Рішення № 3713120, 12.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2009 р.

Справа № 34/36-09-910

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача Приватного підприємства "Укртрансконтейнер"

про розірвання договору

Головуючий суддя Фаєр Ю.Г. суддя Цісельський О.В.

суддя Петренко Н.Д.

В судовому засіданні приймали участь представники

від прокурора Одеської області: Радянський О.Ю., діючий на підставі посвідчення №194 від 20.12.07р.

від Міністерства транспорту та зв'язку України: Мельнікова О.О., діюча на підставі довіреності №1829/04/14-09 від 20.03.09р.

від ДП "Іллічівський морський торговельний порт": Левченко А.Г., діючий на підставі довіреності №05/67 від 22.09.08р.; Тренчук П.В., діючий на підставі довіреності №05/67 від 22.09.08р.

від відповідача: Травкін О.Г., діючий на підставі довіреності №07/ЮД від 22.01.09р.; Тотевич О.М., діюча на підставі довіреності №52/ЮД від 05.12.2008р.; Павшинська Н.С., діюча на підставі довіреності №06/ЮД-04/9 від 06.04.2009р.;

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору №435-0 про спільну діяльність в Іллічівськом морському торговельному порту (договір простого товариства) від 22.06.2005р., укладеного між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Укртрансконтейнер".

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 27.04.2009р. справу №34/36-09-910 передано на колегіальний розгляд у складі колегії суддів: Фаєр Ю.Г., Цісельського О.В., Петренко Н.Д., головуючим колегії призначено суддю господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г.

Прокурор Одеської області підтримує заявлені позовні вимоги, згідно наданих суду пояснень від 06.04.09р. (вх.8212) та уточнень до позовної заяви від 05.05.09р. (вх.10838).

Надав суду клопотання від 23.03.09р. (вх.6933) про витребування доказів по справі в підтвердження витрат відповідачем коштів від спільної діяльності для здійснення власної рекламної компанії та отримання консультативних послуг у власних цілях, підтвердження порушення ПП „Укртраснконтейнер" п.5.12.1. та розділу 6 договору №435-0 від 22.06.2005р. та додаткової угоди від 10.04.2006р. Судом клопотання розглянуто та задоволено.

Представник Міністерства транспорту та зв'язку України підтримує заявлені позовні вимоги прокурора, згідно наданих суду пояснень від 23.03.09р.(вх.6805).

Представник ДП "Іллічівський морський торговельний порт" підтримує заявлені позовні вимоги прокурора, згідно наданих суду пояснень від 23.03.09р.(вх.6937) та 21.04.09р.(вх.9575).

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах на позов від 06.04.09р.(вх.8105), 12.05.09р.(вх.11334,11335) та просить суд залишити позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" без розгляду. Окремо подав до канцелярії суду клопотання від 06.04.09р.(вх.8107) про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.

21.04.09р.(вх.9478) представник відповідача подав до канцелярії суду заперечення на пояснення Міністерства транспорту та зв'язку України згідно яких вважає, що Міністерство транспорту та зв'язку України не мало жодних законних підстав підтримувати позовні вимоги заступника прокурора Одеської області. Також 21.04.09р. (вх.9479) подав до канцелярії суду заперечення на клопотання заступника прокурора Одеської області від 23.03.09р. про витребування доказів та клопотання (вх.9480) про визначення правового статусу учасника судового процесу -ДП "Іллічівський МТП".

Представники прокурора Одеської області та Міністерства транспорту та зв'язку України проти клопотання відповідача про встановлення правового статусу ДП "Іллічівський МТП" усно заперечували.

Представник ДП "Іллічівський морський торговельний порт" подав до канцелярії суду письмове заперечення від 24.04.09р.(вх.9948) проти клопотань відповідача, згідно якого просив суд відмовити Приватному підприємству "Укртрансконтейнер" у задоволенні клопотань про визначення процесуального статусу ДП "Іллічівський морський торговельний порт", про залишення позову без розгляду, про витребування доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення присутніх представників учасників судового процесу, суд встановив.

22.06.05р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) та Приватним підприємством "Укртрансконтейнер" (Підприємство) був укладений договір №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства), за умовами якого сторони взяли на себе зобов'язання об'єднати свої внески та без створення юридичної особи спільно діяти з метою отримання прибутку (договір було укладено з додатками, які є його невід’ємною частиною, а саме: Додаток №1- Вклад Порту до сумісної діяльності; Додаток №2- Вклад Підприємства до сумісної діяльності; Додаток №3- Програма розвитку Іллічівського контейнерного терміналу „4М”; Додаток №4- Схема території Порту, яка використовується в цілях сумісної діяльності).

Пунктом 11.1 цього договору визначено, що дійсний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами з 22.06.2005р. до 31.12.2035р.

За умовами п.5.1 договору для досягнення цілей цього договору сторони об'єднали вклади, опис, грошову оцінку, а також строк і порядок внесення яких наведені в додатку № 1 (вклад Порту) та додатку № 2 (вклад Підприємства), які є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що на весь строк дії договору ведення спільних справ учасників покладається на Підприємство та здійснюється Підприємством як уповноваженими учасниками дійсного договору особою у відповідності з положеннями дійсного договору та діючим законодавством України.

Розділом 6 договору встановлено, що прибуток від спільної діяльності сторін за даним договором визначається в порядку, передбаченому діючим законодавством України, і утворюється після відшкодування з виручки, отриманої за наслідками спільної діяльності за звітний період, витрат, понесених Підприємством і/або Портом, згідно цього договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що розподіл прибутку від спільної діяльності між сторонами здійснюється після сплати податку на прибуток у відповідності до звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, або іншим документом, який прийнято податковим органом.

За умовами п.4.2.6 договору на умовах, передбачених його розділом 5, за рахунок коштів спільної діяльності (включаючи доходи) Підприємство здійснює фінансування виробничих і інших поточних витрат, що виникають (або понесених учасником/учасниками) в процесі спільної діяльності по дійсному договору.

В п.2.3 договору визначено, що сторони здійснюють спільну діяльність переважно на території і акваторії Порту з використанням інженерних і гідротехнічних споруд, виробничих приміщень, виробничого устаткування і транспортних засобів, а також іншого, що належить Порту і Підприємству майна - на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що межі території, що використовується для цілей спільної діяльності і основні фонди Порту, розміщені на цій території, зазначені на схемі в додатку №4.

Сторони з метою письмового закріплення та підтвердження відповідних гарантій, уклали угоду від 18.07.2005р.

27.07.2005р. сторони підписали Додаток №5 до договору про сумісну діяльність №435-0 від 22.06.05р. „Про соціальні гарантії та пільги”.

26.08.2005р. між сторонами підписана додаткова угода, згідно якої змінено п.2 Додатку №1 до договору №435-0 від 22.06.05р.

10.04.06р. між сторонами підписана додаткова угода до договору №435-0 від 22.06.05р., згідно якої внесено зміни до Додатку №2 до договору №435-0 від 22.06.05р., та погоджено, що повний перелік майна, зазначений у п.5.12.1.1 договору, який ДП “ІМТП” має передати у спільну діяльність, підлягає попередньому погодженню з позивачем та іншим погодженням, які будуть вимагатися згідно чинного законодавства.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди від 10.04.2006р. встановлено, що вклад Підприємства складає 51048000 доларів США.

Згідно із пунктом 3 додаткової угоди відповідач зобов’язався внести свій вклад 51048000 доларів США в повному обсязі до 30.06.2007р. включно, на підставі графіку. Своє зобов'язання Підприємство мало виконати за умови виконання Портом всіх своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність.

Як вбачається, з цього графіку фінансування та використання інвестиційних вкладень Підприємства (п.1 додатку №2 до договору), відповідач вносить в якості вкладу грошові кошти, цільове призначення, розмір, порядок та строки внесення та використання яких визначені в погодженому сторонами цьому Графіку, зокрема: в дол.США.

Пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що Підприємство зобов'язано надати Порту документальне підтвердження фактів зарахування відповідних грошових сум на рахунки спільної діяльності у якості вкладу.

Згідно додатку 1 до договору про спільну діяльність Портом було внесено до спільної діяльності майно, тобто виконані взяті за договором про спільну діяльність зобов’язання, у рамках першого етапу розвитку контейнерного терміналу.

Натомість відповідач в порушення зазначених вище зобов'язань, всупереч приписів ст.526 Цивільного кодексу України не вніс в повному обсязі своєчасно в обумовлений договором строк - до 30.06.2007р. включно свій внесок у спільну діяльність та протягом 4кв. 2007р. по 1кв. 2009р., сплативши свій внесок не в валюті, вказаній в п.3 цієї додаткової угоди та Графіку фінансування та використання інвестиційних вкладень, а у відповідності до примітки 1 цієї додаткової угоди щодо внесення грошових коштів в національній валюті з урахуванням офіційного курсу НБУ, що підтверджується: платіжними дорученнями з призначенням платежу „оплата частини вкладу для забезпечення спільної діяльності по договору №435-0 від 22.06.2005р, а саме: №0119 від 02.11.2007р. на суму 8800000грн.; №0386 від 10.07.2008р. на суму 5836325000грн.; №0431 від 04.08.2008р. на суму 4020000грн.; №0672 від 11.02.2009р. на суму 3067784,44грн.

Поряд з цим, внаслідок самостійної зміни відповідачем техніко-економічних показників 1-го етапу розвитку контейнерного терміналу, визначених в Додатку №3 до договору, фактично було введено в експлуатацію термінал із заниженням пропускної спроможності на 250000 TEU, зі збільшенням зайнятої території комплексу 1 етапу розвитку Контейнерного Терміналу на 62,3тис.кв.м, про що свідчить: акт державної приймальної комісії від 29.05.2007р., зареєстрований за №369 26.06.2007р. (1-ий пусковий комплекс), за яким початок робіт - 01.08.2006, закінчення - 04.05.2007р., інвестиційна вартість - 10674000грн.; рішення Іллічівської міської ради по затвердженню акту №729 від 22.06.2007р., де вказані такі техніко-економічні характеристики: потужність до 190000 TEU в рік, одноразова місткість - 2160 TEU, завантажених та 350 TEU порожніх, виробнича площадка –28100кв.м; акт державної приймальної комісії від 17.08.2007р., зареєстр. за №415 29.08.2007р. (12-ий пусковий комплекс), за яким початок робіт - 01.08.2006р., закінчення - 06.08.2007р., інвестиційна вартість - 16518000грн.; рішення Іллічівської міської ради по затвердженню акту №1039 від 23.08.2007р., де вказані такі техніко-економічні характеристики: потужність до 190000 TEU в рік, одноразова місткість - 3720 TEU завантажених та 600 TEU порожніх, виробнича площадка - 35687кв.м; акт державної приймальної комісії від 17.07.2007р., зареєстрований за №414 29.08.2007р. (3-ій пусковий комплекс), за яким початок робіт - 01.08.2006р., закінчення - 06.08.2007р., інвестиційна вартість - 49614000грн.; рішення Іллічівської міської ради по затвердженню акту №1038 від 23.08.2007р., де вказані такі техніко-економічні характеристики: довжина причальної лінії 320 п/м, виробнича площадка - 8902кв.м; акт державної приймальної комісії від 20.06.2008р., зареєстрований за №112 26.06.2008р. (4-ий пусковий комплекс), за яким початок робіт - 01.08.2006р., закінчення - 15.05.2008р., інвестиційна вартість - 4747000грн.; рішення Іллічівської міської ради по затвердженню акту №724 від 26.06.2008р.

У відповідності до ст.1133 Цивільного Кодексу, внеском учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно.

Іноземна валюта є видом грошових коштів у розумінні Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та контролю».

Згідно до ст.5 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", та статей 5, 7 Положення стандарту бухгалтерського обліку №21 „Вплив змін валютних курсів", під час первісного відображення у бухгалтерському обліку будь-якої операції в іноземній валюті її вартість у валюті звітності (у грошовій одиниці України) визначається шляхом перерахунку суми в іноземній валюті на валютний курс, який був на дату здійснення операції - дату визнання, тобто дату прийняття до бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності активів, зобов'язань, статутного та іншого власного капіталу, доходів і витрат.

Оскільки дата укладення додаткової угоди від 10.04.2006р. є датою виникнення у відповідача зобов'язань зі здійснення внеску у спільну діяльність, то ця ж дата (10.04.2006р.) є датою здійснення господарської операції у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У відповідності до положень Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24.07.2001р. N126 (у редакції наказу Державного казначейства України від 27.05.2005 N 96), за реєстр. в Мін’юсті України від 06.08.2001р. за N670/5861) операціями в іноземній валюті вважаються господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті. Зокрема, до них належать операції з: купівлі устаткування, товарів, сировини, робіт, послуг; продажу готової продукції, товарів, робіт, послуг; фінансових інвестицій в іноземній валюті; відшкодування витрат працівників на закордонні відрядження тощо.

Для відображення операції в іноземній валюті у валюті звітності потрібно її вартість перерахувати із застосуванням валютного курсу.

Валютним курсом для цілей бухгалтерського обліку вважається встановлений Нацбанком України курс валюти звітності до іноземної валюти на дату операції. Немонетарними активами П(С)БО 21 „Об'єднання підприємств” визнає всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості, яка буде погашена отриманням фіксованої суми коштів, тобто немонетарними активами вважатимуться запаси, необоротні активи, дебіторська заборгованість, погашення якої очікується у негрошовій формі.

У відповідності до п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Враховуючи наведені приписи, курсова різниця між внеском ПП „Укртрансконтейнер” у національній валюті (271983488,62грн.) та розрахованої на дату підписання додаткової угоди (51048000доларів СШАх5,05грн.=257792400грн.) складає 14191088,92грн., тобто зазначена різниця між балансовою вартістю іноземної валюти, яка повинна була перерахована у якості внеску ПП „Укртрансконтейнер" та курсом цієї валюти на момент погашення заборгованості на суму 14191088,92грн. є прибутком обох учасників спільної діяльності та повинна була бути розподілена між ними. Проте відповідач не включав цю суму до складу прибутку від спільної діяльності у податковій декларації з податку на прибуток, чим зменшив розмір прибутку порту.

Отже, припущення відповідачем порушення істотних умов договору щодо валюти вкладу до спільної діяльності (п.5.1 договору, п.1, 3 додаткової угоди від 10 квітня 2006р.) внаслідок внесення відповідачем до спільної діяльності іншої валюти –національної – замість обумовленої договором –дол.США, призвело до збільшення грошового вкладу відповідача у вигляді курсової різниці та заниження розміру прибутку порту від спільної діяльності.

Водночас, несвоєчасна з прострочкою більше ніж на півтора роки сплата відповідачем свого вкладу до спільної діяльності в сумі 21724109,44грн. є також істотним порушенням умов спірного договору про спільну діяльність №435-0 від 22.06.2005р., а відтак вплинуло на досягнення результату на який очікував Порт та Міністерство транспорту та зв'язку України при укладені та погоджені укладення договору №435-0 від 22.06.2005р., зокрема: своєчасне досягнення цілей, які сторони ставили на меті при укладенні цього договору - отримання прибутку сторін шляхом: виконання комплексу заходів, спрямованих на організацію, забезпечення та розвиток вантажної та матеріально-технічної бази контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту на території згідно Додатку №4 (далі Контейнерний Термінал) з подальшим збільшенням проектної потужності та розширенням площ Контейнерного Терміналу: обробки контейнерних вантажопотоків в Порту із використанням виробничого обладнання та інших об'єктів Контейнерного Терміналу.

Разом з тим, за умовами п.5.12 оспорюваного договору сторони домовились про поетапний спільний розвиток та використання Контейнерного Терміналу в незаборонених законодавством формах, в рамках й на основі розробленої адміністрацією Порту Програми розвитку Іллічівського контейнерного терміналу „4М", що є Додатком №3 до договору про спільну діяльність, за яким перший етап розвитку Контейнерного Терміналу мав закінчитися у грудні 2006р.

Натомість несвоєчасне внесення відповідачем свого вкладу до спільної діяльності та порушення графіку інвестування призвели до порушення умов Додатку №3 до договору щодо строків першого етапу розвитку введення в експлуатацію Контейнерного Терміналу лише 26.06.2008р, про що прийнято рішення виконкомом Іллічівської міської ради №724 від 26.06.2008р.

Самостійна зміна відповідачем техніко-економічних показників 1-го етапу розвитку контейнерного терміналу, визначених в Додатку №3 до договору, внаслідок чого фактично було введено в експлуатацію термінал із заниженням пропускної спроможності на 250000 TEU, зі збільшенням зайнятої території комплексу 1 етапу розвитку Контейнерного Терміналу на 62,3тис.кв.м, про що свідчить: акт державної приймальної комісії від 29.05.2007р., зареєстрований за №369 26.06.2007р.; акт державної приймальної комісії від 17.08.2007р., зареєстрований за №415 29.08.2007р.; акт державної приймальної комісії від 17.07.2007р., зареєстрований за №414 29.08.2007р. (3-ій пусковий комплекс); акт державної приймальної комісії від 20.06.2008р., зареєстрований за №112 26.06.2008р. (4-ий пусковий комплекс), за яким початок робіт - 01.08.2006р. закінчення - 15.05.2008р., інвестиційна вартість - 4747000грн., рішення Іллічівської міської ради по затвердженню акту №724 від 26.06.2008р., призвела до недоотримання спільною діяльністю та відповідно Портом прибутку від обробки контейнерів, внаслідок чого держава Україна в особі державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" не доотримує прибуток на який розраховувала при укладенні договору про спільну діяльність №435-0 від 22.06.2005р.

При цьому, згідно п.3.1 та п.4.2.12 п.4.2 договору на відповідача на весь строк дії договору покладається здійснювати ведення спільних справ учасників спільної діяльності.

Пунктом 3.2 цього договору передбачені повноваження відповідача щодо укладення угод від імені обох учасників спільної діяльності та згідно пункту 3.3 договору відповідач приймає оперативні рішення, щодо оперування Контейнерним Терміналом в ході освоєння інвестицій в його розвиток та здійснює забезпечення функціонування провідної технологічної схеми експлуатації його потужностей.

Розділом 6 договору №435-0 закріплено, що прибуток від спільної діяльності сторін за даною угодою визначається в порядку, передбаченому чинним законодавством України, і утворюється після відшкодування з виручки, отриманої за наслідками спільної діяльності за звітний період, витрат, понесених ПП „Укртрансконтейнер” і/або ДП „ІМТП”, згідно цього договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що розподіл прибутку здійснюється після сплати податку на прибуток у відповідності до звіту про результати спільної діяльності на території України або іншого документа, затвердженого податковим органом. Порядок ведення податкового обліку спільної діяльності та складання відповідного звіту затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004р. N571, зареєстр. в Мін’юсті України 29.10.2004р. за N1388/9987.

У відповідності до положень п.2.15 вказаного Порядку в основній частині звіту та в додатках до нього показники відображаються на підставі норм, встановлених Законом „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Отже, з аналізу наведених правових положень вбачається, що прибуток від спільної діяльності визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до ст.1134 Цивільного кодексу України, вироблена в результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників.

У відповідності до ст.189 цього кодексу плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Тобто усі грошові кошти від здійснення спільної діяльності є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності у відповідності до встановлених договором про спільну діяльність розмірів часток власників у спільному майні у відповідності до приписів ст.357 ЦК України.

Водночас відповідно до п. 4.2.6 договору на умовах, передбачених його розділом 5, за рахунок коштів спільної діяльності (включаючи доходи) ПП „Укртрансконтейнер" здійснює фінансування виробничих і інших поточних витрат, що виникають (або понесених учасником/ учасниками) в процесі спільної діяльності.

За умовами п.п.2.3, 5.4 договору сторони здійснюють спільну діяльність переважно на території і акваторії ДП „ІМТП” з використанням інженерних і гідротехнічних споруд, виробничих приміщень, виробничого устаткування і транспортних засобів, а також іншого, що належить сторонам майна - на умовах, передбачених цим договором. Межі території, що використовується для цілей спільної діяльності і основні фонди ДП „ІМТП”, розміщені на цій території, зазначені на схемі в додатку №4.

Тобто, до складу витрат, які несуть сторони у зв'язку з веденням спільної діяльності (на суму яких зменшується загальний прибуток сторін за рахунок доходів, нарахованих від спільної діяльності) включаються і витрати по утриманню (використанню) земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність - плата за користування цією земельною ділянкою у вигляді орендної плати або земельного податку, які включаються до складу валових витрату у відповідності до п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р.

Отже, оскільки земельна ділянка також не використовується в іншій господарський діяльності порту, тому компенсації за рахунок спільної діяльності належить усі 100 відсотків сплаченого за цю ділянку земельного податку.

Враховуючи вищевикладене, витрати, які несе сторона по договору здійснюючі спільну діяльність, у тому числі, витрати, пов'язані з утриманням майна, що використовується у спільній діяльності, відшкодовуються такій стороні за рахунок коштів спільної діяльності до розподілу прибутку. Сторони окремо розподіляють витрати від їх власної господарської діяльності та витрати, що пов'язані безпосередньо зі спільною діяльністю сторін, та повинні відшкодовувати такі витрати за рахунок коштів спільної діяльності та зменшувати на суми цих витрат прибуток, що підлягає оподаткуванню, що підтверджується рішенням Вищого господарського суду України у справі №17/190-07-7704 від 10.04.2008р., рішенням господарського суду Одеської області у справі №5-29/112-08-2782 від 06.10.2008р.

Згідно ст.2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У відповідності до ч.2 ст.5 цього Закону суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, які сплачують земельний податок, що передбачено ч.2 статті 2 Закону України “Про плату за землю”.

Згідно ч.2 ст.4 даного Закону ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" неодноразово зверталось до Приватного підприємства "Укртрансконтейнер" з вимогами про відшкодування коштів, витрачених Портом на сплату земельного податку (витрати пов'язані з утриманням майна, що використовується спільною діяльністю), також неодноразово надавало рахунки на відшкодування цих витрат, розрахунки до них та відповідні акти.

Згідно п.13.3 договору №435-0 Підприємство має право на звернення до Порту, а Порт – до Підприємства, стосовно будь-якого питання, пов’язаного з виконанням дійсного договору та реалізацією кожною із сторін своїх прав по ньому. Сторони гарантують, що кожне звернення Підприємства та Порту один до одного буде розглянуто оперативно та ретельно, а прийняте за результатами його розгляду рішення –буде найбільш сприятливим для сторін, у межах діючого законодавства та дійсного договору.

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", дотримуючись зазначених договірних умов, направило на адресу Приватного підприємства "Укртрансконтейнер" листа №74/115 від 23.05.2007р. для підпису додаткової угоди, якою передбачено, що Порту компенсуються витрати на сплату земельного податку, але Приватне підприємство "Укртрансконтейнер" залишило цього листа без відповіді, а додаткову угоду без підпису.

Відповідач, порушуючи взяте на себе перед Портом зобов'язання оперативно реагувати на кожне звернення іншого учасника спільної діяльності (п.13.3 договору №435-0), не надало жодних заперечень та не відшкодувало ДП „ІМТП” його витрати в порядку передбаченому договором №435-0. Доказів спростовуючих зазначене відповідачем суду всупереч приписів ст.33 ГПК України не було надано.

Крім того, порт користується земельною ділянкою на праві постійного користування.

У відповідності до ст.1134 Цивільного кодексу України, внесене у спільну діяльність майно, яким учасники володіли на підставах, інших ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників та є їхнім спільним майном.

За період з моменту використання земельної ділянки у спільній діяльності по 30.09.2008р. сума некомпенсованого земельного податку склала 1411450,98грн. Отже, портом недоотримано грошових коштів в якості компенсації понесених витрат по сплаті земельного податку в сумі 1411450,98грн. При цьому, відповідач у своїх поясненнях до актів ревізії спільної діяльності посилається на те, що „в Звіті про незалежну експертну оцінку була врахована „земельна складова”, яка збільшила внесок Порту”, тому відповідач одержує відшкодування видатків по сплаті земельного податку у складі своєї частки в прибутку від спільної діяльності. Крім того, Підприємство вказує, що у відповідності до ст.5 Закону України „Про плату за землю”, суб'єктом плати за землю є користувач або власник земельної ділянки - а саме порт, без умови подальшої компенсації витрачених сум.

Проте колегія суддів з такими доводами відповідача не погоджується з наступних підстав.

У відповідності до ст.1133 Цивільного кодексу України грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Таким чином, незалежно від наявності чи відсутності незалежної експертної оцінки вартість внеску погоджується у самому договорі або додатку до нього.

Експертна оцінка майна, яка є невід'ємною частиною додатку №1 до договору №435-0, є лише підставою для прийняття управлінського рішення - а саме укладання самого договору та погодження сторонами вартості внеску порту. Таке ж положення міститься і в абз.1 п.5.2 спірного договору.

Згідно зі ст.ст.55, 1130 Цивільного кодексу України, спільна діяльність не є суб'єктом господарювання, тому при об'єднанні внесків учасників для ведення спільної діяльності ніякої „передачі внесків” до спільної діяльності не відбувається. Погоджуючи перелік та розмір внесків, сторони лише ідентифікують майно та територію, на якій будуть проводити узгоджену господарську діяльність для досягнення спільної мети. При цьому немає ніякої передачі майна від одного учасника іншому, бо інакше така передача не буде підпадати під визначення „спільної діяльності”.

Статтею 1137 названого кодексу встановлено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними, а у разі відсутності такої домовленості - кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

У відповідності до п.4.2.6 договору №435-0, Підприємство за рахунок грошових коштів спільної діяльності здійснює фінансування виробничих та інших витрат, що виникають у будь-якого учасника в процесі спільної діяльності.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №65 від 05.02.01р., яким затверджені „Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті” визначено, що до складу інших операційних витрат належать суми податків та зборів, встановлені відповідним законодавством. Тому, суми земельного податку, які нараховуються у відповідності до Закону України „Про систему оподаткування”, „Про плату за землю”, є видом інших операційних витрат, та включаються до статті калькуляції „Загальновиробничі витрати”. Отже, відмовляючись здійснювати компенсацію таких витрат, відповідач грубо порушує умови договору №435-0 та завдає значних збитків Порту і економічним інтересам держави, про що вказав заступник прокурора в позові, а відтак, завдаючи збитки державним інтересам, здійснюючи витрачання коштів від спільної діяльності на власні потреби, відповідач не включив їх до складу витрати по утриманню (використанню) земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність.

Підприємство неодноразово за рахунок коштів від спільної діяльності, які у відповідності зі ст.1134 Цивільного кодексу України є спільною частковою власністю сторін, здійснював власну рекламну компанію.

Згідно ст.1135 названого кодексу у відносинах з третіми особами, повноваження підприємства обмежуються договором або дорученням, виданим іншими учасниками. При цьому, умови договору не уповноважують Підприємство на свій розсуд здійснювати фінансування рекламної компанії ані власної, ані спільної діяльності за рахунок коштів спільної діяльності.

Викладене свідчить про те, що зменшення частини загального прибутку від спільної діяльності, якій підлягає перерахуванню Порту, на розмір понесених витрат по рекламуванню господарської діяльності Підприємства не передбачено чинним договором №435-0, про що також вказував Порт відповідачу. Так, за період з 01.08.2005р. по 01.07.2008р. Підприємством за рахунок спільної діяльності витрачено 1287088,14грн. на рекламні та консультаційні послуги, які пов'язані не з веденням спільної діяльності, а з власною господарською діяльністю Підприємства.

При цьому, твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, що відсутність у рекламних матеріалах посилання на укладений з портом договір про спільну діяльність не могла відобразитись на прибутках Порту від спільної діяльності, із зазначенням, що всі клієнти, залучені такою рекламою, платили гроші не на рахунок відповідача, а на рахунок спільної діяльності, судом не беруться до уваги, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.34 ГПК України (первинних бухгалтерських документів, платіжних документі, в обґрунтування заявлених тверджень, адже згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.4 ст.1135 Цивільного кодексу України учасник, який уклав від імені усіх учасників правочин, за яким його право було обмежено, повинен компенсувати іншим учасникам понесені ними збитки.

Згідно п.п.19-23 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №14 „Фінансові інвестиції”, зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.05.2000р. №284/4505, кожний учасник спільної діяльності самостійно відображає у своєму бухгалтерському обліку активи та зобов'язання, які задіяні у спільній діяльності, а також свою частку в цих активах чи зобов'язаннях.

За приписами ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно зі ст.ст.2, 3 цього Закону бухгалтерський облік ведеться лише юридичними особами.

Отже, оскільки спільна діяльність не є юридичною особою, тому консультації у сфері бухгалтерського обліку не відносяться до витрат спільної діяльності, та кожен з учасників повинен здійснювати такі витрати за свій рахунок, а не за рахунок спільної діяльності, що спростовує доводи відповідача про можливість віднесення цих сум консультаційних послуг за рахунок витрат спільної діяльності. При цьому, суд погоджується з доводами відповідача, що такий облік повинен вестись окремо від бухгалтерського обліку спільної діяльності.

Крім того, Підприємство неодноразово використовувало у спільній діяльності майно Порту, яке не передавалось йому у якості вкладу без компенсації витрат, пов'язаних з використанням цього майна та без нарахування та перерахування Порту доходів від використання такого майна, що підтверджується актами ревізії.

Поряд з цим, відповідач неправомірно користувався наступним майном: стоянкою автоконтейнеровозів (відкритим складським майданчиком) площею 5244кв.м для зберігання контейнерів; частиною службової будівлі другої прохідної Порту загальною площею 77,6кв.м; коліями №№7,8 довжиною 200кв.м; естакадою для підключення рефрижераторних контейнерів; іншим майном (загальна кількість 119 позицій, перелік вказаний в звіті про риночну вартість майна порту, реєстр.№117821 Одобл.).

В обґрунтування своїх заперечень з цього питання відповідач у відзив на позов, послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що Порт погоджував чи звертався до Мінтрансу про погодження змін до договору про спільну діяльність щодо переліку майна, внесеного у цю спільну діяльність, чи звертався до відповідача з відповідною пропозицією. Зазначене судом до уваги не приймається, оскільки відповідач всупереч приписів ст.33 ГПК України не надав суду ані доказів невикористання цього майна взагалі, ані доказів звернення до Порту з пропозицією щодо внесення цього майна порту до переліку майна спільної діяльності для використання підприємством у спільній діяльності. При цьому Порт був позбавлений можливості самостійно використовувати у власній господарській діяльності вищевказане майно та отримувати доходи від його використання.

У відповідності до ст.390 Цивільного кодексу України усі доходи від використання такого майна підприємством як особою, що знала про те що вона володіє майном незаконно (недобросовісний набувач), повинні були бути передані Порту.

Отже, відповідачем неодноразово порушено умови договору, самостійно здійснено розпоряджання грошовими коштами, які воно повинно було перерахувати Порту.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки у разі порушення зобов'язання, зокрема, розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, порушення відповідачем умов спірного договору призвели до систематичного неодоотримання Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” грошових коштів від спільної діяльності на загальну суму 5145746,11грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов договору, відповідач самостійно розширив межі території спільної діяльності, використовуючи у господарський діяльності майно державного підприємства без згоди останнього. Позивач не отримував тих доходів, на які розраховував при укладенні договору спільної діяльності, та був позбавлений можливості повноцінно проводити господарську діяльність у зв'язку з тим, що його майно використовувалось ПП „Укртрансконтейнер”.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.525 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оскільки позивач - Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору про спільну діяльність, зокрема недоотримання грошових коштів від спільної діяльності, безпідставне користування відповідачем майном Порту, яке не передавалось за умовами спірного правочину, а відтак й держава Україна недоотримала від цієї спільної діяльності відповідних доходів державного бюджету країни внаслідок несплати обов’язкових податків та зборів за спірним правочином від спільної діяльності, тобто зазначене є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання в розумінні ст.651 Цивільного кодексу України.

Доказів, спростовуючих викладене, дотримання відповідачем умов спірного договору, їх належне виконання, відповідачем суду всупереч приписів ст.33 ГПК України не було надано.

Щодо доводів Відповідача, зазначених ним у відзиві на позов про те, що заступник прокурора був не вправі подавати даний позов до суду, оскільки такий було пред’явлено не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарювання, яким являється ДП “ІМТП”, то слід зазначити наступне.

Пунктом 5 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 08.04.1999р. у справі N3-рп/99 (далі - Рішення Конституційного Суду) положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до арбітражного суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Також Конституційний Суд вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

При цьому інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Так, заступник прокурора звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт", оскільки відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999р. №1573/99 Міністерство транспорту та зв'язку входить в структуру центральних органів виконавчої влади в Україні.

Відповідно до ст.4 Закону України „Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до його компетенції.

Зазначене Міністерство на підставі ст.9 Закону України „Про транспорт" управляє державним майном, здійснює контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного підприємствам державного майна, до яких відноситься й Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт".

Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до „Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, є головним (провідним) органом у системі центральних органів з питань реалізації державної політики в галузі морського і річкового транспорту (п. 1 Положення) і забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п. п. 12, 29 п. 4 Положення).

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" за наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.12.2005р. N858 (із змінами та доп.) віднесено до сфери управління Міністерства та у відповідності до Статуту є унітарним держаним підприємством.

При цьому, згідно статуту Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт", затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку №672 від 04.06.2008р., Порт є державним унітарним транспортним підприємством, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (уповноважений орган управління).

Згідно ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне унітарне підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Статутом ДП „ІМТП” передбачено, що Підприємство створено з метою організації і здійснення перевалки вантажів, обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту, а також для забезпечення безпеки судноплавства в порту, здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства та отримання прибутку.

Також згідно п. 4.2. ст.4 Статуту ДП „ІМТП” порт - майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, порт володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, актом уповноваженого органу управління та статуту порту.

Отже, оскільки ДП „ІМТП” є державним підприємством, яке відповідно до ч.3 ст.73, ч.2 ст.74, ч.1 ст.75 Господарського кодексу України, п.п4.2, п.п.5.21 п.5.2 Статуту ДП „ІМТП” здійснює володіння і користування державним майном, яке перебуває в господарському віддані порту, забезпечуючи виконання державних контрактів і замовлень, основним зобов’язанням якого є забезпечення ефективного користування державним майном. А відтак відносини, що виникли між ДП „ІМТП” та відповідачем за укладеним між ними договором про спільну діяльність, не є тільки господарськими, як помилково зазначає відповідач у відзиві на позов, адже передане ДП „ІМТП” в спільну діяльність майно, як зазначалось вище, є майном державної власності.

Викладене свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача від 06.04.09р., щодо залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.

Клопотання відповідача про визначення правового статусу учасника судового процесу -ДП "Іллічівський МТП" судом відхиляється як таке, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, так як наведений процесуальний закон не містить норми, на підставі якої суд може вчинити зазначену відповідачем процесуальну дію.

Водночас при порушенні провадження у цій справі суд ухвалою про порушення провадження у справі від 03.03.2009р. прийняв позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (уповноважений орган управління).

Отже, оскільки порушення ПП „Укртрансконтейнер" істотних умов договору про спільну діяльність спричиняє шкоду державним інтересам щодо недоотримання ДП „ІМТП" прибутку від спільної діяльності, заступник прокурора Одеської області правомірно звернувся із позовом в інтересах держави з вимогою про розірвання договору у зв'язку із істотними порушеннями відповідачем умов договору та вірно визначив, в чому полягає порушення інтересів держави, правильно обґрунтував необхідність такого захисту, а також чітко визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи вищезазначене, договір №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) від 22.06.05р., укладений між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Укртрансконтейнер", на підставі ст.651 Цивільного кодексу України слід розірвати.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь бюджету витрати по сплаті держмита на суму 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) від 22.06.05р., укладений між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Укртрансконтейнер".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Укртрансконтейнер" (м68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10, п/р №26001512941 у національній валюті, №26002512941840 у доларах США, №26035512941840 у доларах США, №26004512941978 в Євро, відкритих у філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Іллічівськ, МФО 388498) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) витрати по сплаті державного мита у сумі 85(вісімдесят п’ять)грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Укртрансконтейнер" (м68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10, п/р №26001512941 у національній валюті, №26002512941840 у доларах США, №26035512941840 у доларах США, №26004512941978 в Євро, відкритих у філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Іллічівськ, МФО 388498) на користь бюджету (р/р 31217259700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 18.05.09р., набирає чинності

у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Головуючий суддя Фаєр Ю.Г.

суддя Цісельський О.В.

суддя Петренко Н.Д.