповідно до яка пеня складає 3 535 грн. 11 коп.

Пеня перерахована судом відповідно до умов чинного законодавства, з урахуванням дат отримання рахунків на сплату та дат оплати суми заборгованості та складає у загальному розмірі 52 773 грн. 77 коп., у тому числі 32 018, 61 грн. – на суму боргу за січень 2008р., 20 755, 16 грн. на суму боргу за лютий 2008р.

Відповідач, посилаючись на часткове пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення суми пені (1 рік), вважає, що строк пред’явлення вимоги щодо стягнення суми пені, нарахованої на суму боргу за січень 2008р. сплив та просить застосувати такий строк позовної давності.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Право на пред’явлення вимоги у позивача виникло через 5 календарних днів після отримання відповідачем рахунків на сплату за спожиту електричну енергію за січень-лютий 2008р. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідач отримав рахунок на сплату за січень 2008р. 01.02.2008р.

Таким чином, 06.02.2008р. позивач вже знав про порушення його прав. Отже, перебіг позовної давності у цій справі в частині нарахування суми пені на заборгованість за січень 2008р. почався саме 06.02.2008р. та сплив відповідно 06.02.2009р., тоді як позивач звернувся до суду з вимогою стягнути вищезазначену пеню лише 03.03.2009р., про що свідчить штемпель господарського суду Донецької області про одержання вхідної кореспонденції.

Згідно п.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для пред’явлення вимоги щодо стягнення пені нарахованої на суму заборгованості по рахунку за січень 2008р., поважність пропущення строку позовної давності позивач суду не довів, клопотання про поновлення пропущеного строку на подав.

У зв’язку з вищевикладеним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за січень 2008р. задоволенню не підлягають у зв’язку з пропущенням строку позовної давності.

Судом відповідно до чинного законодавства України перерахована пеня на суму заборгованості за лютий 2008р. за період з 01.06.2008р. по 29.08.2008р., яка складає 20 755 грн. 16 коп. та підлягає стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги в залишковій частині стягнення пені за лютий 2008р. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 256, 258, 261, 267, 526, 527, 549, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж м. Маріуполь до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення інфляційних у сумі 86 008 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 7872 грн. 39 коп., пені у сумі 52 916 грн. 29 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83000, м.Донецьк, вул..Артема, 85, р/р 2600330019852 в Орджонікідзевському відділенні Ощадбанка, МФО 394200, ЗКПО 35397832, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маруполь, вул..Войнич, буд.2, п/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному Банку м.Маріуполя, МФО 335742, ЄДРПОУ 00131096) інфляційні – 86 088 грн. 93 коп.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83000, м.Донецьк, вул..Артема, 85, р/р 2600330019852 в Орджонікідзевському відділенні Ощадбанка, МФО 394200, ЗКПО 35397832, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маруполь, вул..Войнич, буд.2, п/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному Банку м.Маріуполя, МФО 335742, ЄДРПОУ 00131096) 3 % річних – 7 822 грн. 36 коп.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83000, м.Донецьк, вул..Артема, 85, р/р 2600330019852 в Орджонікідзевському відділенні Ощадбанка, МФО 394200, ЗКПО 35397832, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маруполь, вул..Войнич, буд.2, п/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному Банку м.Маріуполя, МФО 335742, ЄДРПОУ 00131096) пеню – 20 755 грн. 16 коп.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83000, м.Донецьк, вул..Артема, 85, р/р 2600330019852 в Орджонікідзевському відділенні Ощадбанка, МФО 394200, ЗКПО 35397832, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маруполь, вул..Войнич, буд.2, п/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному Банку м.Маріуполя, МФО 335742, ЄДРПОУ 00131096) 1 146 грн. 66 коп. державного мита, 92 грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати прийняття.

Суддя Сгара Е.В.