Рішення № 3713089, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 9/37

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Приватного підприємства „Ельба-Інвест”, м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ескомбуд”, м. Львів,

Про стягнення заборгованості в сумі 129 042 грн. 02 коп., в т.ч. 121 661 грн. 29 коп. –основний борг, 6 674 грн. 17 коп. –пеня, 706 грн. 56 коп. 3 % річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Осадчук О.Б. - представник, за довіреністю від 14.04.2009 р.

Від відповідача: Шала Л.В. - представник, за довіреністю № 15/1-3 від 15.04.2009 р.

Представникам сторін роз»яснино права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено.

Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства „Ельба-Інвест”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ескомбуд”, м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 129042 грн. 02 коп., в т.ч. 121661 грн. 29 коп. –основний борг, 6 674 грн. 17 коп. –пеня, 706 грн. 56 коп. 3 % річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 26.02.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.03.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку повідомлені: Позивач –11.03.2009р., а Відповідач –12.03.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4062231, № 4062347 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення –в матеріалах справи).

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 17.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2009 року.

Ухвалою суду від 02.04.2009 року розгляд справи відкладався через не прибуття в судове засідання представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 60500,00 грн. та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 61161 грн. 29 коп., пеню в сумі 6 674 грн. 17 коп., 3 % річних в сумі 706 грн. 56 коп. та стягнути судові витрати, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, з підстав зазначених у заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав в повному обсязі, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду не виконав.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

1 листопада 2006 року між позивачем (Приватним підприємством „Ельба-Інвест”) та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Ескомбуд”) було укладено Договір № 407 про надання охоронних послуг.

Зазначений договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг, оскільки відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

У частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно умов цього договору, Позивач надавав Відповідачу послуги по охороні об’єкту постами охорони, що розташувались за адресами, які зазначено в додатку № 1 до Договору.

Договір № 407 набрав чинності з 1 листопада 2007 року (п. 9.1) і повинен був діяти терміном один рік, до 1 листопада 2007 року, з правом пролонгації на невизначений термін (п. 9.2 Договору)

Порядок та умови розрахунків сторони визначили у п. 7.1 даного договору.

Проте, на протязі дії Договору його ціна змінювалась внаслідок зміни вартості охоронних послуг, за умовами п. 7.7. даного Договору, або в наслідок зміни кількості постів охорони, про що свідчать додаткові угоди до Договору підписані сторонами (докази в матеріалах справи), а саме:

- від 1 січня 2007р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 29 200,00 грн.;

- від 1 червня 2007р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 37 400,00 грн.;

- від 20 грудня 2007р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 49 080,00 грн.;

- від 22 січня 2008р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 56 500,00 грн.;

- від 1 листопада 2008р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 68 500,00 грн.;

- від 10 грудня 2008р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 36 500,00 грн.;

- від 24 грудня 2008р. за якою ціна договору була встановлена в сумі 31 000,00 грн.;

5 січня 2009 року на прохання відповідача згідно листа № 31-12/ від 30.12.2008 року, договір було розірвано, про свідчить акт передачі-прийняття об’єктів з-під охорони.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору послуги за договором повинні бути виконані у термін відповідно до Графіку виконання робіт, що оформляється додатком до Договору і є його невід”ємною частиною (докази в матеріалах справи - Додаток № 1).

Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи, виконав роботи з надання послуг по охороні об’єкта постами охорони на загальну суму 164661 грн. 29 коп., що підтверджується рахунок-фактурами: № СФ-0001568 від 31.10. 2008р. на суму 63 000,00 грн.; № СФ-0001737 від 30.11.2008р. на суму 60 500,00 грн.; № СФ-0001908 від 31.12.2008р. на суму 38 451,61 грн.; № СФ-0000001 від 05.01.2008р. на суму 2 709,68 грн.; (оригінали документів оглянуто в судовому засіданні, копії - в матеріалах справи).

Відповідач за надані охоронні послуги розрахувався частково, сплативши позивачу заборгованість в сумі 43 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками 25.11.2008 року на суму 33 000,00 грн. та 08.12.2008 року на суму 10 000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом до суду становить 121661 грн. 29 коп. основного боргу.

Як зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач сплатив йому частину основного боргу в сумі 60 500 грн. 00 коп., про що подав заяву.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду справи, складає 61161 грн. 29 коп. (121 661,29 грн. –60 500,00 грн. = 61 161,29 грн.), так як відповідач сплатив позивачу, частково, основний борг в сумі 60 500,00 грн.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 6 674 грн. 17 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.4. Договору № 407, у якому, передбачено, що у разі, якщо Замовник прострочив виконання грошового зобов’язання щодо здійснення обов’язкової і повної оплати послуг Охорони в строки, передбачені п. 7.2.1 даного Договору, крім штрафу передбаченого п. 7.3 Договору, Замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення. (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви).

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 706 грн. 56 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність розрахунку трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь трьох відсотків річних у розмірі 706 грн. 56 коп. підлягає до задоволення.

Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню та три відсотки річних, станом на 23.04.2009 року складає 68542 грн. 02 коп., з яких: 61161 грн. 29 коп. - сума основного боргу; 6 674 грн. 17 коп. –пеня, 706 грн. 56 коп. - 3 % річних.

Суд заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення частково.

Позивачем за даним позовом сплачено 1290 грн. 42 коп. державного мита, платіжним дорученням № 4329 від 13.02.09р. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 4330 від 13.02.09р.

Відповідачем борг частково погашено 23.04.2009р. в сумі 60 500,00 грн. в процесі розгляду справи в господарському суді, відтак судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 -4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, п. 1-1, ст. 80, статтями 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ескомбуд” ( п. і. 79058, місто Львів, вулиця Тесленка, 4, код ЄДРПОУ 32893635 01272203) на користь Приватного підприємства „Ельба-Інвест” (п. і. 03057, місто Київ, вул. Молдавська, 2 офіс 55, код ЄДРПОУ 31808088) 61 161 грн. 29 коп. основного боргу, 6 674 грн. 17 коп. пені, 706 грн. 56 коп., 1 290 грн. 42 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з відповідача боргу в сумі 60 500,00 грн., який ним сплачено позивачу 23.04.2009р. – припинити, за відсутністю предмету спору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя