Постанова № 37127596, 07.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 04» лютого 2014 року Справа №917/1805/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - Ротар В.М., дов. б/н від 03.09.2013

відповідача - Кривопляс В.О., б/н від 27.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", м. Полтава (вх. №3844 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 19.11.2013 по справі №917/1805/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-сервіс", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", м. Полтава

про стягнення 1457134,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача - ТОВ "Союз-Будресурси" заборгованості за договором поставки № 0602 від 06.02.2013 р в розмірі 1 457 134,81 грн., з яких: 1 399 726, 85 грн. - основна заборгованість; 57407,96 грн. - пеня за 107 днів прострочення в межах подвійної облікової ставки НБУ. Також просив стягнути з відповідача 29142,70 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.11.2013 у справі №917/1805/13 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-сервіс" 1 399 726 грн. 85 коп. - основного боргу, 57 407 грн. 96 коп. - пені, 29142 грн. 70 коп. судового збору. Повернуто ТОВ "Квант-сервіс", м. Полтава з Державного бюджету України 13 828 грн. 93 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт підписання видаткової накладної №10 від 16.05.2013 невстановленою особою, крім того, звертає увагу суду на те, що зазначена накладна оформлена неналежним чином, оскільки підписана особою, яку не можна ідентифікувати.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що з наведеними в апеляційній скарзі доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року розгляд скарги відкладено на 04.02.2014 року.

В судовому засіданні 04.02.2014 сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

04.02.2014 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про призначення по справі почеркознавчої експертизи.

Позивач проти заявленого клопотання про призначення експертизи заперечував.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 06.02.2013 року між ТОВ "Квант-сервіс" (постачальник, позивач по справі) та ТОВ "Союз-Будресурси" (покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки №0602 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.5. договору сторони обумовили, що зобов'язання сторін по виконанню Договору виникають лише після підписання сторонами відповідної специфікації. Ціна та порядок оплати товару визначаються сторонами у відповідних специфікаціях до Договору (п. 1.4., 1.5. Договору). Крім того, покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно умов, визначених у відповідних специфікаціях до цього договору. (п. 1.6. договору)

За змістом п. 2.3. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.4. сторони також встановили, що підписуючи видаткову накладну покупець підтверджує прийняття товару за кількістю та якістю відповідно до умов договору та відповідної специфікації.

Відповідно до специфікації №1 від 06.02.2013 року, умови оплати товару по позиціях в таблиці 1,2,3 визначені таким чином: попередня оплата в розмірі 30% вартості товару до 10.02.2013 року, оплата в розмірі 50% вартості товару по факту готовності постачальника до відвантаження, але до початку відвантаження; оплата в розмірі 20% вартості товару протягом двох банківських днів з дня підписання видаткових накладних.

Як свідчать матеріали справи, за виставленим позивачем рахунком № 60 від 06.02.2013 року відповідач на виконання умов договору перерахував на рахунок позивача 1 958 019,04 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 19.02.2013. (а.с. 17)

Отримання товару відповідачем по другій та третій позиціях, зазначеним в Специфікації № 1 від 06.02.2013р. до Договору підтверджується накладною № 14 від 09.04.2013р. на суму 3 154 230,84 грн., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, а також довіреністю № 28 від 09.04.2013р. на отримання товарно матеріальних цінностей (а.с. 15-16).

17.04.2013 року згідно рахунку № 60 від 06.02.2013 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 1500 000,00 грн. , що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 17.04.2013 (а.с. 18).

16.05.2013 року відповідач отримав від позивача товар по першим трьом позиціям, зазначеним в Специфікації № 1 від 06.02.2013р. до Договору, відповідно до накладної № 10 від 16.05.2013р. на загальну суму 2 203 515,05 грн., в тому числі ПДВ.

18.06.2013 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 500 000,00 грн. за товар згідно рахунку № 60 від 06.02.2013 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 18.06.2013 (а.с. 19).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу продукцію по першим трьом позиціям, зазначеним в Специфікації № 1 від 06.02.2013р. до Договору на загальну суму 5 357 745,89 грн., про що свідчать складені, підписані сторонами та скріплені їх печатками копії видаткових накладних № 14 від 09.04.2013р. та № 10 від 16.05.2013р., які містяться в матеріалах справи та довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей № 28 від 09.04.2013р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що ним по видатковим накладним №14 від 09.04.2013 та №10 від 16.05.2013, було поставлено відповідачу товару на загальну суму 5 357 745,89 грн., в тому числі ПДВ. Проте, відповідач в порушення підпункту 3.1. пункту 3 Специфікації № 1 від 06.02.2013р. до договору не здійснив повної остаточної оплати вартості за отриману продукцію, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 1 399 726,85 грн., в тому числі ПДВ.

Оскільки відповідач суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 399 726, 85 грн. основного боргу за вказаними накладними та 57407,96 грн. пені за 107 днів прострочення в зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції.

Встановивши на підставі наданих позивачем доказів факт поставки товару за видатковими накладними №14 від 09.04.2013 та №10 від 16.05.2013 та його отримання відповідачем, враховуючи, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок сплатити вартість поставленого товару у строки, встановлені договором поставки, а також зважаючи на те, що відповідач належних доказів погашення суми боргу не надав, аргументованих заперечень не представив, виходячи з положень ст.ст. 525, 526 ЦК України та п. 6 ст. 231 ГК України, суд першої інстанції оцінюючи в сукупності надані позивачем докази, визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 399 726,85 грн. основного боргу та 57407,96 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог та заперечень учасників судового процесу, колегія суддів виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №0602 від 06.02.2013 року, яка утворилась у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п. 2.3. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.4. сторони також встановили, що підписуючи видаткову накладну покупець підтверджує прийняття товару за кількістю та якістю відповідно до умов договору та відповідної специфікації.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору та специфікації до договору, ТОВ "Квант-сервіс" поставило ТОВ "Союз-Будресурси" товар на загальну суму 5 357 745,89 грн., що підтверджується наявними у справі копіями накладних №14 від 09.04.2013 та №10 від 16.05.2013.

Відповідач частково погасив заборгованість за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Однак, остаточної оплати за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 399 726,85 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

При цьому, відповідач ставив під сумнів отримання товару від відповідача за спірними накладними №14 від 09.04.2013 та №10 від 16.05.2013 та в апеляційній скарзі зауважує на тому, що судом першої інстанції було проігноровано факт підписання накладної №10 від 16.05.2013 невстановленою особою. У зв'язку з цим наполягає на тому, що надана позивачем копія накладної №10 від 16.05.2013 не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а позивач доказів підписання зазначеної накладної відповідачем суду не надав. Як зазначає скаржник, директор відповідача в своїх письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи, не зміг підтвердити , що підпис на спірній накладній належить йому. Також вважає, що наявна у справі довіреність на отримання цінностей № 28 від 09.04.2013р не є підтвердженням того, що товар був отриманий саме за спірною накладною №10 від 16.05.2013.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженнями скаржника виходячи з наступного.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Колегія суддів констатує, що спірні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, та інші необхідні реквізити, отже вони відповідають вимогам вказаного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Так, спірна накладна №10 від 16.05.2013 містить посилання на рахунок № 60 від 06.02.2013, виставлений позивачем для здійснення відповідачем оплати за отриманий товар згідно договору поставки №0602 від 06.02.2013, накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, та інші необхідні реквізити, скріплена печатками підприємств як з боку позивача, так і з боку відповідача. Доказів звернення із заявою до правоохоронних органів по факту втрати печатки відповідачем до суду не надано.

До того ж, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати накладну №10 від 16.05.2013 з посиланням на те, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільніли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.3. укладеного договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної. Підписуючи видаткову накладну покупець підтверджує прийняття товару за кількістю та якістю відповідно до умов Договору та відповідної специфікації (п. 4.4. Договору).

Матеріали справи містять письмові пояснення директора відповідача про те, що він не пам'ятає факту отримання товару за спірними накладними та підписання ним накладної №10 від 16.05.2013 року, аналогічні пояснення надані і Андрєєвим С.О. який повідомив, що не пам'ятає про підписання ним накладної № 14 від 09.04.2013 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що підтвердженням факту отримання товару відповідачем також є наявна в матеріалах справи копія довіреності № 28 від 09.04.2013р. яка свідчить про те, що вона видана уповноваженому представнику відповідача Андреєву С.О. саме для отримання цінностей за накладною №14 від 09.04.2013. Вказана довіреність засвідчена підписом керівника підприємства та головного бухгалтера, а також містить зразок підпису особи, яка уповноважена на отримання цінностей.

До того ж, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та які містять посилання на рахунок №60 від 06.02.2013, виставлений позивачем для здійснення оплати поставленого товару за накладними №10від 16.05.2013 року, №14 від 09.04.2013 року. Таким чином, відповідач своїми фактичними діями підтвердив факт отримання товару від позивача за спірними накладними №10від 16.05.2013 року, №14 від 09.04.2013 року.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, на вимогу суду першої інстанції відповідачем були надані письмові пояснення за підписом директора та головного бухгалтера підприємства стосовно того, чи отримувався фактично ТОВ "Союз-Будресурси" товар за накладними №10 від 16.05.2013 року, №14 від 09.04.2013 р., чи відображались операції з придбання цього товару в бухгалтерському та податковому обліку.

Дослідженням наданих бухгалтерських документів та податкових накладних, які в силу податкового законодавства є обов'язковими при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних, також підтверджується фактичне отримання відповідачем товару по спірним накладним №10 від 16.05.2013 року та №14 від 09.04.2013 року, оскільки як бухгалтерські документи (а.с. 81-82) так і податкові накладні (а.с.62-68) підтверджують фактичне здійснення господарської операції за договором поставки №0602 від 06.02.2013 та свідчать про наявність заборгованості відповідача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сумніви відповідача щодо отримання товару та підписання накладної №10 від 16.05.2013 не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції та обов'язку щодо оплати поставленого товару, тим більш, що таке здійснення підтверджується діями відповідача по частковій оплаті отриманого за вказаними накладними товару. Матеріали справи спростовують доводи відповідача щодо неотримання товару по спірним накладним.

Оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі почеркознавчої експертизи на розгляд якої поставити питання: чи виконано підпис на видатковій накладній №10 від 16.05.2013 директором ТОВ "Союз-Будресурси" Староконем І.М.

Колегія суддів, розглянувши надане клопотання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, доводи та докази в їх підтвердження, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судові експертизи» від 25.02.1996 р. судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В даному випадку питання, які ставляться відповідачем в клопотанні про призначення експертизи не потребують застосування спеціальних знань експертом, оскільки чітко визначені договірними зобов'язаннями, а залучення експерта є недоцільним, оскільки спірні питання були досліджені та оцінені судом безпосередньо на підставі представлених документів.

Так, здійснивши аналіз видаткової накладної №10 від 16.05.2013 колегія суддів констатує, що вона повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містить всі необхідні реквізити, засвідчена підписом сторін та печаткою підприємств позивача та відповідача. Крім того, дії відповідача по перерахуванню за поставлену позивачем продукцію в розмірі 3958019,04 грн. з посиланням на рахунок №60 від 06.02.2013 свідчить про фактичне отримання товару відповідачем та спростовують доводи щодо не підписання відповідачем спірної накладної №10 від 16.05.2013. В зв'язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для призначення експертизи по справі.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару за видатковою накладною №10 від 16.05.2013 не мають належного документального та матеріального обґрунтування, оскільки умовами договору та положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що факт отримання товару, який в даному випадку є доведеним та підтвердженими підписаними сторонами видатковими накладними, є підставою для проведення розрахунків.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 1 399 726, 85 грн. основного боргу.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, п. 6.2. договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем строків (термінів) оплати товарів, визначених умовами цього договору та додатків до нього, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи, що умовами договору сторони встановили застосування штрафних санкцій за порушення умов договору, а факт прострочення відповідачем строку здійснення оплати за отриману продукцію підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 57407,96 грн. пені за 107 днів прострочення в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.11.2013 у справі №917/1805/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2014 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.